3.2. Рівні та види віктимності

Проблема визначення видів віктимності - дуже складна. Адже жертвою злочину може стати будь-яка людина з моменту її наро­дження і до смерті. Надзвичайна неоднорідність об'єкта створює певні труднощі для віктимологічної класифікації, оскільки існує велика кількість ознак, які можуть бути покладені в її основу. Але при цьому необхідно додержуватись однієї основної вимоги - вік-тимологічна класифікація має відображати генетичний зв'язок між поведінкою жертви, з одного боку, і діями злочинця до і під час вчинення злочину - з іншого. Цей зв'язок можна простежувати у різних аспектах: соціальному, біологічному, соціально-психоло-і ічному, моральному тощо.

Важливою віктимологічною категорією є вина потерпілого. Ви­на - це не тільки юридичне поняття, а й соціально-психологічна категорія, що має моральне значення. Адже завдання віктимології -розробити критерії вини потерпілого у співвідношенні з провиною особи, яка вчинила злочин, у межах їх спільної відповідальності перед суспільством, іншими громадянами та самим собою. Вікти­мологію цікавить також проблема правомірності опору злочинним посяганням, у тому числі самозахист, самодопомога і самоконт­роль. Характер протидії злочинцеві показує, якою мірою і яким способом потерпілий чинив йому опір.

¹ Див.: Полубинский В. И. Виктимологические основи профилактики пре­сі уплений.- М., 1980.-С. 21.

60

61

Одна з традиційних віктимологічних класифікацій ґрунтується на критеріях, дуже близьких до щоденної практики (жертва умисних чи необережних злочинів, винна чи невинна, заздалегідь намічена чи ні, випадкова чи жертва-співучасник). Але ці крите­рії не задовольняють потреб науки і практики, оскільки не роз­кривають справжнього розмаїття взаємодії потенційної жертви і злочинця.

Віктимна поведінка може бути необережною, ризикованою, провокуючою, об'єктивно небезпечною для самого потерпілого, унаслідок чого може сприяти створенню криміногенної ситуації, а в деяких випадках - вчиненню злочину¹. Водночас, це не фатальна властивість особи. Загалом ступінь віктимності будь-якої людини може бути зведено до нуля. Все залежить від того, чи людина ви­бирає найбільш оптимальний варіант поведінки, щоб не створюва­ти віктимогенну ситуацію.

В. Я. Рибальська виділяє такі рівні віктимності:

• сукупність соціально-психологічних властивостей особи, що пов'язана з особливостями її соціалізації;

• «безособова» властивість, обумовлена виконанням деяких соціальних функцій - професійна віктимність;

• «вікова» віктимність;

• наслідок патологічного стану особи².

Матеріали досліджень і дані кримінально-правової статистики свідчать, що значна кількість протиправних діянь зумовлена пове­дінкою самої жертви злочину, а саме:

• особливостями ситуаційного стану (сп'яніння), станом здо­ров'я (дефекти органів сприйняття), особливим психічним настроєм, пов'язаним з неадекватними діями у звичайній ситуації;

• недбалим ставленням до безпеки своєї особистості, честі, гід­ності і збереження майна;

• небажанням повідомити правоохоронним органам про зло­чинні дії, які вже мали місце стосовно нього;

Див.: Джужа О. М., Моісеєв Є. М. Проблеми потерпілого від злочину (кримінологічний та психологічний аспекти): Навч. посіб.- К.: Укр. акад. внутр. справ, 1994.-С. 12.

~ Див.: Рыбальская В. Я. Виктимологические исследования в системе криминологической разработки проблем профилактики преступлений не-совершеннолетних // Вопросы борьбы с преступностью.- Вып. 33.- М., 1980.-С. 33.

• легковажним ставленням до правил, що покликані охороняти суспільний порядок і безпеку;

• участю в незаконній угоді;

• провокуючою поведінкою.

За своїм характером віктимна поведінка може бути:

конфліктною, коли потерпілий створює конфліктну ситуацію або бере активну участь у конфлікті, що виник (є ініціатором бійки або вступає в бійку на боці однієї зі сторін). Особливими різнови­дами такої поведінки є необхідна оборона, затримання злочинця, правозахисна активність;

• провокуючою (демонстрування багатства, екстравагантна зов­нішність, неправильна поведінка жінки, що створює уявлення про її доступність, тощо);

• легковажною (довірливість і наївність неповнолітніх та ін­ших осіб, які неспроможні протистояти нападаючому, створення аварійних ситуацій на шляхах пішоходами й водіями тощо) .

У межах криміногенної ситуації поведінка жертви може бути оцінена як:

• негативна, тобто така, що провокує злочин або створює для нього об'єктивно сприятливу ситуацію (форми провокації різні: від фізичного чи психічного насильства стосовно злочинця або його близьких до їх образи, виявів неповаги до громадського по­рядку та загальновизнаних норм моралі);

• позитивна, що виражається у протидії злочинцю, виконанні громадського обов'язку тощо;

- нейтральна - така, що не сприяла вчиненню злочину". Відповідно до комплексного підходу, в основу класифікації

якого покладено ступінь віктимності, що відображає у найбільш узагальненому вигляді віктимну деформацію особи; професійну віктимність; вікову віктимність; віктимну патологію, можна виок­ремити декілька типів жертв злочинів:

1) випадкова жертва - коли особа стає такою внаслідок збігу обставин. Взаємовідносини, що виникли між жертвою і злочин­цем, не залежать від їх волі й бажання;

¹ Див.: Зелінськиіі А. Ф. Кримінологія: Навч. посіб.- X.: Рубікон, 2000.-С\ 82-83.

