16.1 Аналіз потенційно небезпечних та шкідливих факторів при формуванні корпусу яхти

До типових небезпечних та шкідливих виробничих факторів при формуванні корпусу яхти на побудовочному місці можна віднести:

- рухомі машини, механізми та частини виробничого обладнання, необережна експлуатація яких може призвести до травматизму;

- підвищена напруга у електричному ланцюгу, що може призвести до електротравматизму;

- несприятливі мікрокліматичні умови у робочій зоні (підвищена або низька температура, вологість та рухомість повітря робочої зони, підвищена або низька температура корпусних конструкцій);

- загазованість повітря від висихання смоли;

- підвищений рівень шуму та вібрації на робочих місцях, що призводить до розвитку професійних захворювань;

- роботи на висоті з риштувань, які можуть призвести до падіння та отримання тяжких травм;

- можливість виникнення пожеж у виробничому приміщенні.

16.1.1 Безпечна експлуатація технологічного обладнання. Основними вимогами безпеки, що ставляться до конструкцій машин та механізмів, є безпека для здоров'я та життя людей, надійність та зручність експлуатації.

Безпека виробничого обладнання забезпечується (НАОП 1.4.74-2.24-78):

- вибором безпечних принципів дії, конструктивних схем, елементів конструкції;

- використанням засобів механізації, автоматизації та дистанційного керування;

- застосуванням в конструкції засобів захисту;

- дотриманням ергономічних вимог;

- включенням вимог безпеки в технічну документацію з монтажу, експлуатації, ремонту та транспортування i зберігання обладнання;

- застосуванням в конструкції відповідних матеріалів.

Дотримання цих вимог в повному обсязі можливе лише на стадії проектування. Тому у всіх видах проектної документації передбачаються вимоги безпеки. Вони містяться в спеціальному розділі технічного завдання, технічних умов та стандартів на обладнання, що випускається.

При виборі принципу дії машини необхідно враховувати всі потенційно можливі небезпечні та шкідливі виробничі чинники. Вибираючи конструктивну схему обладнання, необхідно всі рухомі частини обладнання розташовувати в корпусах, станинах, котрі повинні бути компактними, мати якомога менше гострих країв, граней, частин, котрі виступають. Необхідно досягати того, щоб захисні пристрої конструктивно суміщались з машиною i були її складовою частиною. При виборі елементів, що працюють під навантаженням, важливо враховувати їx надійністъ та жорсткість. На етапі проектування всі такі пристрої та вузли розраховують на міцність з врахуванням їx жорсткості та виду навантажень (статичні, динамічні).

Застосування в конструкціях машин засобів механізації та автоматизації дозволяє суттєво знизити травматизм. Застосування в конструкціях машин засобів захисту — один з основних напрямків забезпечення безпеки обладнання. Використовуються огороджувальні, запобіжні та гальмівні засоби захисту, засоби автоматичного контролю та сигналізації, знаки безпеки та дистанційне керування. Дистанційне керування дозволяє здійснювати контроль та регулювання його роботи з ділянок, досить віддалених від небезпечної зони. Завдяки цьому забезпечується безпека праці. Дотримання ергономічних вимог сприяє забезпеченню зручності експлуатації, зниженню втомлюваності та травматизму. Основними ергономічними вимогами до виробничого обладнання є врахування фізичних можливостей людини та ії антропометричних характеристик, забезпечення максимальної зручності при роботі з органами керування. Вимоги безпеки містяться в технічній документації з монтажу, експлуатації, ремонту, транспортування та зберігання виробничого обладнання.

Розташування виробничого обладнання не повинно бути небезпечним для персоналу та повинно відповідати нормам технічного проектування, будівельним нормам i правилам.

16.1.2 Електробезпека. Широке використання електроенергії зумовлює розширення кола осіб, котрі експлуатують електрообладнання. Тому проблема електробезпеки набуває особливого значення. При випадковому включенні людини в електричний ланцюг струм справляє на неї вражаючу дію різного ступеню важкості з можливим смертельним наслідком. Засоби забезпечення електробезпеки - справна ізоляція зварювальних проводів та їx з'єднання, використання лише заземлених електроінструментів з напругою не більше 36В, використання індивідуальних захисних засобів від ураження струмом.

