7. Протиріччя як рушійні сили процесу навчання

Під час навчання знаходять свій вияв закони матеріалістичної діалектики: єдності та боротьби протилежностей, заперечення заперечення, перехід кількісних змін у якісні.

Певним чином їхня дія реалізується в суперечностях, які стають рушійною силою навчання. Основними серед них є суперечності:

1) між зростаючими вимогами суспільства до процесу навчання і реальними можливостями цього процесу, який потребує свого узгодження з рівнем соціального замовлення суспільства; (Альтернативні школи. Державні стандарти, навчальні плани, програми)

2) між досягнутим учнем рівнем знань, умінь та навичок і тим рівнем, який необхідний для розв'язання поставлених завдань; (Тема: Жити для людей і серед людей (2-А)

Прислів’я: «Ранні пташки росу п’ють, пізні – сльози ллють».

Учениця: Пташки, які відлітають – пізні. Вони сумують за домом і плачуть, а ті, що залишаються, радіють і п’ють воду.)

3) між потягом до індивідуальної творчості згідно з внутрішньо-інтенційною спрямованістю особистості учня і рівнем засвоєння ним досвіду творчої діяльності та досвіду емоційно-чуттєвого ставлення до світу;

4) між фронтальним викладом навчального матеріалу й індивідуальним характером його засвоєння;

5) між розумінням цього матеріалу вчителем і рівнем та особливостями його розуміння учнями;

6) між теоретичними знаннями та вмінням використовувати їх на практиці;

7) між автентичною спрямованістю учня та наявними можливостями її реалізації. («Здравствуйте, дети!», с. 30-31: таблиця.),

8) між індивідуальним і суспільно–історичним навчанням, знаннями. (Навчання – ланка, яка єднає індивідуальне і суспільно–історичне навчання. Приклад О.Ю. Шмідта: бажане – 1000 років; необхідне – 250р. – вивчив за 67 років життя.)

9) між наукою і навчальним предметом, системою в науці логікою вивчення навчального предмету.

Рушійна сила — це певне психологічне відчуття труднощів у розв'язанні поставлених навчальних завдань. Вона виявляється у підвищенні розумової активності особистості (виникають запитання: чому? як?) і спонуканні до конкретних дій: оволодіння необхідним обсягом знань, умінь і навичок для розв'язання поставленої задачі. Таким чином, у результаті дії механізму рушійної сили створюються оптимальні умови для інтелектуального розвитку особистості, оволодіння нею методами пізнавальної діяльності, формування пізнавальних мотивів навчання, а отже, й забезпечення міцності засвоєння знань.

Дія рушійної сили — це обов'язковий чинник процесу пізнання. Механізм дії рушійної сили часто буває непомітним, не завжди усвідомлюється учнями. Тому вчитель на початковому етапі опрацювання з учнями певної навчальної теми має створювати відповідні ситуації, які сприяли б введенню в дію механізму рушійної сили. Наведемо кілька прикладів.

Приклад: На уроці української мови опрацьовується тема: «Правопис відмінкових закінчень іменників 2-ї відміни в родовому відмінку». Вчитель пропонує учням низку слів поставити в родовому відмінку: стіл, пісок, Житомир, листопад, мороз, сміх, Роман, футбол, журнал, Буг, листопад (опадання листя), спорт, магазин, обов'язок, і под.

Перевіривши виконане завдання, вчитель зазначає, що в написанні пропонованих слів були допущені численні помилки. В учнів виникають запитання: в яких словах допущені помилки, які вони. Таким чином включається механізм дії рушійної сили навчального процесу.