1.2 Методи управління виробничими фондами підприємства.

Використання основних виробничих фондів потребує особливого підходу, так як неправильне управління ними призводить до значного зниження рентабельності підприємства, а правильне управління може додатково принести до 30% від всього сукупного доходу підприємства.

Одним із методів управління виробничих фондів є передача їх в користування з метою отримання доходів. Такими методами є лізинг та оренда.

По договору фінансового лізингу лізингоодержувач приймає на себе зобовязання, повязані з правом власності на матеріальні цінності і відповідальність за ризик їх можливої гибелі.

Фінансовий лізинг, право користування матеріальними цінностями розповсюджується на строк неменше 60% строку їх повної амортизації, а також передбачає подальшу передачу права власності лізингоодержувачу або по закінченні договору лізингу його викуп по залишкової вартості. Між тим, тут проявляється договірна форма фінансово-підприємницької лізингової діяльності. Цю діяльність потрібно розглядати саме таким чином – як фінансовий лізинг, який проявляється в сумі відшкодування вартості обєкту лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору лізингу.

Фінансовий лізинг поділяється на :

● лізинг в обслуговуванні;

● ліверидж лізинг;

● у пакеті;

Лізинг з обслуговуванням являє собою поєднання фінансового лізингу з обслуговуванням з договором підряду та передбачає надання цілого ряду послуг, повязаних з утриманням на обслуговування та утримання зданого в оренду обладнання.

Під час здійснення лізингової угоди можна виділити 3 стадії її проведення. По першій здійснюється підготовча робота, яка передує укладанню низки юридичних договорів: оформлення заявки майбутнього лізингоотримувача, готуються висновки про кредитоспроможність клієнта і розраховується ефективність лізингового проекту.

На другій проводиться юридичне закріплення лізингової угоди.

Оформлюються такі документи : договір про куплю-продаж обєкту лізингу, акт про приймання обєкту лізингу в експлуатацію, договори на технічне обслуговування майна ,що передається у лізинг, договір страхування обєкту лізингу.

Третя стадія –це період використання обєкту лізингу. Проводяться операції в обліку та звітності :виплата платежів, оформлюються документи про подальшу долю обєкту.

Лізинг істотно відрізняється від оренди. На відміну від орендаря лізингоотримувач не тільки одержує обєкт у приватне користування, але на нього покладаються традиційні обовязки покупця, повязані з правом власності і оплати майна, відшкодування збитків від випадкової втрати майна ,його страхування, ремонт. Проте власником майна в цьому випадку залишається лізингодавець. Лізингоотримувач на відміну від орендаря, виплачує лізингодавцю не щомісячну(щоквартальну) плату за право користування обєктом, а його повну вартість.

Коефіцієнт завантаження обладнання також характеризує використання устаткування у часі. Встановлюється він для усього парку машин, що знаходяться в основному виробництві. Розраховується як відношення трудомісткості виготовлення усіх виробів на данім виді обладнання до фонду часу його роботи. Коефіцієнт завантаження устаткування на відміну від коефіцієнту змінності враховує дані про трудомісткість виробів. На практиці коефіцієнт завантаження звичайно сприймають рівним величині коефіцієнту змінності, зменшеної у двічі (при двозмінному режимі роботи) або в тричі (при трьохзмінному режимі).

Крім внутрішньозмінних і цілодобових простоїв важливо знати, наскільки ефективно використовується устаткування в години його фактичного завантаження. Це завдання вирішується за допомогою обчислення показників інтенсивного використання основних фондів, що відображають рівень їхній використання за потужністю (продуктивністю). Найважливішим із них є коефіцієнт інтенсивного використання обладнання.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання визначається відношенням фактичної продуктивності основного технологічного устаткування до його нормативної продуктивності, тобто прогресивної технічно обгрунтованої продуктивності.

Кінт_. = Вф / Вн ,

де Вф - фактичний виробіток обладнанням продукції за певний проміжок часу;

Вн - технічно обгрунтований виробіток устаткуванням продукції за проміжок часу (визначається на основі паспортних даних обладнання).

За умови удосконалювання режимів роботи устаткування або його модернізації коефіцієнт інтенсивного використання може бути і більше 1.