Методичні вказівки

Третя тема передбачає знання методики написання курсової чи іншої кваліфікаційної роботи та специфіки їх захисту.

Необхідно звернути увагу на основні вимоги до курсових та іншух робіт, на оформлення основних елементів тексту, на оформлення списку використаних джерел та літератури. Враховуємо також рівень новизни і узагальнень як особливість магістерських робіт.

Тема 6. Етика вченого. (2 год). План

1. Зміст та завдання професійної етики.

2. Ерудиція дослідника та коректність роботи з науковими джерелами. Плагіат.

3. Етика рецензента.

4. Етичні правила ведення дискусій.

5. Професійна етика дослідника-юриста.

Література.

1. Рекомендації із добросовісної практики наукових публікацій (розроблені Бритальским Комітетом з етики наукових публікацій) // Морфологія. – 2007. – Т. 1. - № 3. – С. 105.

2. Кацавець Р. Культура думки і слова у професійній діяльності юриста // Право України. – 2009. - № 2. – С. 144-147.

3. Лозовой В.О., Петришин О.В. Професійна етика юриста. – Х.: Право, 2004. – 176 с

4. Науковець А., Находкін М. Проблеми сучасності і мораль науковця // Вісник НАН України. – 2006. - № 5. – С. 3-10.

5. Підручники з етики (будь-які).

6. П»ятницька-Позднякова І.С. Основи наукових досліджень у вищій школі: Навчальний посібник. – К., 2003. – С. 97-106.

Методичні вказівки.

У процесі підготовки до теми, необхідно з”ясувати поняття «етика» як багатогранне явище. Для визначення кола теоретичних і практичних проблем, що пов!»язані із мораллю тої чи іншої професії. Застосовується термін «професійна етика». Етика не дає «рецептів» або «канонів поведінки» вченого, а ставить його перед вибором. Етика науки вивчає принципи, якими керується вчений у своїй пізнавальній діяльності, а також поведінці в науковому колективі, його стосунках із суспільством в цілому.

Необхідно добре засвоїти, що багато помилок у науці здійснюються від незнання, через відсутність глибокої ерудиції дослідника. При роботі з науковими джерелами, необхідно враховувати суспільну обстановку, в якій писався твір, навіть психологічні особливості автора, При вивченні питання плагіату, студенти повинні розуміти, що це свідоме запозичення чужих ідей, фактично крадіжка. Він є неприйнятним для порядного вченого.

У третьому питанні слід з”ясувати, що рецензент – це професіонал, фахівець, позбавлений упередженої думки, який понад усе цінує істину. При рецензуванні наукового дослідження необхідно fyfkspedfnb сутність роботи, аргументувати свої думки.

Дискусія – фахове обговорення проблеми. Її позитивним наслідком є виявлення альтернативної думки. Цей наслідок буде позитивним, якщо кожен з учасників дискусії буде вести себе коректно, пам»ятаючи, що істина дорожча понад усе.

У п»ятому питанні необхідно зосередити увагу на опрацюванні «Основних засад професійної етики юристів України».

Cистема діагностики засвоєння матеріалу семінарських занять Критерії оцінювання роботи студентів на семінарських заняттях

Результати успішності, будучи важливим показником навчальної роботи не лише студента, а й усього вузу в цілому, нерідко залежать від суб'єктивного підходу до оцінки знань студентів окремими викладачами. Відхилення в оцінці результатів пізнавальної діяльності студентів, іноді досягають великих значень, так, експериментально показано, що 276 викладачів вузів одну і ту ж студентську роботу оцінили таким чином: 31% - поставили оцінку "незадовільно", 65% -"задовільно", 4% - "добре".

Це й приклад показує наскільки великий діапазон суб'єктивності при оцінці знань студентів, якщо ці оцінки ставляться лише на основі індивідуальних "нефіксованих" критеріїв, якими користуються викладачі вузів. Подібні явища зустрічаються у практиці роботи вузів, що і стало спонукальним моментом для розробки критеріїв оцінок у масштабі всієї системи вищої освіти.

