Перелік рекомендованої літератури загальна література

1. Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом - Харків: Консум, 2000. – 496с.

2. Международное право / Под ред. Ю.М. Колосова, Э.С. Кривчиковой. – М.: Международные отношения, 2000. – 720с.

3. Черкес М.Ю. Міжнародне право. - Київ: Знання, 2000. – 284с.

4. Дмитрієв А.І., Муравйов В.і. Міжнародне публічне право: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер., 2000. – 640с.

5. Ушакова Н.А Международное право: Учебник. – М: Юрист, 2000.

6. Тункин Г.И. Теория международного права./ Под.ред. проф. Шестакова Л.Н. – М.: Изд-во «Зеркало», 2000.

7. Бирюков П.Н. Международное право: Учебное пособие. – М.: Юристъ, 2001. – 416с.

8. Мацько А.С. Міжнародне право: Навч. посібник. – К., 2002.

9. Калалкарян Н.А., Мигачев Ю.И. Международное право. – М.: Юрлитинформ, 2002.

10. Баймуратов М.А. Международное публичное право. – Х.: «Одиссей», 2003. – 751с.

11. Анцелевич Г.О., Покрещук О.О. Міжнародне право: Підручник. – К.: Алерта, 2003. – 410с.

12. Антонович М.М. Міжнародне публічне право: Навч. Посіб. Для студ. вищ.навч. закл. – К.: Вид. дім «КМ Академія»; Алерта, 2003. – 308с.

13. Международное публичное право: Ученик. 2-е узд., перераб. и доп. / Отв. ред. К.А. Бекяшев. – М., 2004.

14. Міжнародне право. Основні галузі: Підручник / За заг. ред. В.Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2004.

15. международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова, П.В. Савальков. – М.: Международные отношения, 2005.

16. Международное право: Учебное пособие / Под ред. М.В. Буроменского. – К.: Юринком Интер, 2005.

17. Международное право в документах: Учеб. пособие /Сост. Н.Т. Блатова, Т.М. Мелков. – 3-е изд., перераб. И доп. – М.: 2000. – 824с.

18. Международная защита прав и свобод человека: Сборник документов. – М.: Юрид.лит., 1990. – 672с.

19. Международное публичное право. Сборник документов. – М.: Издательство Бек, 1996. – Т.1.

Додаткова література

Тема 1

1. Храбсков В. Проблема разграничения международного публичного и международного частного права: Автореф. дис. д-ра юрид. наук // МГИМО. – М.: 1984. – 46 с.

2. Паризька Хартія для нової Європи від 21 листопаду 1990 року.

3. Резолюція, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 17 листопаду 1989 року (44/23). Десятиріччя міжнародного права Організації Об’єднаних Націй.

4. Резолюція, яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН по доповідях Шостого комітету (А/47/583): Десятиріччя міжнародного права ООН (25 листопада 1992 року).

5. Шестаков Л.Н. Понятие международного права // Вестник Московского университета. – 1996. – №6. – С.88-101.

6. Нарумов Д. Международная правосубъектность индивида: "преодоление дихотомии «суб'єкт-объєкт» // Международное право. – 2000. – № 8. – С.65-76.

7. Мамедов У.Ю. Международная правосубъектность: основные тенденции развития: Автореф. дисс… канд. юр. наук / Казанский гос. унт-т – Казань: Казанский гос. унт-т, 2001. – 18с.

8. Корчевна Л.О. Феномен «нового права» держав-учасниць Євросоюзу та Ради Європи // Часопис Київського університету права. – 2005. - №1. – С. 27-32.

9. Страх О.Г. Контроль в международном праве // Проблемы и перспективы развития юридической науки в Украине. Материалы итоговой научной конференции Донецкого национального университета за период 2005-2006 гг.: Правоведение (г. Донецк, апрель 2007г.) / Отв. ред. В.Д. Волков. – Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2007. – С.94-97.

Тема 2

1. Камаровский Л.А. Міжнародне право в ХIХ столітті. – М., 1901. – С. 5.

2. Баскин Ю.Я., Д.И. Фельдман. История международного права. –М.: Международные отношения. – 1990. – 205 с.

3. Історія Стародавнього Рима / Під ред. В.І.Кузіщина. – М.: 1994. –С.341.

4. Советское государство и розвитие международного права: Научно-аналитический обзор / Под ред. Б.Агабекова. – М.: ЮНИОН, 1997. – 46 с.

