Лекція № 2

Тема заняття: Конспект прочитаного, тематичні виписки, план, тези.

План

1. Сприймання чужого мовлення.

2. Основні способи запису прочитаного або почутого:

а) тематичні виписки;

б) тези;

Для ефективної роботи з науковою, публіцистичною літературою, глибокого осмислення одержаної з книги інформації, її запам'ятовування часто необхідно зафіксувати прочитане. Запис зберігає його частину, змушує глибше зануритися в зміст, привчає виділяти основне, сприяє міцнішому засвоєнню, повторенню і закріпленню матеріалу.

Пам’ятка «Як працювати з книгою»

1. Для ознайомлення в загальних рисах зі змістом книги необхідно:

а) прочитати титульну сторінку – прізвище автора, заголовок, рік видання;

б) прочитати анотацію (коротку інформацію про цю книгу), вміщену на зворотному боці титульної сторінки;

в) уважно ознайомитися зі змістом, вміщеним або в кінці книги, або після титульної сторінки;

г)прочитати передмову або вступ.

2. Під час читання звернути увагу на:

а) назви окремих розділів, частин, параграфів та ін.;

б) вдумливо ставитись до слів і словосполучень, виділених різними шрифтами (розрядкою, курсивом, півжирним та ін.);

в) з’ясувати значення незрозумілих слів за допомогою словників та енциклопедій;

г) звернути увагу на посилання (позначаються зірочкою або цифрою) і зразу ж уважно прочитати пояснення (внизу сторінки).

3. Для засвоєння змісту прочитаного необхідно:

а) поділити прочитаний матеріал на частини, виділити в них найголовніше;

б) скласти план (простий, складний), тематичні виписки, тези або конспект.

Найбільш поширеними формами запису прочитаного є тематичні виписки, тези, конспект.

Тематичні виписки — особливий спосіб запису змісту прочитаного або почутого. Це фрагменти (абзаци, речення, інколи терміни, влучні вислови, схеми, дати, цифри тощо) тексту, що є важливим матеріалом для підготовки доповіді, повідомлення, виступу. Вони групуються за тематикою. Виписки здебільшого робляться після читання розділу або параграфа, осмислення їхнього змісту. Найчастіше виписки оформлюються у вигляді цитат.

Пам'ятка «Як працювати над тематичними виписками»

1. Вибрати з тексту необхідний матеріал і виписати його на картки у вигляді цитати в такій послідовності: цитата, прізвище та ініціали автора твору, назва твору, видавництво, рік і місце видання, розділ книги чи том, сторінка.

2. Якщо із цієї сторінки беруться ще цитати, то посилання на джерело робиться так: «Там само». Коли ж цитата береться в іншої сторінки книжки, то ставиться досилання! «Там само» і вказується сторінка.

3. Чужі слова потрібно наводити з абсолютною точністю, не вириваючи їх з контексту.

4. Якщо під час цитування доводиться робити пропуски окремих слів, то в цитаті замість пропущених слів ставиться три крапки (...).

5. На полях перед цитатою або у верхній частині доцільно давати її короткий заголовок» тобто одним чи декількома словами передати основний зміст цитованого тексту.

Тези — короткий виклад основних думок автора, який передає не зміст, а лише головні положення доповіді, лекції; статті тощо. Щоб скласти тези, необхідно прочитати (прослухати) текст, продумати, його зміст, знайти основну ідею та викласти основні положення. Тези мають дещо спільне з планом (розгорнуті пункти, плану нумеруються) та а конспектом (тези також передають зміст тексту, але в більш сконцентрованому вигляді). Однак якщо план допомагає нам представити структуру тексту та назвати його основні теми, то тези! розкривають суть всієї текстової інформації. Види тез:

• цитатні — відбір авторських тез із тексту;

• вільні — основні положення тексту формулюються своїми словами;

• змішані — цитати і вільний виклад авторської думки чергуються.

Робота над тезами допомагає глибше зрозуміти основні ідеї тексту, коротко і точно формулювати свої думки. Складання тез — важливий засіб розвитку логічного мислення, культури усного й писемного мовлення.