В нашому закладі, як в більшості вузів використовуються укрупнені критерії оцінок знань студентів, які повинні відповідно деталізуватись щодо кожної вузівської дисципліни. Однак, укрупнені критерії надто обширні, неконкретні. Тривіальна інформація, що міститься у них, мало що дає викладачеві вузу і студенту. Відомо, що викладач вузу чітко знає, що повинен знати і вміти студент на "відмінно". Значно складніше оцінити його відповідь або роботу на "4" і "3^”.

В якості критеріїв оцінки слід виходити із кількості і змісту допущених студентами помилок у відповіді або роботі. Цей підхід до визначення оцінки не новий, на аналогічно-принциповій основі побудовані критерії оцінок з шкільних предметів і оцінок результатів ряду спортивних виступів.

Безумовно, за даного підходу до оцінки мають місце елементи суб'єктивності, однак діапазон її впливу значно обмежений відповідними формалізованими нормативами.

Для вузівської дисципліни доцільно встановити як критерій оцінки знань, вмінь і навичок студентів, відповідні характерні помилки і недоліки в усних відповідях і навчальних роботах. Далі слід розробити норми оцінок, тобто за яку кількість допущених помилок і недоліків ставиться певна оцінка.

Слід відзначити, що реалізація якісного поділу помилок і на цій основі встановлення норм оцінок для однієї і тієї ж дисципліни залежно від вузівської спеціальності повинна диференціюватись. Для тих спеціальностей де дана дисципліна є основною або профілюючою, і критерії норми оцінок повинні бути жорсткішими, зовсім неправомірно висувати однакові вимоги з хімії до студентів хімічних і економічних спеціальностей.

В основу критеріїв оцінок можна покласти класифікаційний поділ типових помилок, які допускають студенти в усних відповідях і при виконанні практичних робіт, на недоліки і грубі помилки. Потім встановлювались якісні норми оцінок залежно від числа і співвідношення недоліків і грубих помилок у графічній роботі або усній відповіді студента.

У класифікації помилок слід виходити з того, то студент не засвоїв основні елементи теорії і практики навчальної дисципліни, і свідчать про органічні дефекти в його знаннях і вміннях.

До недоліків умовно належать помилки, що мають певною мірою другорядний характер. Допускаючи їх студент тим не менше проявляє розуміння основного змісту понять, що вивчаються, а дефекти у його знаннях і вміннях незначні. На цій основі розробляється перелік типових грубих помилок і недоліків, які допускаються студентами при вивченні тієї чи іншої дисципліни.

Застосування критеріїв і норм оцінок дає можливість впорядкувати і звести у певну систему рівень вимог, що висувається при вивченні окремих дисциплін.

Методика і алгоритм розробки і встановлення критеріїв і норм оцінок повинні відображати такі організаційно-методичні комплекси:

1. розробка і встановлення узагальнених ознак кожної оцінки з дисципліни;

2. опис, узагальнення і систематизація сукупності типових помилок, що допускають студенти з даної дисципліни;

3. якісний поділ помилок на грубі і недоліки;

4. систематизація помилок за окремими розділами і темами дисципліни:

5. встановлення норм оцінок залежно від кількості і різноманітного поєднання допущених студентам помилок;

6. розробка методичних вказівок щодо застосування встановлених критеріїв і норм оцінок;

7. доведення до студентів встановлених критеріїв і норм оцінок.

При розробці критеріїв системи оцінювання якості навчання необхідно враховувати основні компоненти:

1. рівень знань;

2. навики самостійної роботи;

3. вміння застосувати знання на практиці.

Рівень знань. Слід брати до уваги:

1. глибину і міцність знань;

2. рівень мислення;

3. вміння синтезувати знання по окремих темах;

4. вміння складати розгорнутий план відповіді;

5. давати точні формулювання;

6. правильно користуватись понятійним апаратом;

7. культура відповіді (грамотність, логічність і послідовність викладу);

8. виконання навичок і прийоми виконання практичних завдань.

Навики самостійної роботи.

1. Навики пошуку необхідної літератури;

2. Орієнтація в потоці інформації по обраній спеціальності;

3. Навики ведення записів (складання простого і розгорнутого плану, конспекту, реферату, виступу, а також навики науково-пошукової роботи.