Електрична ізоляція — це шар діелектрика або конструкція, виконана з діелектрика, котрим вкривається поверхня струмоведучих частин, або котрим струмоведучі частини відділяються одна від одної. Стан ізоляції характеризується її електричною міцністю, діелектричними втратами та електричним опором. Ізоляція запобігає протіканню струмів через неї завдяки великому опору.

3 метою забезпечення надійної роботи ізоляції здійснюються профілактичні заходи. Перш за все слід виключити механічні пошкодження, зволоження, хімічний вплив, запилення. Але навіть за нормальних умов ізоляція постійно втрачає свої початкові властивості, старіє. 3 плином часу виникають місцеві дефекти, в зв'язку з чим oпір ізоляції починає різко знижуватись, а струм втрат — зростати. В місці дефекту з'являються часткові розряди, ізоляція вигорає. Відбувається так званий пробій ізоляції, внаслідок чого виникає коротке замикання, котре може призвести до пожежі або до ураження струмом. 3 метою запобігання цього здійснюється періодичний i безперервний контроль ізоляції. Періодичний контроль ізоляції передбачає вимірювання активного опору ізоляції у встановлені правилами терміни (1 раз на 3 роки), а також при виявленні дефектів. Вимірювання опору ізоляції здійснюється на вимкненій електроустановці за допомогою мегомметра. Суцільні огородження у вигляді кожухів та кришок застосовуються в електроустановках напругою до 1000 В. Сітчасті огородження мають двері, котрі закриваються на замок. До огороджувальних пристроїв відносять також тимчасові переносні огородження (щити, ізолюючі накладки, ізолюючі ковпаки, тимчасові переносні заземлення). Огородження обладнуються кришками або дверима, що закриваються на замок або обладнаними блокуваннями.

Захисне заземлення — це навмисне електричне з'єднання з землею або з її еквівалентом металевих неструмоведучих частин, котрі можуть опинитись під напругою. Призначення захисного заземлення — усунення небезпеки ураження людей електричним струмом при появі напруги на конструктивних частинах електрообладнання, тобто при замиканні на корпус. Принцип дії захисного заземлення — зниження до безпечних значень напруг дотику та кроку, зумовлених замиканням на корпус. Це досягається зниженням потенціалу заземленого обладнання, а також вирівнюванням потенціалів за рахунок підіймання потенціалу основи, на якій стоїть людина, до потенціалу, близького за значенням до потенціалу заземленого обладнання.

Занулення — це навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмоведучих частин, котрі можуть опинитися під напругою. Це основний засіб захисту від ураження людей струмом у випадку дотику до корпуса елекгрообладнання та до металевих конструкцій, котрі опинились під напругою внаслідок пошкодження ізоляції або однофазового короткого замикання в електроустановках напругою до 1000 В в мережі з заземленою нейтраллю. Призначення занулення таке ж, як i заземлення: усунути небезпеку ураження людей струмом при пробиванні фази на корпус.

Це досягається автоматичним вимкненням пошкодженої установки від електричної мережі. Принцип дії занулення — перетворення пробивання на корпус в однофазове коротке замикання з метою викликати струм великої сили, здатний забезпечити спрацювання захисту і завдяки цьому автоматично відключити пошкоджену установку від електричної мережі.

Однак занулення як захисний засіб не забезпечує в повній мірі безпеки. Під час короткого замикання в нульовому проводі виникає небезпека ураження, котра буде існувати доти_, доки не відбудеться вимкнення пошкодженого обладнання завдяки згорянню запобіжника або вимкнення апарата. Занулення використовується в трифазових електричних мережах напругою до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю.

Захисне вимкнення — це швидкодіючий захист, котрий забезпечує автоматичне вимкнення електроустановки при виникненні небезпеки ураження струмом. Небезпека ураження може виникнути i при замиканні фази на корпус електрообладнання при зниженні опору ізоляції фаз відносно землі нижче певної межі внаслідок пошкодження ізоляції, замикання фаз на землю, при появі в мережі більш високої напруги, внаслідок замикання в трансформаторі між обмотками вищої і нижчої напруги, при випадковому дотику людини до струмоведучих частин, котрі знаходяться під напругою. В цих випадках відбуваєтъся зміна електричних параметрів електроустановки та мережі. Зміна цих параметрів до певної межі, при котрій виникає небезпека ураження людини електричним струмом, може стати сигналом, котрий викликає спрацювання пристрою захисного вимкнення (ПЗВ), тобто автоматичне вимкнення пошкодженої установки. Захисне вимкнення рекомендується застосовувати в якості основного або допоміжного захисного засобу, якщо безпека не може бути забезпечена шляхом влаштування заземлення або з економічних міркувань.

