2.4.3. Аналіз портфеля цінних паперів
Аналіз портфеля цінних паперів банку включає: аналіз структури і динаміки портфеля цінних паперів банку, аналіз дохідності операцій банку з цінними паперами, аналіз нефінансових інвестиційних активів банку [28].
Інвестиційний портфель банку складається з:
усіх боргових цінних паперів (векселі, облігації, сертифікати та ін.), що перебувають у власності банківської установи;
акціонерних (пайових) цінних паперів, що перебувають у власності банківської установи в разі, якщо їй належить менше ніж 20% від загальної суми статутного капіталу суб'єкта господарської діяльності.
Структура і динаміка інвестиційного портфеля за цілями при-дбання аналізується за формою табл. 2.2 у розрізі таких його складових:
цінні папери на продаж;
цінні папери на інвестиції;
інвестиції в асоційовані компанії;
інвестиції в дочірні компанії.
Додатково структуру інвестиційного портфеля можна аналізувати за видами цінних паперів (наприклад, вкладення в акції, облігації, каз-начейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі) та за видами емітентів.
Аналіз динаміки інвестиційних активів проводиться за допомогою стандартних показників – таких, як:
абсолютний приріст інвестиційних активів;
темп зростання інвестиційних активів;
темп приросту інвестиційних активів.
Аналіз структури і динаміки інвестиційного портфеля доповнюється показниками оцінки масштабів інвестиційної діяльності банку, серед яких є і нормативи інвестування. До цих показників належать [28]:
питома вага інвестиційних активів у загальних активах:
,
(2.9)
де Кі – кошти, що інвестуються на придбання цінних паперів;
А – активи банку;
2) норматив Н 11 – коефіцієнт інвестування в цінні папери окре-мо за кожною установою, що розраховується за формулою:
(2.10)
де Кі 1 – кошти, які інвестуються в цінні папери за кожною установою;
РК – регулятивний капітал банку;
ЦП – цінні папери в портфелі банку на інвестиції;
В – вкладення в асоційовані та дочірні компанії.
Значення цього коефіцієнта не повинно перевищувати 15%;
3) норматив Н12 – норматив загальної суми інвестування, значення якого не повинно перевищувати 60%.
Норматив розраховується за формулою:
(2.11)
де Кі з – кошти, які інвестуються на придбання акцій різних юридичних
осіб.
За кожним видом цінних паперів розраховується їх питома вага за термінами їх погашення, зокрема для облігацій у термін:
до 30 днів;
від 31 до 90 днів;
більше 90 днів.
Необхідним етапом в аналізі є визначення питомої ваги різних джерел придбання цінних паперів – таких як прибуток, котрий залишився в розпорядженні банку; папери для брокерської діяльності (для перепродажу) за рахунок власних та залучених коштів; інвестиції, придбані за дорученням клієнтів за їх рахунок.
Для аналізу операцій з цінними паперами доцільно розраховувати такі коефіцієнти [28]:
питому вагу придбаних цінних паперів у гривнях та іноземній ва-люті;
питому вагу викуплених банком паперів – до терміну погашення та після настання терміну погашення;
обсяги операцій, пов'язаних зі зберіганням цінних паперів;
обсяги та структуру консалтингових операцій з цінними паперами (інформаційних, методичних, правових, аналітичних, консультаційних);
частку дивідендів за акціями в доходах банку;
співвідношення дивідендів, виплачених за акціями до загальної вартості акцій;
частку операцій з конвертації акцій, заміни одних цінних паперів іншими, операцій з інкасованими платежами, що належать клієнтам банку, з цінними паперами, виплаченими позитивними курсовими різ-ницями;
питому вагу цінних паперів, узятих під заставу за кредитними та іншими операціями банку, у вартості відповідних операцій;
частку позик, наданих цінними паперами, та позик, отриманих цінними паперами, у вартості відповідних операцій;
питому вагу операцій з цінними паперами в загальній сумі активів банку.
Аналіз дохідності та прибутковості операцій з цінними паперами включає розрахунок показників доходності, рентабельності та прибут-ковості.
Аналіз доходів та витрат банку за операціями з цінними паперами здійснюється за формою табл. 2.2.
Доходи за операціями з цінними паперами доцільно аналізувати за такими статтями:
процентні доходи за цінними паперами, що рефінансуються НБУ, у портфелі банку на продаж;
процентні доходи за цінними паперами, що рефінансуються НБУ, у портфелі банку на інвестиції;
процентні доходи за іншими цінними паперами в портфелі банку на продаж;
процентні доходи за іншими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції;
комісійні доходи за операціями з цінними паперами інших банків;
комісійні доходи за операціями з цінними паперами для клієнтів;
результат від торгівлі цінними паперами на продаж;
дивідендний дохід за акціями та іншими вкладеннями;
позитивний результат від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії;
зменшення резерву під знецінення цінних паперів на продаж та інвестиції.
Витрати за операціями з цінними паперами аналізуються за такими статтями:
комісійні витрати за операціями з цінними паперами;
негативний результат від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії;
відрахування в резерв під знецінення цінних паперів продаж та інвестиції.
Прибуток від операцій з цінними паперами аналізується в розрізі:
операцій з цінними паперами на продаж;
операцій з цінними паперами на інвестиції;
інших операцій з цінними паперами.
Коефіцієнтний аналіз ефективності операцій з цінними паперами банку включає розрахунок таких показників, як:
1) питома вага доходів від операцій з цінними паперами в за-гальній сумі доходів;
2) питома вага витрат банку за операціями з цінними паперами в загальних витратах банку;
3) питома вага прибутку від операцій з цінними паперами в за-гальній сумі прибутку банку;
4) доходи від операцій з цінними паперами на 1 грн. активів;
5) коефіцієнт дохідності операцій з цінними паперами:
(2.12)
де Дцп – доходи від операцій з цінними паперами;
Вцп – середні за період вкладення в цінні папери;
6) показник доходу на одного працівника інвестиційного відділу:
(2.13)
де Чцп – середньооблікова чисельність персоналу інвестиційного відділу банку.
Аналіз нефінансових інвестиційних активів банку здійснюється в розрізі матеріальних і нематеріальних активів.
Аналіз нематеріальних активів здійснюється за такими основними напрямами [28]:
ділові зв'язки банку;
розміщення клієнтури;
монопольні права і привілеї;
престиж фірмових знаків;
патенти і ліцензії;
інтелектуальна власність.
Структуру і динаміку основних засобів аналізують в розрізі опе-раційних (засоби, що беруть безпосередню повну або часткову участь у банківській діяльності чи сприяють її виконанню) та неопераційних основних засобів (засоби, що не беруть безпосередньої участі у банківській діяльності, наприклад, основні засоби, придбані для здачі у фінансовий лізинг).
Аналіз ефективності використання основних засобів банківських установ здійснюється з використанням коефіцієнта фондовіддачі (відно-шення суми доходів банку до середньорічної вартості основних засобів); фондоозброєності (відношення вартості основних засобів до середньо-облікової чисельності персоналу банку) та показника захищеності капіталу (відношення вартості основних засобів до середньорічної суми власного капіталу).
Якщо у складі необоротних активів банку присутні капітальні вкладення, то аналізувати їх слід за такими напрямами [28]:
вкладення в будівництво:
житла;
службових приміщень;
об’єктів соціально-культурного призначення;
придбання будинків:
виробничого призначення;
житла;
соціально-культурного призначення;
придбання інвентарю та устаткування:
виробничого призначення;
невиробничого призначення.