- •1.Регіональна економічна політика України та європейська інтеграція
- •2.Значення та завдання регіональної економіки в сучасних умовах розвитку України та глобалізації.
- •3.Становлення та розвиток теорії регіональної економіки
- •4.Методи аналізу регіональної економіки
- •6.Регіональна економіка та територіальна (просторова) організація продуктивних сил
- •7.Нові форми регіонального розвитку продуктивних сил України
- •8.Міжрегіональні економічні зв’язки: сутність та види.
- •9.Соціально-економічне районування: сутність та функції у системі територіальної організації господарства
- •10.Закономірності та принципи формування економічних районів.
- •11.Наукові засади раціонального природокористування
- •12.Економіка та управління природокористуванням: регіональний аспект
- •13.Еколого-економічний простір в контексті регіонального розвитку
- •14.Концепція стійкого розвитку: сутність, значення та принципи здійснення.
- •15.Регіональна політика: сутність, принципи, види та механізм реалізації
- •16.Механізм реалізації державної політики соціально-економічного розвитку регіонів України.
- •17.Регіонально-економічний аспект у формуванні екологічної безпеки.(див.11,12)
- •18.Регіональна економіки як інтегрована економічна дисципліна
- •19.Господарський комплекс світу та України: сутність, значення та характеристика структури.
- •20.Проблеми трансформації господарського комплексу України в умовах глобалізації.
- •21.Територіально-виробничий комплекс: сутність, види та організаційні форми представлення.
- •22. Паливно-енергетичний комплекс: сутність, значення та характеристика структури.
- •23.Паливно-енергетичний комплекс України: проблеми та пріоритети.
- •24. Альтернативна енергетика: сутність, види та потенціал розвитку в Україні та світі.
- •25. Гірничо-металургійний комплекс: сутність, структура та регіональна спеціалізація.
- •26. Хімічний комплекс: сутність, структура та спрямованість розвитку сировинних, енергетичних та споживчих галузей.
- •27. Машинобудівний комплекс: сутність, структура та регіональні аспекти функціонування галузей.
- •28. Особливості територіальної організації машинобудівного комплексу України.
- •29. Нові форми регіонального розвитку машинобудування та їх роль у формуванні продуктивних сил країни.
- •30. Комплекс галузей легкої промисловості: сутність, структура та фактори регіонального розвитку.
- •31. Спеціалізація країн світу на виробництві продукції легкої промисловості.
- •32. Лісопромисловий комплекс: сутність, значення та функціонально-галузева структура.
- •33. Регіональні особливості розміщення сировинної бази та виробництва лісопромислової продукції в країнах світу.
- •34. Еколого-економічні проблеми розвитку лісопромислового комплексу України.
- •35. Агропромисловий комплекс: сутність, значення та особливості регіонального розвитку.
- •36. Еколого-економічні проблеми формування сировинної бази агропромислового комплексу України.
- •37. Особливості регіонального сільськогосподарського та продовольчого виробництва в світі.
- •38.Галузева та регіональна структура харчової промисловості України.
- •39. Будівельно-індустріальний комплекс: сутність, структура та регіональні аспекти функціонування.
- •40.Агропромисловий комплекс: сутність і фактори формування галузево-територіальної структури.
- •41.Агропромислова інтеграція: сутність, види, форми та функціональні зв’язки.
- •42.Продовольчий комплекс у розв’язанні регіональних продовольчих проблем.
- •43.Транспортно-комунікаційний комплекс: сутність, структура та особливості функціонування.
- •44. Науково-технічний прогрес та його значення в розвитку транспортно-комунікаційного комплексу світу.
- •45. Розвиток транспортної системи України: структурні та регіональні особливості функціонування.
- •46. Торгівельний комплекс: сутність, структура та територіальна організація.
- •47. Перспективи розвитку і вдосконалення розміщення торговельного комплексу в України
- •48. Сутність значення та функції внутрішньої торгівлі як складової комерційного комплексу.
- •49. Соціальний комплекс: сутність, структура та значення в регіональному розвитку.
- •50. Потенціал регіонального розвитку: сутність, структура та особливості формування.
- •51.Природно-ресурсний та екологічний потенціал: регіональний та глобальний рівень формування.
- •52.Економічний потенціал: сутність, значення та структура.
- •53.Торговельний потенціал України та її регіонів.
- •54.Демографічний потенціал як основа стійкого розвитку економіки регіонів.
- •55.Науково-технічний та інноваційний потенціал розвитку регіонів.
- •56.Напрямки реструктуризації господарського комплексу індустріальних районів України.
- •57.Пріоритетні напрями екологічного розвитку в індустріальних регіонах України.
- •58.Структурно-динамічні проблеми розвитку продуктивних сил економічних районів з середнім рівнем розвитку.
- •59.Характеристика природно-ресурсного, демографічного та економічного потенціалів розвитку депресивних територій.