Захисне вимкнення використовується в електроустановках напругою до 1000 В в наступних випадках (ПВЕ):

- в пересувних електроустановках з ізольованою нейтраллю, коли спорудження заземлювального пристрою утруднене;

- в стаціонарних установках при використанні електрифікованого інструменту;

- в умовах пщвищеної небезпеки ураження електричним струмом та вибухонебезпеки.

Індивідуальні захисні засоби захисту - ізольовані ручки монтерського інструменту; діелектричні рукавиці, боти та калоші; гумові килимки, доріжки, підставки; ізолювальні ковпаки та накладки; ізолювальні драбини та ін.

16.1.3 Загальні засоби нормалізації параметрів мікроклімату робочої зони. Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат у робочій зоні, що визначається діючою на організм людини сукупністю температури, вологості, руху повітря та теплового випромінювання нагрітих поверхонь.

На сьогодні основним нормативним документом, що визначає параметри мікроклімату виробничих приміщень є ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигеенические требования к воздуху в рабочей зоны». Створення оптимальних метеорологічних умов є складним завданням. Для робочих зон це вирішуєтъся наступними заходами:

- удосконалення технологічних процесів та устаткування. Впровадження нових технологій та обладнання, які не пов'язані з необхідністю проведення робіт в умовах інтенсивного нагріву дасть можливість зменшити виділення тепла у виробничі приміщення;

- раціональна вентиляція, опалення та кондиціювання повітря. Вони є найбільш розповсюдженими способами нормалізації мікроклімату у виробничих приміщеннях. Захист від протягів досягається шляхом пильного закривання вікон, дверей та інших отворів, а також влаштуванням повітряних i повітряно-теплових завіс на дверях i воротах;

- раціоналізація режимів праці та відпочинку досягається скороченням тривалості робочої зміни, введенням додаткових перерв, створенням умов для ефективного відпочинку в приміщеннях з нормальними метеорологічними умовами;

- застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів. В якості теплоізоляційних матеріалів широко використовуються: азбест, азбоцемент, мінеральна вата, склотканина, керамзит, пінопласт. На виробництві застосовують також захисні екрани для відгородження джерел теплового випромінювання від робочих місць. За принципом захисту щодо дії тепла екрани бувають відбиваючі, поглинаючі, відвідні та комбіновані;

- використання засобів індивідуального захисту. Важливе значення для профілактики перегрівання мають індивідуальні засоби захисту. Спецодяг повинен бути повітро- та вологопроникним (бавовняним, з льону, грубововняного сукна), мати зручний покрій. Для роботи в екстремальних умовах застосовуютъся спеціальні костюми з підвищеною теплосвітловіддачею. Для захисту голови застосовуютъ дюралеві, фіброві каски, повстяні капелюхи; для захисту очей – окуляри - темні або з прозорим шаром металу, маски з відкидним екраном. Захист від дії зниженої температури досягаєтъся використанням теплого спецодягу.

Оптимальні і допустимі показники температури , відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень повинні відповідати величинам, наведеним у відповідних документах. У виробничих примыщеннях, на пультах і постах керування технологічними процесами, в залах обчислювальної техніки, при виконанні робіт, повинні дотримуватися оптимальні величини температури повітря (22-24 ° С) , його відносної вологості (40-60% , ) і швидкості руху ( не більше 0,1 м / с).

16.1.4 Захист від шкідливої дії речовин на виробництві. Нормування вмісту шкідливих речовин в повітрі здійснюється відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 «Вредные вещества. Классификация и общие требования». Загальні заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища у робочій зоні та захисту працюючих включають:

- вилучення шкідливих речовин в технологічних процесах, заміна шкідливих речовин менш шкідливими i т.п.;

- удосконалення технологічних процесів та устаткування;

- автоматизація обладнання, що виключає безпосередній контакт працюючих зі шкідливими речовинами;

- контроль за вмістом шкідливих речовин в повітрі робочої зони;

- використання засобів індивідуального захисту.

