5.4. Аналіз структури та ефективності використання земельного фонду сільськогосподарського підприємства

Аналіз земельного фонду сільськогосподарського підприємства включає:

1. оцінку структури і динаміки земельного фонду;

2. оцінку ефективності використання земельного фонду;

3. виявлення порушень в землекористуванні та розробку заходів з покращення якості земельних угідь;

4. виявлення резервів покращення використання земельного фонду.

Аналіз структури і динаміки земельного фонду сільськогосподар-ського підприємства. Аналіз структури і динаміки земельного фонду дозволяє виявити зміни в структурі і площі земельних угідь та знайти напрями покращення структури угідь, збільшення площі ріллі, сіножатей, пасовищ, садів. Аналіз динаміки земельного фонду полягає у визначенні відхилення площі земельних угідь у звітному році порівняно з минулим. Структура земельного фонду характеризується питомою вагою окремих видів угідь у загальній їх площі (табл. 5.13).

Таблиця 5.13

Аналіз використання сільськогосподарських земель

Склад земельного фонду	Минулий рік		Звітний рік		Відхилення
	площа, га	питома вага, %	площа, га	питома вага, %	га	%
Загальна земельна площа	30 480	100	34 050	100	3 570	-
1. Сільськогоспо-дарські угіддя	27 110	88,9	30 620	89,9	3 510	1,0
1.1. Рілля	25 300	83,0	28 700	84,3	3 400	1,3
1.2. Сіножаті	780	2,6	890	2,6	110	-
1.3. Пасовища	580	1,9	580	1,7	-	-0,2
1.4. Сади	450	1,4	450	1,3	-	-0,1
2. Несільськогоспо-дарські угіддя	3 370	11,1	3 430	10,1	60	-1,0
2.1. Ліси і чагарники	100	0,3	100	0,25	-	-0,05
3. Ставки, болота	190	0,6	190	0,55	-	-0,05
4. Інші угіддя, що не використовуються	1 300	4,3	1 320	3,9	20	-0,4
5. Присадибні ділянки	1 780	5,9	1 820	5,4	40	-0,5

Земельний фонд включає землі сільськогосподарського і несіль-ськогосподарського призначення. За даними табл. 5.13 земельна площа господарства збільшилась на 3 570 га, це відбулося за рахунок збіль-шення як сільськогосподарських угідь (на 3 510 га), так і земель несільськогосподарського призначення (на 60 га). Негативним в даному випадку є збільшення інших угідь, що не використовуються (це може бути перетворення земель сільськогосподарського призначення в землі, не придатні до використання).

Структура земельного фонду господарства суттєво не змінилася. Позитивним є збільшення питомої ваги земель сільськогосподарського призначення в структурі земельного фонду господарства. В найбільшій мірі збільшилася питома вага ріллі в структурі земельних угідь.

Аналіз ефективності використання земельного фонду. В літера-турі показники ефективності поділяють на три групи: узагальнюючі, спе-цифічні та допоміжні [33]. Перелік цих показників наведено в табл. 5.14.

Таблиця 5.14

Показники аналізу ефективності використання земельних ресурсів

Узагальнюючі показники	Специфічні показники	Допоміжні показники
Сума чистого прибутку господарства	Урожайність культур	Собівартість продукції рослинництва і тваринництва
Валова продукція рослинництва	Вихід продукції в кормових одиницях з одного га окремих угідь	Фондоємність, працемісткість
Вихід кормових оди-ниць на 100 га сільсько-господарських угідь. Вихід валової продукції на 100 га співставних сільськогосподарських угідь. Чистий прибуток у роз-рахунку на 100 га спів-ставних земельних угідь	Обсяг виробництва молока, м’яса на 100 га співставних зе-мельних угідь (спів-ставна площа земель-них угідь визнача-ється множенням площі кожного виду угідь на бал грунтів і діленням на 100)	Окупність витрат (відношення вартості продукції, отриманої з 1 га угідь до середніх витрат на 1 га)

Оцінка показників ефективності використання земельних ресурсів здійснюється в динаміці за останні 5 років функціонування господарства.

Виявлення порушень в землекористуванні та розробка заходів з покращення якості земельних угідь. Підвищення ефективності вико-ристання земельних угідь можливе перш за все за умови покращення їх якості. Серед заходів покращення якості земельних угідь виділяють:

1) заходи з розширеного відтворення земельних угідь (регулювання вологості грунтів, внесення мінеральних і органічних добрив, вапнування та міліорацію грунтів);

2) регулювання водного режиму грунтів (відведення фільтраційних вод або ж орошення земель узалежності від річної кількості опадів);

3) захист земель від водної та вітрової ерозії (мінімальна обробка грунтів, грунтозахисні посівообіги);

4) заходи з боротьби з бур’янами і шкідниками (використання біо-логічних, механічних та хімічних засобів захисту дозволяє уникнути до 35% втрат урожаїв);

5) вапнування грунтів, що дозволяє знизити втрати урожаю за оцінками спеціалістів на 10%.

В економічному аналізі оцінюють структуру витрат на підвищення якості грунтів (рис. 5.4) та їх ефективність шляхом розрахунку і порівняння специфічних показників ефективності використання земель-них ресурсів до і після здійснення заходів з покращення якості грунтів. Структура витрат та ефективність їх здійснення аналізуються в динаміці.

Рис. 5.4. Приклад графічного представлення структури витрат на

поліпшення якості грунтів

Резервами покращення ефективності використання земельних угідь є заходи з покращення грунтів. Підрахунок резервів збільшення ви-ходу продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь ви-значається за формулою [33]:

, (5.19)

де РЕ – резерв підвищення ефективності використання земельних угідь (вихід валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь);

ВП1 – фактичний обсяг виробництва продукції звітного періоду у вартісному виразі;

РВП – резерв збільшення валової продукції;

S1 – фактична площа сільськогосподарських угідь у звітному періоді;

PS – резерв збільшення площі сільськогосподарських угідь.