- •60.Проблеми формування фінансового потенціалу територій, що мають нижче середній рівень економічного розвитку.
- •61.Конкурентоспроможність регіонів України: передумови та фактори формування.
- •62.Міжнародні організації та їх значення у здійсненні регіональної еколого-економічної діяльності. Аціональні і регіональні організації України з охорони навколишнього середовища.
- •63.Міжнародне співробітництво України з питань екології та охорони навколишнього середовища в умовах глобалізації.
- •64.Технополіси і технопарки як прогресивна форма регіонального розвитку.
- •65.Регіональні аспекти світових економічних процесів.
52.Економічний потенціал: сутність, значення та структура.
Економічний потенціал країни - це складна за змістом і багатоаспектна за значенням структура. В теорії й на практиці господарювання він трактується неоднозначно. Найбільш поширене трактування економічного потенціалу - це кількісно-якісна характеристика наявності й можливості використання всіх видів ресурсів, які має держава для свого економічного та соціального прогресу та розвитку. Економічний потенціал країни вчені-економісти розглядають з таких позицій: - натурально-речового складу; - сучасного стану та перспектив його розвитку й виконання; - організаційних форм управління цим потенціалом; - окремих його складових, що розташовані й функціонують як на власній (національній) території, так і за її межами; - вкладу окремих організаційно-правових форм господарювання, передбачених законодавством, у підсумкові результати господарювання в країні, в процеси пошуку, добутку, транспортування, перероблення, виробництва, споживання та нагромадження всіх видів ресурсів. Економічний потенціал країни може бути подано у вигляді комплексу взаємозв'язаних потенціалів як складових структури національної економіки. Найчастіше як критерії класифікації потенціалів використовують види економічних ресурсів, сфери діяльності, напрями їхнього використання риродно-ресурсний потенціал характеризує природні багатства національної економіки, уже залучені в господарський оборот, а також доступні для освоєння при існуючих технологіях і соціально-економічних відносинах. Виробничо-технологічний потенціал - сукупність засобів виробництва (будинки, спорудження, обладнання і устаткування), а також існуючі технології їхнього використання в економічній діяльності.Трудовий потенціал - трудові ресурси країни, включаючи підприємницькі спроможності. Його обсяг та якість визначаються кількістю активного працездатного населення, його освітнім і професійно-кваліфікаційним рівнем. Науково-технічний потенціал - можливості, які є в розпорядженні країни в галузі науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР). Це досягнення фундаментальної та прикладної науки, нові технології, дослідно-експериментальна база, а також науково-технічні й конструкторські кадри високої кваліфікації. Внутрішньо-економічний потенціал - частина загального економічного потенціалу країни, орієнтована на задоволення внутрішніх потреб національного виробництва та соціальної сфери.
Експортний потенціал - здатність національної економіки виробляти продукцію, конкурентоспроможну на світових ринках, експортувати її в достатніх обсягах за світовими цінами. Економічний потенціал країни також може бути визначений сукупністю галузей народного господарства, підприємств, установ, які виробляють промислову, сільськогосподарську, будівельну продукцію, надають різні послуги виробничого й невиробничого призначення. Цей принцип покладено в основу класифікації економічного потенціалу країни за сферою діяльності. Економічний потенціал країни може характеризуватися досягнутими результатами від використання наявних економічних ресурсів. Цей потенціал оцінюється системою показників, які кількісно і якісно характеризують ресурси, що використані в обороті, й потенціальні. При цьому кількісні значення показників, які входять до системи, є динамічними в часі, що свідчить про змінність уявлень про розмір та якість економічного потенціалу національної економіки. Найбільш універсальною характеристикою оцінювання економічного потенціалу є показник ВВП. Він визначає не тільки сучасний стан розвитку національної економіки, але й особливості її галузевої й територіальної структури, ефективність функціонування окремих її сфер, галузей і регіонів, ступінь залучення в світові інтеграційні процеси. Слід виділити чинники, що впливають на розмір і структуру економічного потенціалу держави, його динаміку за кожний конкретний період часу: - обсяг і доступність ресурсів; - досягнутий країною рівень технічного розвитку, що визначає якість і продуктивність технологічної бази економіки; - нагромаджений країною потенціал в області прикладних і фундаментальних наукових досліджень, рівень підготовки кадрів, що характеризує якість трудових ресурсів країни. У результаті сукупної дії цих чинників у складі економічного потенціалу країни формується трудовий, природно-ресурсний, науково-технічний, експортний та інші потенціали господарської системи країни. Кожний з цих потенціалів має свої особливості й закономірності розвитку, свої якісні та кількісні характеристики. Важливою складовою економічного потенціалу є національне багатство. Національне багатство - це сукупність нагромаджених і створених матеріальних, природних, культурних і соціальних благ, які держава має на певний момент часу. При оцінюванні елементів національного багатства використовуються як натуральні, так і вартісні вимірники.