5. Дмитрієв А.І. Вестфальський мир 1648 року і сучасне міжнародне право. – К., 2001.

6. Заключний акт наради по безпеці і співробітництву в Європі від 1 серпня 1975 р. / Міжнародне публічне право. Збірник документів. – М.: Видавництво Бек, 1996. – Т.1. – С. 8-12.

7. Дмитрієв А.І. Методологія періодизації історії міжнародного права // Часопис Київського університету права. – 2005. – №4. – С. 195-201.

Тема 3

1. Буткевич В.Г. Співвідношення внутрішньодержавного і міжнародного права. – К.: 1981. – С. 4.

2. Игнатенко Т.В. Международное право и внутригосударственное право: Проблемы сравнительного правоведения – Свердловск: Изд-во Свердловского юридич. ин-та, 1984. –131 с.

3. Раданович Н.М. Національна імплементація міжнародних договорів щодо прав людини: загальнотеоретичне дослідження (на матеріалах впровадження Конвенції про захист прав людини і основних свобод людини): Автореф. дис…канд. юрид. наук. – Львів, 2000. – 17с.

4. Петров Р., Кисельова Т. Зближення і гармонізація законодавства в праві Європейського Союзу та міжнародному праві // Правничий часопис Донецького національного університету. – 2000. – №2(5). – С.29-35.

5. Тихомиров Ю.А. Глобализация: взаимовлияние внутреннего и международного права // Журнал российского права. – 2002. – №11. – С.8-21.

6. Кадышева О.В. Унификация и гармонизация норм международного частного права в отношении определения государственной принадлежности иностранных юридических лиц //Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 2002. – №3 (май-июнь). – С.44-65.

7. Журавський В.С. Етапи гармонізації законодавства України із європейським законодавством // Держава і право. – 2002. – Вип. 16. – С. 394-404.

8. Луць Л. Основні заходи та способи європейської правової інтеграції // Право України. – 2002. – №5. – С.142-151.

9. Бондаренко І. Адаптація законодавства України до європейського законодавства – один з пріоритетних напрямів реформування правової системи України // Право України. – 2002. – №7. – С.63-66.

10. Дудар С. Гармонізація законодавства: проблеми визначення поняття // Держава і право. – 2003. – Вип.17. – С.11-16.

11. Гаврилов В.В. Основные направления взаимодействия нормативных компонентов международной и национальных правовых систем // Право и политика. – 2004. – №11. – С.80-90.

12. Муравйов В.І. Взаємодія права Європейського Союзу з внутрішнім правом держав-членів // Часопис Київського університету права. – 2004. – №4. – С.90-99.

13. Страх О.Г. Державні закупки: зближення законодавства України з правом ЄС // Правничий часопис Донецького університету. – 2005. –№1(13). – С.45-52.

14. Гаврилов В.В. Теории согласования международных и внутригосударственных правовых норм // Государство и право. – 2005. – №12. – С.61-70.

Тема 4

1. Аваков М.М. Правопреемство государств. – М.: Междунар. отношения, 1986. – 274 с.

2. Фельдман Д.И. Визнання в сучасному міжнародному праві. Визнання нових держав і урядів. – К.: Междунар. відносини, 1995. – 167 с.

3. Шибаева Е.А. Право міжнародних організацій. – М., 1986. – С.26.

4. Венская конвенция от правопреемстве государств в отношении договоров от 23 августа 1978г. // Международное публичное право. Сборник документов. – М.: Видавництво Бек, 1996. –- Т.1. –- С.31 - 43.

5. Венская конвенция от правопреемстве государств в отношении государственной собственности, государственных архивов, государственных долгов 1983г. // Международное публичное право. Сборник документов. – М.: Издательство Бек, 1996. – Т.1. –- С.44-57.

6. Про правонаступництво України: Закон України від 12 вересня 1991 р.

7. Рішення ради глав держав Співдружності Незалежних Держав від 21 грудня 19991 р.

8. Угода глав держав СНД про власність колишнього СРСР за кордоном від 30 грудня 1991 р.

9. Соглашение о распределении всей собственности бывшего Союза ССР за рубежом от 6 июля 1992г.

10. Договір щодо правонаступництва відносно зовнішнього державного боргу і активів СРСР від 4 грудня 19991р.

11. Угода між Україною і Російською Федерацією про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності від 15 січня 1993 р.

12. Угода між Україною і Російською Федерацією про врегулювання питань правонаступництва відносно зовнішнього державного боргу і активів колишнього Союзу РСР від 9 грудня 1994 р.

