3. Бісмарк і його політика. "Культуркампф"

• Першим німецьким Імператором був король Пруссії Вільгельм І.

• Фактично ж країною протягом 20 років керував канцлер Отто фон Бісмарк, який користувався повною довірою імператора. Він був видатним політиком і дипломатом, наділеним тверезим розумом, величезною волею та енергією. За це він отримав прізвисько "залізний канцлер".

• Головним напрямом його внутрішньої політики було забезпечення централізації влади в імперії через ліквідацію автономних прав окремих монархій і католицької церкви.

• Політика, спрямована проти впливу католицької церкви, отримала офіційну назву "боротьби за культуру" - "культуркампф".

- У 1872 р. духівництво позбавлялося права нагляду за школами.

- Священикам заборонялося вести політичну агітацію.

- Замість церковного вводились інститут громадянського шлюбу, державна реєстрація народження і смерті.

- Заборонялася діяльність ордену єзуїтів.

- Держава стала контролювати всі призначення на церковні посади.

• Бісмарк також розгорнув боротьбу проти соціалістів. У 1878 p., після двох терористичних замахів на імператора, він запропонував рейхстагові прийняти "Винятковий закон проти соціалістів", який фактично забороняв діяльність соціалістичних організацій та робітничих газет. Соціал-демократична партія вимушена була перейти на напівлегальний стан.

• Поряд із репресивними заходами Бісмарк провів низку соціальних реформ.

• У 1881 р. він оголосив про початок "ери робітничого законодавства".

- страхування робітників від нещасних випадків на виробництві та від хвороб,

- надання пенсії за старістю (з 70 років) та в разі втрати працездатності,

- 11-годинний робочий день, заборона дитячої праці до 13 років.

• У середині 90-х pp. Німеччина стала державою з найбільш передовим соціальним законодавством.

4. Союз трьох імператорів. Перехід до "світової політики". Вільгельм II

• Основною метою зовнішньополітичного курсу Німецької імперії стало створення військово-політичної коаліції європейських держав, спрямованої проти Франції.

• Австро-Угорщина після франко-прусської війни пішла на зближення з Німеччиною

• Італія – суперницею Франції в Середземному морі та на півночі Африки.

• З метою залучення до майбутньої коаліції Росії, потенційного союзника Франції, було висунуто ідею спільної боротьби проти соціал-демократичного руху.

• 6 травня 1873 р. Росія та Німеччина підписали союзний договір. Через місяць аналогічну угоду підписали Росії та Австро-Угорщина.

• Так утворився Союз трьох імператорів, завдяки чому Франція була ізольована, а Німеччина посіла чільне місце на європейській арені.

• Союз трьох імператори» проіснував до 1887 p., поки не загострилися російсько-німецькі та російсько-австрійські протиріччя.

• 7 жовтня 1879 р. Німеччина та Австро-Угорщина підписали союзний договір, спрямований проти Росії.

• Договір започаткував створення Троїстого союзу, який остаточно сформувався 1882 p., коли до договору приєдналась Італія.

• Це логічно підштовхувало Росію і Францію до тісного воєнно-політичного співробітництва.

• З часом на противагу австро-німецько-італійському блоку було утворено союз Франції, Росії та Англії - Антанта.

• Від 80-х pp. XIX ст. Бісмарк почав приділяти більше уваги колоніальним загарбанням.

• У 1884 р. Німеччина встановила протекторат над частиною Південно Західної Африки (Намібія) і Центральною Африкою (Того, Камерун). На - ступного року контроль було поширено на частину Східної Африки (Танганьїка). Так було створено німецьку колоніальну імперію.

• У 1888 р. імператором Німеччини став Вільгельм II.

• Молодий монарх заповзявся особисто керувати країною, а для цього він прагнув позбутися владолюбного Бісмарка, з яким розходився в поглядах із багатьох питань.

• Особливо це стосувалось зовнішньої політики й політики щодо соціалістів.

• 1890 р. Бісмарк вийшов у відставку.

• Після цього колоніальна експансія Німеччини посилилася

• Ідеологічним підґрунтям розширення колоніальної експансії стала доктрина пангерманізму, носієм якої був пангерманський союз. Доктрина стверджувала, що німці переважають усі народи і мають панувати над ними. Пангерманісти закликали проводити політику сили щодо інших держав, створити могутню армію та флот і готуватися до війни за переділ світу.

• У плани німецької експансії входило загарбання англійських і французьких колонці та прикордонних районів Франції, відторгнення частини Росії, Прибалтики, України, Північного Кавказу, проникнення на Близький Схід.

• Такі плани пангерманістів підтримав уряді. Армія стала головною турботою держави, а мілітаризм, тобто нарощування військової могутності, - урядовою доктриною.

• У 1913 р. військові витрати становили 50% бюджету. З ініціативи міністра флоту адмірала Тірпіца Німеччина почата створювати величезний військовий флот, який за чисельністю й могутністю незабаром став другим після англійського.