6. Розрахунок заземлюючого пристрою

При розрахунку заземлюючого пристрою визначаються тип заземлювачів, їх кількість і місце розташування, а також переріз заземлюючих провідників. Цей розрахунок проваджується для очікуваного опору заземлюючого пристрою у відповідності з існуючими вимогами.

Сила струму однофазного замикання на землю визначається за формулою

(А), (12.1)

де U – лінійна напруга мережі, кВ;

І_каб і І_в – сумарна довжина електрично-зв’язаних між собою кабельних і повітряних ліній, км.

Опір заземлюючого пристрою:

(Ом), (12.2)

де Uз = 250 В, якщо заземлюючий пристрій використовується тільки для установок напругою вище 1кВ;

Uз = 125 В, якщо заземлюючий пристрій одночасно використовується і для установок до 1кВ;

Із - розрахункова сила струму замкнення на землю, А.

Приймається найменший опір заземлюючого пристрою для мережі.

Розрахунковий питомий опір ґрунту:

(12.3)

де ρ′ - виміряний питомий опір ґрунту, Ом м;

φ - коефіцієнт підвищення опору.

При відсутності даних виміру для розрахунків використовуються приблизними значеннями питомих опорів ґрунтів ([2], с. 242). Розрахункові значення коефіцієнтів підвищення опору для різноманітних ґрунтів і глибин закладення наведені в [2], табл. 9.3.

Знаючи розрахунковий питомий опір ґрунту, можна визначити опір одиночного заземлювача. В розрахунках використовують такі спрощенні формули:

для поглибленого пруткового електроду діаметром 12 мм, довжиною 5 м:

R_{0 пр} = 0,00227 ∙ ρ (Ом) (12.4)

для електроду із кутової сталі розміром 50х50х5 мм, довжиною 2,5 м:

R_{0 у} = 0,0034 ∙ ρ (Ом); (12.5)

для електроду із труби діаметром 60 мм, довжиною 2,5 м:

R_{0 тр} = 0,00325 ∙ ρ (Ом) (12.6)

де ρ - виражена в Ом см.

Число вертикальних заземлювачів:

, (12.7)

де R0 - визначається за одним з виразів (11.4)÷(11.6), Ом;

ή - коефіцієнт екранування (із [2], табл. 9.1);

Rз - за нормами для конкретної мережі, Ом.

Список використаної літератури

1. Указания по определению электрических нагрузок в промышленных установках / Инструктивные указания по проектированию электротехнических промышленных установок, 1968. № 6.

2. Липкин Б.Ю. Электроснабжение промышленных предприятий и установок. М.: Высшая школа, 1981.

3. Справочник по проектированию электроэнергетических систем. / Под ред. С.С. Рокотян и И.М. Шапиро. М.: Энергия, 1977.

4. Справочник по электроснабжению промышленных предприятий. / Под ред. А.А. Федорова и Г.В. Сербиновского. М.: Энергия, 1974. Т.2.

5. Гольстрем В.А., Иваненко А.С. Справочник энергетика промышленных предприятий. – Киев: Техника, 1983.

6. Дирацу В.С. Электроснабжение промышленных предприятий. – Киев: Высшая школа, 1974.

7. Справочник по проектированию электропривода, силовых и осветительных установок / под ред. Я.М. Большама, В.Н. Круповича, М.Л. Самовера. – М : Энергия, 1974.

8. Ермилов А.А. Основы электроснабжения промышленных предприятий. – М.: Энергия, 1976.

9. Мукосеев Ю.Л. Электроснабжение промышленных предприятий, - М.: Энергия, 1973.

10. Федоров А.А. Основы электроснабжения промышленных предприятий. – М.: Энергия, 1972.

11. Электротехнический справочник: в 2 т., 4 кн. – М.: Энергия, 1972.

12. Правила устройства электроустановок (ПУЭ). – М.: Энергоатомиздат, 1985.

13. Федоров А.А., Каменева В.В. Основы электроснабжения промышленных предприятий. – М.: Энергоатомиздат, 1984.

14. Методика технико-экономических расчетов и энергетике. – М., 1966.