16.1.5 Захист від шуму та вібрації у виробничому приміщенні. Широке використання ручного інструменту (гідравлічних талрепів та домкратів, пневмогідравлічних домкратів високого тиску, машин ударно-обертальної дії) призводить до перевищення припустимого рівня шуму та вібрації у робочій зоні.

Вібрація серед всіх видів механічних впливів найбільш небезпечна. Вібрація викликає порушення фізіологічного та функціонального станів людини. Стійкі шкідливі фізіологічні зміни називають вібраційною хворобою. Вібрацію, що впливає на людину нормують згідно з

ГОСТ 12.1.012 – 90 «Вибрационная безопасность. Общин требования».

Загальні методи боротьби з вібрацією базуються на аналізі рівнянь, котрі описують коливання машин у виробничих умовах i класифікуються наступним чином:

- зниження вібрації в джерелі виникнення шляхом зниження або усунення збуджувальних сил;

- відлагодження від резонансних режимів раціональним вибором приведеної маси або жорсткості системи, котра коливається;

- вібродемпферування — зниження вібрації за рахунок сили тертя демпферного пристрою, тобто переведення коливної енергії в тепло;

- динамічне гасіння — введення в коливну систему додаткових мас або збільшення жорсткості системи;

- віброізоляція — введення в коливну систему додаткового пружного зв'язку, з метою послаблення передавання вібрацій, суміжному елементу конструкції або робочому місцю;

- використання індивідуальних засобів захисту.

Наслідком шкідливої дії виробничого шуму можуть бути професійні захворювання, підвищення загальної захворюваності, зниження працездатності, підвищення ступеня ризику травм та нещасних випадків, порушення слухового контролю функціонування технологічного обладнання, зниження продуктивності праці.

Нормування рівня виробничого шуму виконується згідно з вимогами ГОСТ 12.1.003 -86 «Опасные и вредные поизводственные факторы».

Методи та засоби колективного та індивідуального захисту від шуму.

Боротьба з шумом в джерелі його виникнення. Це найбільш дієвий спосіб боротьби з шумом. Створюютъся малошумні механічні передачі.

Зниження шуму звукопоглинанням та звукоізоляцією. Об'єкт, котрий випромінює шум, розташовують у кожусі, внутрішні стінки якого покриваються звукопоглинальним матеріалом. Кожух повинен мати достатню звукопоглинальну здатність, не заважати обслуговуванню обладнання під час роботи_, не ускладнювати його обслуговування, не псувати інтер'єр цеху.

Зниження шуму звукоізоляцією. Суть цього методу полягає в тому, що шумовипромінювальний об'єкт або декілька найбільш шумних об'ектів розташовуються окремо, ізольовано від основного, менш шумного приміщення звукоізолювальною стіною або перегородкою. Звукоізоляція також досягається шляхом розташування найбільш шумного об'єкта в окремій кабіні. При цьому в ізольованому приміщенні i в кабіні рівень шуму не зменшиться, але шум впливатиме на менше число людей. Звукоізоляційний ефект забезпечується також встановленням екранів та ковпаків. Вони захищають робоче місце i людину від безпосереднього впливу прямого звуку, однак не знижують шум в приміщенні.

Зниження шуму акустичною обробкою приміщення. Акустична обробка приміщення передбачає вкривання стелі та верхньої частини стін звукопоглинальним матеріалом. Внаслідок цього знижується інтенсивність відбитих звукових хвиль. Додатково до стелі можуть підвішуватись звукопоглинальні щити, конуси, куби, встановлюватись резонаторні екрани, тобто штучні поглиначі. Штучні поглиначі можуть застосовуватись окремо або в поеднанні з личкуванням стелі та стін. Ефективність акустичної обробки приміщень залежить від звукопоглинальних властивостей застосовуваних матеріалів та конструкцій, особливостей їx розташування, об'єму приміщення, його геометрії, місць розташування джерел шуму. Ефект акустичної обробки більший в низьких приміщеннях (де висота стелі не перевищує 6 м) витягненої форми. Акустична обробка дозволяє знизити шум на 8 дБА.

Заходи щодо зниження шуму слід передбачати на стадії проектування промислових об'єктів та обладнання. Особливу увагу слід звертати на винесення шумного обладнання в окреме приміщення, що дозволяє зменшити число працівників в умовах підвищеного рівня шуму та здійснити заходи щодо зниження шуму з мінімальними витратами коштів, обладнання та матеріалів. Зниження шуму можна досягти лише шляхом знешумлення всього обладнання з високим рівнем шуму.