13. Статут Організації Об'єднаних Націй від 26 червня 1945 р. (витяг) /Международное публичное право. Сборник документов. – М.: Издательство Бек, 1996. –- Т.1. – С. 1-2.

14. Кокорев Р.С. Понятие и характерные черты государства как субъекта международного права // Государство и право. – 2005. – №12. – С.71-79.

Тема 5

1. Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй від 24 жовтня 1970 р. / Международное публичное право. Сборник документов. – М.: Издательство Бек, 1996. – Т.1. – С. 4-12.

2. Заключительный Акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе от 1 августа 1975 г. / Международное публичное право. Сборник документов. М.: Издательство Бек, 1996. – Т.1. – С.8-12.

3. Підсумковий документ Мадридської зустрічі 1980 р. представників держав-учасників Наради щодо безпеки і співробітництва у Європі від 15 січня 1989 р.

4. Декларація Гельсінської зустрічі НБСЄ на найвищому рівні від 10 липня 1992 р.

5. Лукашук И.И. Принцип демократии в международном праве //Московский журнал международного права. – 1997. – Спецвыпуск. – С. 23-25.

6. Мохаммад аль Бкур. Юридичний зміст і напрям розвитку міжнародно-правового принципу рівноправності держав // Право України. –1999. – № 2. – С.110-112.

7. Абдаллах Хашем аль-Вакед. Реалізація основних принципів міжнародного права в Иордано-Ізраїльському мирному договорі 1994 р. //Право України. – 1999. – № 6. – С.127-132.

Тема 6

1. Талалаев А.Н. Право международных договоров. Действие и применение договоров. – М: Межнародные отношения, 1985. – 296с.

2. Талалаев А.Н. Право международных договоров. Договоры с участием международных организаций. – М.: Международные отношения, 1989. – 270с.

3. Кріволапов Б. Позовна давність у міжнародних угодах // Право України. – 1996. – № 12. – С. 89-90.

4. Лукашук И.И. Современное право международных договоров. Том I. Заключение международных договоров – М.: Волтерс Клувер, 2004

5. Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями від 21 березня 1986 р. // Международное публичное право. Сборник документов. М.: Издательство Бек, 1996. – Т.1. – С.87-113.

6. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р. // Международное публичное право. Сборник документов. М.: Издательство Бек, 1996. – Т.1. – С.67-87.

7. О международных договорах Украины: Закон Украины от 29.06.04г. // ВВРУ. – 2004. – № 50. – Ст.540.

8. Крохмаль В. Про юридичну дійсність міжнародних договорів //Право України. – 1996. – № 5. – С. 74-77.

9. Собакин В.К. Правовые аспекты внесения на ратификацию многосторонних международных договоров // Московский журнал международного права. – 1997. –№ 3. – С.25-27.

10. Талалаев А.Н. О термине «не вступившие в силу международные договоры Российской Федерацииї» // Московский журнал международного права. – 1997. – № 3. – С. 19-21.

11. Шепель А. Застереження до міжнародних договорів // Право України. – 1997. – №10. – С. 60-64.

12. Манасуев А.В. Действие и применение международних договоров // Московский журнал международного права. – 1998. – № 4 – С. 94-121.

13. Спивакова Т.И. Оговорки и заявления в договорной практике Российской Федерации // Московский журнал международного права. – 1998. – № 3. – С. 137-147.

14. Базедов Ю. Возрождение процесу уніфікації права: Європейське договірне право і його елементи // Держава і право. –2000. – № 4. – С. 16-19.

15. Асосков А.В. Международный договор как источник международного частного права: продолжение дискуссии //Международное публичное и частное право. – 2001. – №2. – С.17-29.

16. Тихомиров Ю.А. Международно-правовые акты: природа и способы влияния // Журнал Российского права. – 2002. – С.15-28.

Тема 7

1. Шибаева Е.А., Поточный М. Правовые вопросы структуры и деяльности международных организаций. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 120с.

2. Моисеев Е.Г. Международно-правовые основы сотрудничества стран СНГ. – М.: Юристъ, 1997. –262с.

3. Нешатаева Т.Н. Международные организации и право. – Москва: Дело, 1999. – 269с.

4. Болгов О.Е. Роль ООН в забезпеченні міжнародної безпеки в період "холодної війни". – Київ, 1999. – 22с.

