1.3.3. Стратегія та тактика виробничого підприємництва
Стратегія виробничого підприємництва полягає в прийнятті обґрунтованих, широких довготермінових заходів у сфері виробничого підприємництва, а тактика - в методах, способах, засобах і формах досягнення поставлених короткотермінових цілей. Структурна схема стратегії та тактики виробничого підприємництва включає наступні етапи: мотивація, підприємницька ідея, місія фірми, стратегія та тактика підприємництва, реалізація ідей виробничого підприємництва, результати підприємництва та прийняття підприємницьких рішень. При реалізації стратегії виробничого підприємництва виникає потреба визначення проблем: ринків і конкурентних переваг, структурних змін, інвестицій і поточних витрат, продукції. Тактика підприємництва визначає перелік дій по збільшенню прибутків на вкладений капітал, що стає можливим лише при оптимальному поєднанні збільшення обсягу продажі та забезпеченню якості продукції. Реалізація поставлених вказаних цілей проводиться в такій послідовності: маркетинг - вибір виробничого потенціалу фірми - постачання ресурсів - забезпечення запасами - виготовлення продукції - збут і отримання результатів. Рішення про підприємницьку діяльність приймається на підставі аналізу економічних результатів діяльності фірми, достатності прибутку, або її призупинення в разі неліквідності чи збитковості. Очевидно, що секрет успіху криється в виявленні діючих і повстаючих в майбутньому змін.
Стратегія та тактика виробничого підприємництва побудована на застосуванні концепцій менеджменту та маркетингу з метою одержання найбільшого прибутку. Відомі три основні типи діяльності, спрямованої на прибуток: максимізацію, одержання „задовільного”, мінімаксимізацію. Максимізація прибутку забезпечує одержання найбільшого прибутку за рахунок внутрішніх резервів і споживачів. При „задовільному” прибутку враховується ступінь ризику, а при мінімаксимізації – максимізацію максимуму прибутків при мінімумі витрат. Функціональним середовищем менеджменту є окреслення функції попиту та пропозицій, технічна підготовка нових виробів, виробництво продукції, постачання ресурсів, облік, фінансова сфера, а маркетингу – юридичні, збутові, планові служби фірми. Стратегія менеджменту охоплює виробничі ресурси, продукцію, фінанси, інвестиції, інновації, а маркетингу – сегментацію ринку, вибір цільових ринків, способи виходу на ринок, альтернативи виробничого маркетингу та вибір часу виходу на ринок. Тактикою маркетингу вважається реакція на попит ринку, котрий постійно змінюється. До цього відноситься організація руху товарів, реклама, стимулювання продажу, прямі контакти з споживачем, участь в ярмарках, ефективний сервіс, адаптація виробів, процесів і послуг до вимагань ринку.
Конкретизацією підприємницької ідеї є бізнес-план, в якому представлені напрямки діяльності, ресурси, умови і результати підприємництва. Розрізняється стратегічний і оперативний бізнес-план, а в залежності від ступеня новизни діяльності - бізнес-план створення фірми, розвитку діючого суб’єкта. Призначенням бізнес-плану є обґрунтування розміру, доцільності та прибутковості інвестицій при виробничому підприємництві. Структура бізнес-плану може бути різною, але в загальному обов’язковими є такі розділи: резюме (призначення, місія фірми, ознаки пропонованих виробів, процесів або послуг з їх відмітністю від відомих на ринку, передумови результативної діяльності, фінансові потреби, рівень і передумови прибутковості для інвесторів), аналітичний розділ (попит, пропозиції, конкуренти, цінові тенденції, ресурсозабезпечення, кредитування, репутація, організаційно-правовий статус, персонал, фінансовий стан, сильні та слабкі аспекти діяльності, тощо), продукція та технологія (опис виробів, якість, конкурентоспроможність, сервісне обслуговування, вимоги до технології, виробничі потужності, тощо), обсяг продажу та виробництва, ресурси, організація виробництва, стратегія маркетингу, фінанси, інвестиції та інновації, інша інформація.
Цікавим є маркетинг забезпечення якості виробів, процесів і послуг, тобто діяльність виробника щодо забезпечення якості та конкурентоспроможності. Вважається, що якість формується на всіх стадіях виробництва продукції та її обслуговування у споживача (рис. 1.13).
Модель представлена трьома блоками: перед виробничого та після продажного маркетингу, забезпечення якості при постачанні та гарантійному обслуговуванні. Оптимальний вплив на якість продукції забезпечує метод Парето*, суть якого полягає в тому, що маркетологи визначають параметри продукції, котрі не задовольняють споживача. Для параметрів встановлюють вагові коефіцієнти, по яких визначаються причини впливу на зниження якості та конкурентоспроможності продукції. Для визначених причин встановлюються чинники, які їх викликали, вагові коефіцієнти і будується діаграма Парето. Процес продовжується багаторазово до виявлення всіх причин зниження якості та конкурентоспроможності продукції та рішень щодо їх усунення.
Щ
Рис. 1.13. Модель забезпечення
якості та
конкурентоспроможності продукції
