3. Світоглядні погляди Стародавнього Китаю та Стародавньої Індії.

1 . Філософська думка Стародавнього Китаю та Стародавньої Індії зароджується на тлі міфології як першої форми суспільної свідомості . Основна властивість міфології - нездатність людини виділити себе з навколишнього середовища і пояснити явища на основі природних причин , вона пояснює явища світу дією богів і героїв. Вперше в історії людства в міфології ставиться і ряд власне філософських питань: що таке життя і смерть ; як виник світ і як він розвивається та ін

2 . Філософія Стародавнього Китаю та Стародавньої Індії зароджується як форма суспільної свідомості з виникненням класового суспільства і держави. У Стародавній Індії філософія виникла приблизно в I тисячолітті до н. е. . , коли на її території стали формуватися рабовласницькі держави . Авознікновеніе філософії в Китаї відноситься до VI -V ст. до н. е. . , коли там почався процес класового розшарування суспільства: зростання економічної і політичної потужності нових земельних власників і міських багатіїв , а також розорення общинників.

3 . Філософія Стародавнього Китаю та Стародавньої Індії звернена до загальнолюдських цінностей . Людина повинна опановувати філософською мудрістю , щоб отримати загальнолюдські цінності. Для цього йому слід навчитися розбиратися :

- У проблемі світу і його пізнання;

- В проблемі взаємодії людини і природи ;

- У проблемі сенсу життя людини та ін Філософія Стародавнього Китаю та Стародавньої Індії цікавилася проблемами:

- Прекрасного і потворного ;

- Добра і зла ;

- Справедливості і несправедливості ;

- Дружби, товариства ;

- Любові і ненависті ;

- Щастя , насолоди і страждання та ін

4 . Закономірність розвитку філософії Стародавнього Китаю і Стародавньої Індії - це світоглядний характер філософського знання. Філософські погляди , теорії , ідеї , системи є або ідеалістичними , або матеріалістичними , іноді еклектичними ( сполуками двох попередніх типів світоглядів ) .

Ідеалізм представлений у філософії Стародавнього Китаю і Древньої Індії в своїх двох різновидах: як об'єктивний і як суб'єктивний ідеалізм - це філософія « йоги » , буддизму , джайнізму , конфуціанства , даосизму .

У філософії Стародавнього Китаю і Стародавньої Індії використовуються традиційно філософські категорії :

- Рух ;

- Протилежність ;

- Єдність ;

- Матерія ;

- Свідомість ;

- Простір;

- Час ;

- Мир.

У філософії Стародавнього Китаю і Стародавній Індії не ставиться проблема дискретності матерії і її будови . Матерія розглядається в ній :

- Як якась « перешкода » душі ;

- Як якесь Субстанційної початок.

У рішенні проблем пізнання філософія Стародавнього Китаю і Стародавньої Індії підкреслювала важливість умогляду для вирішення філософських проблем. При цьому досліджувався чотири джерела досягнення істини : сприйняття ; висновок ; порівняння ; доказ.

Найважливіша проблема соціальної філософії - це проблема народу і правителя.

Філософія охопила всі духовні цінності Стародавнього світу: мистецтво і релігію ; етику і естетичну думку ; право і політику ; педагогіку і науку.

Вся духовна цивілізація Стародавнього Китаю і Стародавньої Індії несе в собі звернення до буття особистості , її самовдосконалення і самосвідомості через відхід від матеріального світу.