Роботу щодо знешумлення діючого виробничого обладнання в приміщенні розпочинають зі складання шумових карт та спектрів шуму, обладнання i виробничих приміщень, на підставі котрих виноситься рішення щодо напрямку роботи.

16.1.6 Безпечне виконання робіт на висоті та організація робочих зон на риштуваннях. На побудовочних місцях різко підвищується небезпека, яка пов'язана з виконанням робіт на висоті, з риштувань та підмостків.

Риштування, підмостки та інші прилади для виконання робіт на висоті більше 4 м слід споруджувати лише за типовими та затвердженими проектами. Експлуатація риштувань можлива тільки після їx монтажу, випробовувань та прийому спеціалъною комісією. При неможливості або недоцільності споруджування риштувань та необхідності провести окремі роботи на висоті більше 1,5 м від землі або суцільного перекриття працюючі повинні використовувати запобіжні пояси. Перед початком роботи запобіжні пояси та страхуючі канати повинні бути випробуванні та оглянені.

Робоча зона підіймалъних машин є небезпечною зоною. Вона є джерелом виробничої небезпеки для обслуговуючого персоналу та для сторонніх ociб, котрі можуть опинитись тут. Робота біля підіймальних та транспортних машин є джерелом підвищеної небезпеки, тому виконувати роботу за допомогою цих машин можна лише знаходячись всередині зони їxньої дії. Небезпеки, з котрими стикаються люди, пов'язані переважно з ненавмисним контактом з рухомими частинами обладнання та можливими ударами від предметів, що подають, i з падінням самого обладнання.

Робоча зона, її розміри та взаємне розташування її елементів повинна відповідати антропометричним, фізіологічним та психофізіологічним характеристикам людини, а також характеру роботи. Облаштоване згідно з вимогами стандарта робоче місце забезпечує зручне положення людини. Повинне забезпечуватись виконання трудових операцій в зонах моторного поля (оптимальної досяжності, легкої досяжності та досяжності) в залежності від необхщної точності i частоти дій.

16.1.7 Пожежна безпека. Основним нормативним документом, що регламентує вимоги щодо пожежної безпеки є Закон України «Про пожежну безпеку», прийнятий 17 грудня 1993 року. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Всі працівники і службовці виробничих ділянок повинні знати правила і способи використання первісних протипожежних засобів на ділянках та в майстернях, які повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.020-76 [22].

Небезпечним фактором пожежі є відкритий вогонь та іскри, токсичні продукти згоряння, підвищена температура середовища, недостатня кількість кисню, вибухівки, витікання небезпечних речовин, руйнування будівельних конструкцій.

Запобігання виникненню в горючому середовищі джерела запалювання досягається: використанням устаткування та пристроїв, при роботі котрих не виникає джерел запалювання; використання електроустаткування, що відповідає за виконанням класу пожежо- та вибухонебезпеки приміщень та зон, групі і категорії вибухонебезпечної суміші; обмеження щодо сумісного зберігання речовин та матеріалів; використання устаткування, що задовільняє вимогам електростатичної іскробезпеки; улаштуванням блискавкозахисту; організацією автоматичного контролю параметрів, що визначають джерела запалювання; заземленням устаткування, видовжених металоконструкцій; використання при роботі з ЛЗР інструментів, що виключають іскроутворення; ліквідацією умов для самоспалахування речовин і матеріалів.

Система протипожежного захисту - це сукупність організаційних заходів, а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї (ДСТУ 2272-93) [23].

Попередження розповсюдження пожеж, в основному визначається пожежною безпекою будівель та споруд і забезпечується: правильним вибором необхідного ступеня вогнестійкості будівельних конструкцій; правильними об'ємно-планувальними рішеннями будівель та споруд; розташуванням приміщень та виробництв з урахуванням вимог пожежної безпеки; встановленням протипожежних перешкод в будівлях, системах вентиляції, паливних та кабельних комунікаціях; обмеженням витікання та розтікання горючих рідин при пожежі; улаштуванням протидимного захисту; проектуванням шляхів евакуації; заходами щодо успішного розгортання тактичних дій по гасінню пожежі.

Пожежна безпека перш за все повинна забезпечуватись чітким виконанням належних вимог та правил.