5. Четвериков А.О. Европейский Союз: новый этап интеграции /Общество, политика, наука: новые перспективы. – М., 2000.

6. Європейський Союз: Основи політики, інституційного устрою та права: Навч. посібник / Наук. ред. В. П´ятницький. – Львів: Тов-во Карла Дуйсберга, 2002. – 345с.

7. Віденська конвенція про представництво держав в їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру від 14 березня 1975 р. (витяг). // // Международное публичное право. Сборник документов. – М.: Видавництво Бек, 1996. – Т.1. – С.300-322.

8. Статут Організації Об'єднаних Націй від 26 червня 1945 р. /Міжнародне // Международное публичное право. Сборник документов. – М.: Видавництво Бек, 1996. – Т.1. – С.1-2.

9. Статут Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), прийнятий в Лондоні 16 листопада 1945 р.

10. Айтман Абу Алхадж. Ліга арабських держав: цілі та принципи //Право України. – 1997. – № 7. – С. 69-71.

11. Филатов В.П. ИНТЕРПОЛ - Международная организация криминальной полиции // Московский журнал международного права. – 1997. – № 3. – С. 21-23.

12. Толстухин А.Е. О наднациональном характере Европейского Союза. // Московский журнал международного права. – 2000. – № 3. – С. 3-17.

13. Каламкарян Р.А., Капустин А.Я. Европейский Союз: интеграция и право // Государство и право. – 2001. – №2. – С.119-129.

14. Артамонова О.Ф. Международная правосубъектность Европейского союза // Журнал российского права. – 2002. – №8. – С.143-151.

15. Рачков И.В. Мы ЕС нарисовали, только и всего? //Международное публичное и частное право. – 2002. – №5(9). – С.23-28.

16. Арбузов А.В. Европейский Союз: международная организация или конфедерация // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2005. – №4(261). – С.115-123.

Тема 8

1. Ушаков А.Н. Підстави міжнародної відповідальності держав. – М.: Междунар. відносини, 1983. – 180с.

2. Лукашук И.И. Право международной ответственности. – М.: Волтерс Клувер, 2004.

3. Костенко Н.И. Международный уголовный суд. – М., 2004. – 272с.

4. Конвенція про незастосовність терміну давності до військових злочинів і злочинів проти людства від 26 листопаду 1968р. Международное публичное право. Сборник документов. М.: Издательство Бек, 1996. –- Т.1. – С.833-836.

5. Статут Міжнародного Військового трибуналу від 8 серпня 1945 р. /Международное публичное право. Сборник документов. М.: Издательство Бек, 1996. – Т.1. – С.826-827.

6. Заснування Міжнародного трибуналу для судового переслідування осію, які відповідальні за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, здйснені на території колишньої Югославії. Резолюція 808 (1993) від 22 лютого 1993 р.

7. Лунеев В.В. Глобализация и преступность. // Государство и право. – 2003. – № 6. – с. 115 – 118.

8. Дроздова М. А. Транснациональная организованная преступность и наркобизнес // Правоведение. – 2004. – № 5. – с.199 – 204.

9. Рачков И.В. Ответственность государства за деяния международной организации // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 2006. – №1. – С.62-82.

Тема 9

1. Демин Ю. Статус дипломатических представительств и их персонала. – М., 1995. – 310 с.

2. Вовкодав В. Основы дипломатического и консульського права. Учебное пособие для всех специальностей. – Мурманск, 1996. – 24с.

3. Гумінюк Б. Основи дипломатичної та консульської служби. – Київ. – 1997. – 15с.

4. Плотникова О.В. Консульськие отношения и консульское право. –М.: Норма, 1999. – 200 с.

5. Гуменюк Б.І. Основи дипломатичної та консульської служби: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2004.

6. Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. /Международное публичное право. Сборник документов. М.: Издательство Бек, 1996. – Т.1. – С.144-160.

7. Віденська конвенція про консульські зносини 1963р. /Международное публичное право. Сборник документов. М.: Издательство Бек, 1996. – Т.1. – С.188-207.

8. Конвенція про спеціальні місії від 8 грудня 1969 р. /Международное публичное право. Сборник документов. М.: Издательство Бек, 1996. – Т.1. – С.209-220.

9. Конвенція про привілеї та імунітети Організації Об’єднаних Націй від 13 лютого 1946 р.

10. Конвенція про привілеї та імунітети спеціалізованих установ, прийнята Генеральною Ассамблеєю ООН 21 листопада 1947 р.