Тривалість навчальних відпусток

Дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами до щорічних відпусток не включа­ються. Святкові і неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток не врахо­вуються.

Щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу. Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна ЇЇ частина становитиме не менше 14 кален­дарних днів. Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Основні і додаткові відпустки оплачуються за середнім заробітком. В сукупний дохід включаються основна зарплата, доплати (кваліфікаційна категорія, вчений ступінь),

доплати за суміщення професій, сумісництво, оплата за роботу в святкові і вихідні дні, понаднормову працю, виплати з тимчасової непрацездатності, премії.

Обчислюючи середню заробітну плату для оплати відпусток не враховують: виплати за виконання окремих доручень; одноразові виплати (компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу, вихідну допомогу), компенсаційні виплати на відря­дження; доходи (дивіденди і відсотки), нараховані за акціями трудового колективу.

Обчислення суми відпускних здійснюється в такому порядку:

• розраховується середньоденна заробітна плата;

• встановлюється тривалість відпустки в календарних днях;

• обчислюється сума відпускних;

Оплата тимчасової непрацездатності працівників аптек

Підставою для призначення допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю є виданий у встановленому порядку лікарняний лист. Не мають права видавати листки непрацездатності лікарі приватних закладів охорони здоров'я, станцій швидкої допо­моги, станцій переливання крові, будинків відпочинку, санітарно-профілактичних закладів та інші.

Допомога з тимчасової непрацездатності надається:

а) при захворюванні (травмах), пов'язаних із втратою працездатності;

б) при захворюванні члена сім'ї, якщо необхідний догляд за ним;

в) при санітарно-курортному лікуванні;

г) при карантині;

д) при протезуванні з перебуванням у стаціонарі протезно-ортопедичного закладу; є) для догляду за хворою дитиною.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю обчислюється виходячи із загального стажу роботи працівника в розмірах, які визначаються в залежності від загального

трудового стажу працівника (рис.).

Тривалість загального трудового стажу визначається згідно з записами в трудовій

книжці. До нього зараховується стаж роботи на умовах трудового договору (контр­акту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності та виду діяльності, протягом якого працівник підлягав обов'язковому страхуванню, служба у Збройних силах, час перебування громадян на альтернативній (невійськовій) службі, час перебування на службі в митних органах, час відпустки за вагітністю і пологами, час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, час навчання у вищому навчальному закладі, аспірантурі.

Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається в таких випадках:

1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;