Отруйні тварини сімейства плазунів

Найнебезпечнішими з цього сімейства є ряд класу змії. На території СНД налічується близько 55 видів змій, з них 14 – отруйні. Живуть змії в траві, серед кущів, під корінням лісовалу, на деревах, у тріщинах ґрунту, під камінням, інколи заповзають у сади і житло.

Чітких зовнішніх вирізнюючих ознак отруйних змій від неотруйних немає. Єдиною ознакою слід вважати лише наявність в отруйних змій на верхній щелепі отруйних зубів. Ніколи не треба зачіпати змію, у випадку зустрічі з нею, дати можливість спокійно відповзти, подолати страх (змії, як правило, кидаються на людину тільки самозахищаючись).

Найвідоміші та широко розповсюджені змії сімейства гадюкових: звичайна, степова, кавказька, малоазіатська, гюрза, піскова ефа.

Близько до гадюкових сімейство ямкоголових змій, яких іноді називають гриму­чими через здатність видавати за допомогою спеціального пристрою на кінчику хвоста своєрідний звук. В СНД вони представлені щитомордником . З сі­мейства аспідових небезпечною є кобра.

Зміїні укуси несуть небезпеку для життя людей, хоча з винайденням і розповсюдженням протизміїних сироваток ця небезпека суттєво зменшилася. Вже в перші хвилини після укусу гадюки, що викликає невеликий біль і почуття печії, навколо місця укусу з'являються почервоніння, множинні кровопідтьоки і набряк, який швидко розповсюджується. Важкість наслідків укусу залежить від місця укусу (укус в ділянку голови, шиї, тулуба небезпечніший ніж в ногу), віку і стану здоров'я потерпілого.

Отрута кобри, морської змії, деяких тропічних змій уражує нервову систему, викликає м'язову слабкість, паморочення голови, оніміння і ниючі болі в кінцівках, нудоту, іноді блювання, підвищення температури до 38-39°С. Смерть може настати від паралічу дихального центру. Зовнішні ознаки на місці укусу цих змій невеликі: дві цятки проколу на шкірі і незначний набряк навколо них.

При укусі потрібна негайна невідкладна допомога, її починають з енергійного відсмоктування вмісту ранки (протягом 15-20 хв), при цьому треба спльовувати відсмоктану рідину. Потім необхідно ранку обробити йодом, спиртом, зеленкою, хлорофілітом. Після цього забезпечують нерухоме положення укушеної кінцівки, створюють спокій потерпілому. Його необхідно якомога швидше транспортувати до лікувального закладу.

Особиста профілактика укусів змій може бути забезпечена носінням високого взуття, щільного одягу, ретельним оглядом місць ночівлі чи стоянки. Корисно мати з собою специфічні сиворотки "антигюрза" і "антикобра", які необхідно вводити не пізніше, ніж через 30 хв після укусу.

Отруйні властивості деяких риб і молюсків проявляються тільки під час вживан­ня їх у їжу без дотримання відповідних заходів безпеки. Наприклад, ікра маринок може спричинити тяжке отруєння, якщо її вживати в їжу без належної довгої термічної обробки.

Отруйними є також медузи та актинії. Отруйний апарат цих тварин представ­лений заштриковими клітинами, всередині яких є капсули з отрутою і закрученою в пружину заштриковою ниткою.

У разі дотикання людини до щупальця актинії чи медузи закручена в капсулі нитка розпрямляється і впивається у шкіру. На місці ураження помітне почервоніння шкіри у вигляді смуг різної довжини, які супроводжуються сильною печією, свербінням і болем. Інколи простежують невелике відчуття морозності, пришвид­шене серцебиття. Особливо тяжкі наслідки отруєння спричиняють дискомедузи Ціанеї, які трапляються в Баренцовому і Балтійському морях. Дуже довгі (до 30 м) численні щупальця цих медуз можуть нанести серйозні пошкодження. Потерпілих морозить, послаблюється дихання і серцебиття, гостра м'язова слабкість. У важчих випадках може виникнути параліч скелетної мускулатури і м'язів серця.

Отруйним є також скорпеновий вид риб. Це морський їжак і морський дракон, які проживають у Чорному морі. Вони наносять уколи шипами і колючими плав­никами, які містять отруйні залози.

У хвостоколів шипи розміщено на хвості. На місці уколу розвивається тривалий хворобливий запальний процес.