4. Основні способи виробництва додаткової вартості. Маса і норма додаткової вартості

Створення додаткової вартості — основна мета капіталістичного способу виробництва. Тому пошук капіталістом усе нових методів збільшення додаткової вартості є закономірним процесом.

Величина додаткової вартості залежить від величини додаткового робочого часу, додаткової праці. Ця залежність зумовлює два основні способи (методи) збільшення розмірів додаткової вартості: абсолютна додаткова вартість і відносна додаткова вартість.

Абсолютна додаткова вартість - ґрунтується на абсолютному подовженні робочого дня за межі необхідного робочого часу. Робочий день — час доби, протягом якого робітник працює на підприємстві чи в установі. Якщо б робочий день не перебільшував необхідного робочого часу, додаткова вартість взагалі б не вироблялась.

Методом збільшення виробництва абсолютної додаткової вартості є також підвищення інтенсивності праці. Підвищення інтенсивності праці за незмінного робочого дня означає абсолютне збільшення витрат робочої сили, оскільки більш інтенсивна праця тієї самої тривалості по суті дорівнює робочому дню більшої тривалості за попередньої інтенсивності праці. Тому підвищення інтенсивності праці є прихованою формою подовження робочого дня, тобто виробництва абсолютної додаткової вартості.

Відносна додаткова вартість — додаткова вартість, яка виробляється шляхом скорочення необхідного робочого часу та збільшення додаткового робочого часу внаслідок зростання продуктивності суспільної праці.

Надлишкова додаткова вартість є різновидом відносної додаткової вартості, її виробництво зумовлене підвищенням продуктивності праці на окремому підприємстві вище звичайного рівня у галузі. Впровадження продуктивніших машин і технологій на окремому підприємстві зумовлює зниження індивідуальної вартості вироблених на ньому товарів порівняно з їх суспільною вартістю.

Надлишкова додаткова вартість — додаткова вартість, створена шляхом зниження індивідуальної вартості товару на окремому підприємстві відносно рівня його суспільної вартості. Із впровадженням такої самої техніки і технології на інших підприємствах галузі надлишкова додаткова вартість зникає.

Між структурними складовими авансованого капіталу і вартістю виробленого товару існують певні залежності, які позначають поняттями „норма додаткової вартості” і „маса додаткової вартості”.

Норма додаткової вартості — відношення додаткового робочого часу до необхідного робочого часу, виражене у відсотках.

Позначають її символом m´ . Оскільки додатковий робочий час втілюється в додатковій вартості, а необхідний робочий час еквівалентний вартості робочої сили, тобто змінному капіталу, то норма додаткової вартості може бути представлена і як виражене у відсотках відношення додаткової вартості до змінного капіталу.

Тому формула норми додаткової вартості має вигляд:

m´ = m/V ∙100%

Норма додаткової вартості показує, в якій пропорції робочий час поділяється на необхідний і додатковий, а новостворена вартість — на вартість, що дорівнює величині змінного капіталу, і додаткову вартість. Тому норма додаткової вартості є вираженням міри експлуатації найманої праці: вона показує, скільки часу протягом робочого дня найманий працівник працює на себе і скільки на капіталіста.

Маса додаткової вартості — абсолютна величина додаткової вартості, що створюється певним авансованим капіталом.

Позначають її символом М. Залежить вона від розмірів функціонуючого змінного капіталу і норми додаткової вартості, тобто

М = V ∙ m´

Отже, формула маси додаткової вартості означає, що вона прямо пропорційно залежить не тільки від абсолютної величини змінного капіталу, а й від норми додаткової вартості: чим вища норма додаткової вартості, тим більший абсолютний розмір створюваної додаткової вартості.