Питання 2. Рівні розвитку логістики

У реальній економіці системи логістики у рамках різних виробничих об'єднань з об'єктивних причин знаходяться на різних стадіях, або рівнях, розвитку. Існують окремі стадії, через які функції логістики неминуче повинні пройти, перш ніж вони досягнуть високого рівня розвитку. Аналіз провідних промислових компаній різних капіталістичних країн дозволив виявити в їх рамках чотири послідовні стадії розвитку логістичних систем за станом на кінець 1980-х - початок 1990-х років.

Для першої стадії розвитку логістики характерний ряд наступних моментів. Компанії працюють на основі виконання змінно-добових планових завдань, форма управління логістикою найменш досконала. Область дій логістичної системи зазвичай охоплює організацію зберігання готової продукції, що відправляється з підприємства, і її транспортування. Система діє за принципом безпосереднього реагування на щоденні коливання попиту і збої в процесі розподілу продукції. Роботу системи логістики на цій стадії її розвитку в компанії зазвичай оцінюють величиною долі витрат на транспортування і інші операції по розподілу продукції в загальні й ;умі виручки від продажу.

Для компаній, що мають системи логістики другого рівня розвитку, характерне управління потоком вироблюваних підприємствами товарів від останнього пункту виробничої лінії до кінцевого споживача. Контроль системи логістики поширюється на наступні функції: обслуговування замовника обробка замовлень, зберігання готової продукції на підприємстві, управління запасами готової продукції, перспективне планування роботи системи логістики. При виконанні цих завдань використовуються комп'ютери, проте відповідні інформаційні системи не відрізняються, як правило, високою складністю. Робота логістичної системи оцінюється виходячи із зіставлення даних кошторису витрат і реальних витрат. Проте прагнення скоротити витрати укластися в кошторис - не кращий орієнтир в роботі системи і при обслуговуванні замовника.

Системи логістики третього рівня контролюють логістичні операції від закупівлі сировини до обслуговування кінцевого споживача продукції. До додаткових функцій таких систем відносяться: доставка сировини на підприємство, прогнозування збуту, виробниче планування, здобич або закупівля сировини, управління запасами сировини або незавершеного виробництва, проектування систем логістики. Єдина сфера, яка не контролюється менеджером по логістиці, - це повсякденне управління підприємством. Діяльність менеджера по логістиці зазвичай здійснюється на основі річного плану. Робота системи оцінюється не шляхом порівняння витрат минулого року або кошториси витрат, а порівнюється із стандартом якості обслуговування. При цьому компанії прагнуть підвищити продуктивність системи, а не скоротити витрати як це характерно для систем другого рівня. Управління здійснюється не за принципом безпосереднього реагування, а засновано на плануванні попереджуючих дій.

Логістичні системи четвертого рівня розвитку набули поширення в другій половині 1990-х років. Область дій логістичних функцій тут в основному аналогічна тій, що характерна для систем логістики третьої стадії розвитку, але з одним важливим виключенням. Такі компанії інтегрують процеси планування і контролю операцій логістики з операціями маркетингу, збуту, виробництва і фінансів. Інтеграція сприяє ув'язці часто суперечливих цілей різних підрозділів компанії. Управління системою здійснюється на основі довготривалого (більше за один рік) планування.

Питання 3. Перспективи розвитку логістики в Україні

Логістика як наукова дисципліна та практика менеджменту може стати надійним помічником в удосконаленні діяльності підприємств. З цією метою в Україні необхідно створити розгалужену мережу логістичних утворень, що в сучасних кризових умовах допоможе підприємствам швидше встановити нові господарчі зв’язки. Такі служби, як жодні інші заходи, спроможні швидко відновити виробничий ритм, знявши бар’єр у господарських відносинах.

Існуюча нині система управління матеріальними потоками є тра­диційною. При розробці логістичних моделей, орієнтованих на використання на загальноекономічному просторі колишнього СРСР слід зважати на ряд особливостей. Перша особливість полягає у великій території, яка ускладнює проектування логістичних моделей, сприяє збільшенню обсягів запасів та транспортно-заготі­вельних витрат. Друга особливість — у нерозвинутій інфраструктурі (засоби транспорту зв’язку, устатковані склади, пакувальне обладнання). Поряд з уповільненням обороту матеріальних об’єктів це спричиняє великі втрати, пошкодження матеріальних цінностей. Необхідно враховувати, що відсоток їх збереження буде значно нижчим, ніж у нормативах, прийнятих на Заході. З розвитком матеріально-технічної бази сфери обороту дія цього фактора послаблюється. Третя особливість — це високий ступінь концентрації виробництва та споживання на великих підприємствах. З одного боку, це сприяє інтенсифікації матеріальних потоків, а з дру­гого — уповільнює реакцію та гнучкість у зв’язку зі зміною потреб клієнтів. Малі підприємства мають перевагу у реакційній спроможності, оскільки вони експлуатують здебільшого просте універсальне устаткування та інструмент. Нововведення не спричиняють тривалих і збиткових простоїв. Четверта особливість по­лягає у високому ступені концентрації управління, що знижує реакцію виробництва на зміну попиту.

Концентрація управління виявляється в обмеженості самостійності виробничих та постачальницько-збутових підприємств та організацій, у необхідності узгоджу­вати прийняті рішення з вищими органами управління. Через це малі підприємства мають значну перевагу, оскільки скорочується час диспозиції за рахунок оперативності прийняття відповідних рішень, прискорюється надходження документів та оперативної інформації. П’ята особливість полягає у низькому ступені інтеграції виробництва. Вона виявляється в об’єднанні багатьох проміж­них етапів технологічного циклу, у намаганні досягти максимального ступеня готовності продукції до кінцевого споживання. На багатьох підприємствах поряд з основною продукцією виго­товляються технологічне оснащення, інстру­мент, інші засоби виробництва. При регулюванні матеріальних потоків провідну роль відіграє виробнича логістика як найбільш комплексна ланка логістичної моделі великого підприємства. Шоста особливість полягає у слабкій насиченості ринку. Дія цього фактора полегшує проектування і функціонування маркетинг-логістики, але створює великі складності для постачальницької логістики.

Сьома особливість характеризується відсутністю резервів виробничих потужностей і має вираз у нагромадженні великих резервів матеріальних ресурсів у вигляді матеріалів, сировини, що значною мірою перешкоджає гнучкості виробництва і свідчить про низький рівень інтенсивності матеріальних потоків.

Концепція логістики в управлінні матеріальними потоками тільки-но починає застосовуватись в Україні. Необхідною умовою успішного її розвитку є підготовка висококваліфікованих фахівців, спроможних здійснювати проектування автоматизованих систем логістики й застосовувати їх на підприємствах та у постачальницько-збутових організаціях.