Олімпійська програма

Право чи включати чи не включати той чи інший вид спорту, дисципліну і вид змагань із програми Олімпійських ігор має тільки Міжнародний олімпійський комітет.

Робота над програмою Ігор, почата на I Олімпійському конгресі в Парижі в 1894 р., поставила Кубертена і його співробітників перед необхідністю налагодити стосунки з клубами і федераціями. В основу правил змагань на Олімпійських іграх були покладені правила федерацій. Кубертен із самого початку надавав федераціям вирішальний голос у складанні олімпійської програми. Ще на першій сесії МОК було затверджене положення, відповідно до якого програма Олімпійських ігор повинна включати тільки сучасні види спорту. Ігри повинні носити міжнародний характер, а види спорту, що входять у програму Ігор, повинні бути поширені не в окремих країнах, а набагато ширше.

У 1925 р. на відбувавшійся в Празі 24-й сесії МОК приймаються такі рішення: на Іграх можуть виступати в кожнім індивідуальному змаганні не більш чотирьох спортсменів від країни (у даний час — не більш двох, а в ряді видів спорту — не більш одного); тільки МОК має абсолютне право формувати програму обов'язкових змагань Олімпійських ігор.

У 20—40-і роки XX в. критерії включення виду спорту в програму Олімпійських ігор не змінювалися. Тільки в 1949 р. МОК збільшив кількість країн, у яких вид спорту повинний був бути розповсюджений, для його включення в олімпійську програму.

Після Другої світової війни програма Ігор Олімпіад розширюється. Питання розширення олімпійської програми постійно піднімалися на більшості сесій МОК у 1950—1960-і роки.

У 1951 р. була створена Комісія МОК по скороченню олімпійської програми. Деякі пропозиції цієї комісії (про зменшення кількості офіційних осіб на Олімпійських іграх, відстороненні запасних спортсменів в індивідуальних видах спорту, встановленні лімітів по кількості місць для журналістів, фотографів, представників радіо і телебачення й ін.) були враховані, але робота комісії в цілому не зробила істотного впливу на зміну олімпійської програми.

У 1957 р. МОК втановив кількісні рамки для видів спорту в програмі Ігор Олімпіад: мінімум — 15, максимум — 18, хоча в програму на той момент був включений 21 вид спорту, отже, з олімпійської програми необхідно було виключити три види спорту.

Поворотним пунктом у розвитку олімпійської програми стало рішення 67-й сесії МОК у 1968 р. про створення постійної Комісії з олімпійської програми, що працювала з 1968 по 1994 р. і працює з 2001 р. по даний час.

Аналіз олімпійської програми, проведений цією комісією наприкінці 1960-х років, показав, що рівновага між спортивними змаганнями порушується, кількість видів змагань у межах індивідуальних видів спорту необґрунтовано збільшується, спостерігається відставання участі жінок в Олімпійських іграх.

У 1981 р. МОК затвердив рекомендації Комісії з олімпійської програми і заснував категорії видів спорту, дисциплін і видів змагань, створивши тим самим найпростішу систему класифікації олімпійської програми. Були розроблені критерії для включення в програму видів спорту, дисциплін і видів змагань. В Олімпійській хартії 1981 р. називалися 12 критеріїв, яким повинні були відповідати види спорту в олімпійській програмі, у тому числі поширеність виду спорту у світі, загальнодоступність, помірність витрат на розвиток виду спорту, великий обсяг фізичної діяльності, об'єктивність суддівства, збалансованість програми виду спорту, відсутність штучного командного заліку, а також неприйнятність видів спорту, чи дисциплін видів змагань, у яких результати головним чином залежать від механічної рушійної сили.

Наприкінці 80-х років XX в. заявки від міжнародних спортивних федерацій на включення їхніх видів спорту в олімпійську програму стали надходити потоком, що неприпинявся.

В 1989 р. у Сан-Хуану (Пуерто-Рико) на 95-й сесії МОК де адміністратор Реймонд Гафнер запропонував виключити з Олімпійської хартії положення про показові види спорту. Поставлена на обговорення виконкомом МОК, ця пропозиція було затверджена сесією. Рішення набрало сили в 1996 р.

В Олімпійській хартії 2004 р. були присутні тільки чотири критерії включення видів спорту, дисциплін і видів змагань у програму Олімпійських ігор: поширеність виду спорту у світі, відсутність штучного командного заліку, неприйнятність видів спорту, чи дисциплін видів змагань, у яких результати залежать від механічної рушійної сили, відповідність олімпійської традиції (в окремих виняткових випадках вид спорту, чи дисципліна вид змагань можуть залишатися в програмі за рішенням МОК, щоб не порушувати традицій).

В даний час такий критерій, як загальнодоступність, що був присутній в Олімпійській хартії в 1981 р., не існує.