Діагностика

http://www.magnat.biz/epidemichni____vesnyhno-litn.html

http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/video/inf/index.php?name_film=k5

http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/video/inf/index.php?name_film=k6

вірусних менінгоенцефалітів базується на характерних вогнищевих ураженнях центральної нервової системи і даних епідеміологічного анамнезу. У крові нейтрофільний лейкоцитоз і зсув формули вліво. Кінцевий діагноз встановлюється з урахуванням результатів вірусологічного та серологічного досліджень. Матеріалом для вірусологічного дослідження є кров, спинномозкова рідина, рідше змиви з носоглотки, сеча, взяті в перші 5 днів хвороби, а також мозок померлого. Виділення вірусу можливе на білих мишах і в культурі клітин курячих ембріонів або нирок ембріонів свиней.

Серологічна діагностика базується на дослідженні парних сироваток крові, взятих з інтервалом 2-3 тиж., за допомогою РЗК і РПГА. Діагностичне значення має підвищення титру антитіл у 4 рази і більше. Входить у практику імуноферментний метод. Підвищення концентрації антитіл у віддалений період (через 2-3 міс.) спостерігається в осіб, яких лікували імуноглобуліном.

Диференційний діагноз.

У початковий період обидва види енцефаліту необхідно диференціювати з грипом та іншими ГРВІ, для яких характерні катаральні явища і трахеобронхіт, поширеність захворювання в холодну пору року, лейкопенія з відносним лімфоцитозом. Діагноз грипу підтверджується серологічними методами.

Менінгеальна форма подібна до інших вірусних (вторинних) менінгітів. Необхідно враховувати епідеміологічні дані та клінічні особливості вірусної інфекції, яка спричиняє менінгіт (грип, епідемічний паротит, герпетична та аденовірусна інфекції). У клінічній картині переважають загальномозкові явища, зумовлені гіпертензією і набряком мозку. Вогнищеві зміни та парези відсутні або виражені слабо. У крові лейкопенія з відносним лімфоцитозом. Для підтвердження діагнозу потрібні серологічне та вірусологічне дослідження.

Для туберкульозного менінгіту характерні поступовий початок, первинний туберкульозний комплекс у легенях або бронхах, позитивні туберкулінові проби, виражена церебральна гіпертензія, типові зміни спинномозкової рідини.

Для системного кліщового бореліозу (хвороба Лайма), на відміну від кліщового енцефаліту, характерна кільцеподібна мігруюча еритема з подальшим (на 4-5-му тижні хвороби і пізніше) розвитком неврологічних, кардіальних і суглобових порушень.

Менінгоенцефалополіомієлітну форму кліщового енцефаліту необхідно диференціювати з поліомієлітом, на який частіше хворіють діти молодшого віку. Найчастіше уражаються нижні кінцівки, появі паралічів передують катаральні явища або короткочасна діарея, температурна крива двогорба.

 

Лікування.

http://nedesign.com.ua/?p=163

Хворих доцільно лікувати в реанімаційному або інфекційному відділеннях лікарні за місцем проживання, бо довготривале транспортування може погіршити прогноз. Незалежно від клінічної форми у гострий період хвороби необхідно забезпечити суворий ліжковий режим. Рекомендується білкова дієта з підвищеним вмістом солей калію, враховують функціональні порушення шлунка, кишечника, печінки.

Важливе значення у комплексному лікуванні мають протиенцефалітні донорські імуноглобуліни і рибонуклеаза, які вводять за схемою. Вони зменшують летальність і число ускладнень. При кліщовому енцефаліті використовують також сироватковий поліглобулін, отриманий від донорів, котрі проживають в ендемічній місцевості. При японському енцефаліті вводять сироватку реконвалесцентів, гіперімунну кінську сироватку. Поява другої гарячкової хвилі диктує необхідність повторного їх застосування.

При вірусних енцефалітах позитивний ефект отримано при застосуванні препаратів інтерферону, лаферону, реаферону, а також індукторів ендогенного інтерфероноутворення (циклоферон, аміксин).

За клінічними показаннями проводять дезінтоксикаційну терапію, корекцію водно-сольового обміну, боротьбу з дихальною недостатністю (5 % розчин глюкози, полііонні буферні розчини, оксигенотерапія). Для зменшення набряку мозку вводять 40 % розчин глюкози, манітол, лазикс, 25 % розчин магнію сульфату. За появи корчів показані натрію оксибутират, фенобарбітал, мідокалм, при бульбарних розладах – засоби, які збуджують дихальний центр (цититон, лобелін). Показані також препарати, які поліпшують мікроциркуляцію (трентал, кавінтон, серміон). У тяжких випадках (набряк мозку) – глюкокортикоїдні препарати, за гострої дихальної недостатності – інтубація або трахеостомія, штучна вентиляція легень.

У період реконвалесценції необхідно використовувати розсмоктувальні засоби (лідазу, алое тощо). При млявих парезах і паралічах призначають масаж, лікувальну гімнастику, прозерин, дибазол, а у віддалений період – санаторно-курортне лікування.

Диспансеризацію проводять як при поліомієліті.

Профілактика та заходи в осередку. У природних осередках проводять комплекс заходів: осушення заболочених місць, обробка їх інсектицидами, благоустрій господарських територій, боротьба з гризунами.

Для індивідуального захисту від комарів і кліщів використовують спеціальний одяг, маски і репеленти.

Для специфічної профілактики кліщового енцефаліту використовують інактивовану культуральну і живу атенуйовану вакцини, їх вводять згідно з епідеміологічними показаннями за 1-1,5 міс. до сезону активності кліщів. Первинна вакцинація інактивованою вакциною включає в себе 4 щеплення з інтервалом між введеннями від 7 до 20 днів і більше. Ревакцинацію проводять щорічно протягом 3 років. Проходять апробацію генно-інженерні вакцини.

 

Специфічна невідкладна допомога людині, що зазнала нападу кліща, полягає в його негайному видаленні та введенні специфічного донорського імуноглобуліну внутрішньом’язово (3 мл одноразово).

Для активної імунізації людей і домашніх тварин в ендемічних осередках японського енцефаліту роблять щеплення вакциною, інактивованою формолом. Живі вакцини застосовують тільки для імунізації свиней і коней, щоб створити бар’єр на шляху передачі вірусу людям.

Особам, які були покусані комарами чи кліщами, вводять відповідну специфічну кінську антисироватку або імуноглобулін.