Студенти повинні:

Знати	Вміти
Лексичні норми сучасної української літературної мови в професійному спілкуванні; терміни, професіоналізми та фразеологію майбутнього фаху; основи культури професійного мовлення; етикет ділового спілкування.	Володіти культурою діалогу та полілогу; здійснювати аналіз і коригувати тексти відповідно до норм української літературної мови; застосовувати фахову українську термінологію; уміти користуватися загальномовними і спеціальними словниками; перекладати тексти українською мовою; готуватися до публічного виступу.

Основні поняття і терміни

Українська мова – єдина національна мова українського народу. Відповідно до статті 10 Конституції України, прийнятої Верховною Радою 28 червня 1996 року, українська мова є державною мовою в Україні.

Державна мова – «це закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики».

Літературна мова – це унормована, регламентована, відшліфована форма існування загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу,художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей.

Мовна норма – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації.

Спілкування – це діяльність людини, під час якої відбувається цілеспрямований процес інформаційного обміну.

Мовленнєвий етикет – це правила мовленнєвої поведінки, прийняті національним колективом мовців.

Терміни – це слова або усталені словосполучення, що чітко і однозначно позначають наукові чи спеціальні поняття.

Професіоналізми – слова й мовленнєві звороти, характерні для мови людей певних професій.

Пароніми – це слова, близькі за зовнішньою формою, звучанням, але мають різне значення.

ТЕМА 1. Культура фахового мовлення. Вступ. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення. Мова як генетичний код нації, засіб пізнання, мислення, спілкування, як показник рівня культури людини.

План

1. Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)».

2. Державотворча роль мови.

3. Функції мови, стилі, типи і форми мовлення.

4. Нормативні документи про державний статус української мови.

5. Мова як генетичний код нації, засіб пізнання, мислення, спілкування, як показник рівня культури людини.

6. Особливості лексики та синтаксичної організації офіційно-ділового стилю.

7. Літературна мова. Мовна норма.

8. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.

Опорний конспект

Головне завдання курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» - підготовка висококваліфікованих спеціалістів, які досконало володіють державною мовою в усній та писемній її формах і вільно користуються нею у професійній та офіційно-діловій сферах.

Предметом вивчення курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням» є мова фахової галузі. Велика увага під час вивчення всіх тем приділяється засвоєнню мовних стереотипів комунікацій певного фаху.

Мета курсу – сформувати у майбутніх спеціалістів професійно зорієнтовані уміння і навички досконалого володіння українською літературною мовою у фаховій сфері.

Мова – найважливіший засіб людського спілкування та інтелектуального розвитку особистості, визначальною ознакою держави, невичерпною скарбницею культурного надбання народу. У державотворчому процесі українській мові відводиться провідна роль. Мова є об’єктом державної підтримки та регулювання.

Українська мова – єдина національна мова українського народу. Відповідно до статті 10 Конституції України, прийнятої Верховною Радою 28 червня 1996 року, українська мова є державною мовою в Україні.

Державна мова – «це закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики».

Українська мова – невід’ємний державницький атрибут, що зберігає свою історичну спадкоємність від давньокиївської доби. Як мова найчисленнішого етносу українська мова виконує функцію єдиної державної мови в Україні. Державний статус української мови означає її обов’язкове застосування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших

визначених законом публічних сферах публічного життя, зокрема у роботі державних і комунальних навчальних закладів, сфері обслуговування, культурі, засобах масової інформації.

Отже, державність української мови є невід’ємним атрибутом конституційного ладу держави, атрибутом нації.

Мова як одна з головних ознак нації є її генетичним кодом, який поєднує минуле із сучасним, програмує майбутнє і забезпечує буття людської спільноти у вічності. Через мову дитина засвоює спосіб мислення народу, реалізовується в культурі думки, культурі праці й культурі мови. Сучасній школі належить провідна роль у національному, мовному та мовленнєвому вихованні підростаючого покоління, що в наш час має винятково важливе значення.

Мова з багатьма функціями (комунікативною, номінативною, культуроносною, мислеоформлюючою та ін.) забезпечує належний рівень грамотності носіїв певної професії, формує їх уміння спілкуватися у всіх сферах комунікації – в ділових відносинах, у науці, в освіті, культурі, економіці тощо.

Завдання 1.

Прочитати текст, назвати основні функції та особливості мови професійного спілкування.