Криминология: Учебник для юридических вузов / Под ред. проф. В. Н. Бур-лакова. проф., академика В. П. Сальникова.- СПб.: Санкт-Петербург, акад. МНДРоссии, 1998.-С. 157.

62

63

2. жертва з незначним ступенем ризику - особа, яка живе за нор­мальних для всіх людей факторів ризику і віктимність якої зросла непередбачено під впливом конкретної несприятливої ситуації;

3. жертва з підвищеним ступенем ризику - особа, яка володіє низкою віктимних властивостей. До цієї категорії належать два основних види жертв:

а) жертви необережних злочинів - коли характер роботи, що вони виконують, або їх поведінка у громадських місцях мають більш високу, ніж звичайна, віктимність;

б) жертви умисних злочинів, соціальний статус яких або роль, що вони виконують, містять підвищений ризик (працівники правоохо­ ронних органів, воєнізованої охорони тощо). Жертвами цього типу можуть бути й особи, віктимність яких зросла внаслідок конкретних взаємовідносин між жертвою і злочинцем, а також дій третіх осіб, які породили конфліктну ситуацію. Віктимність може виявитися також у манерах поведінки майбутньої жертви, її зовнішньому вигляді;

4) жертва з дуже високим ступенем ризику - особа, морально- соціальна деформація якої не відрізняється від правопорушників. Вона характеризується стійкою антисуспільною спрямованістю, схильністю до алкоголю, наркотиків, статевою розбещеністю то­ що. Висока віктимність - це стан, який тривалий час не зникає і після того, коли особа змінила свою поведінку¹.

В. П. Коновалова виділяє два основних види віктимності: індивідуальна віктимність - об'єктивно існуюча в конкретної людини особлива особистісна якість, що виражається в суб'єктив­ній здатності деяких індивідів у наслідок сукупності, що утворилася в них, психологічних властивостей ставати жертвами певного виду злочинів в умовах, коли була реальна й очевидна для повсякденної свідомості можливість уникнути цього;

рольова віктимність як об'єктивно існуюча в даних умовах життєдіяльності характеристика деяких соціальних ролей, що ви­ражається в небезпеці для осіб, які їх виконують, незалежно від своїх особистісних якостей, піддатися певному виду злочинних зазіхань лише в чинність виконання такої ролі...»².

Див.: Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. / За заг. ред. О. М. Джужі- К.: Юрінком Інтер, 2001.- Кн. 1.- С. 129-130.

"Коновалова В. П. Виктимность и ее профилактика // Виктимологические проблеми борьбьі с преступностью.- Иркутск, 1982.- С. 25.

На нашу думку, слід виділити чотири основних рівні віктимно­сті : індивідуальна, видова, групова, масова.

Розглянемо зміст кожного із цих понять із позицій кримінальної віктимології.

Індивідуальна віктимність - це, на нашу думку, властивість да­ної людини, обумовлена її соціальними, психологічними або біо­фізичними якостями (або їх сукупністю), що сприяє в певній жит­тєвій ситуації формуванню умов, за яких виникає можливість заподіяння й шкоди протиправним актом. Інакше кажучи, віктим­ність конкретного індивіда являє собою потенційну здатність ви­виявитися в ролі жертви злочину унаслідок взаємодії його особистих якостей із зовнішніми факторами.

Структурний аналіз жертв злочину показує, що індивідуальна віктимність у багатьох випадках виявляється вибірково. Помічено, що люди, які володіють різними якостями, як правило, стають жертвами різних злочинів, а люди з однаковими особистісними, со­ціальними, демографічними й іншими показниками нерідко стають жертвами однакових за видами злочинів. Це дозволяє говорити про наявність видової й групової віктимності.

Видова віктимність виражається у відносній «схильності» окремих людей ставати через низку обставин жертвами певних видів злочинів.

Па нашу думку, видова віктимність дозволяє найбільш повно виділити основні типові риси потерпілих від того або іншого виду злочинів, здійснити типологію жертв. Це має велике практичне значення для розробки системи профілактичних заходів щодо за­хисту осіб, схильних через свої індивідуальні властивості та якості і більшою імовірністю, ніж інші громадяни, ставати жертвами конкретних видів злочинів.

Групова віктимність виражається у спільній для окремих кате­горій людей, що володіють такими соціальними, демографічними, психологічними, біофізичними або іншими якостями, підвищеній здатності за певних умов ставати жертвами злочинів. Наприклад, є професії, які об'єктивно підвищують можливість людей за певних обставин ставати жертвами зазіхань. Так, працівники міліції, каси­ри, інкасатори, охоронці, представники деяких інших професій за родом виконуваної ними роботи нерідко стають жертвами злочин­ців. Груповою віктимністю володіють особи, які зловживають спиртними напоями або наркотиками.

64

65

Можна говорити про групову віктимність окремих категорій населення, які зазнають фізичного, морального або матеріального збитку через свою національну, расову приналежність та з інших соціальних причин. Прикладом групової віктимності на соціаль­ному рівні є особи похилого віку, які через свої особисті якості групової віктимності є більше схильними ставати в певних життє­вих ситуаціях жертвами протиправних актів порівняно із серед-ньовіковими категоріями населення.

Терміном «масова віктимність» ми визначаємо об'єктивно іс­нуючу реальність певної частини людей через свої суб'єктивні якості зазнавати фізичного, морального й матеріального збитку від зло­чинних зазіхань. Оскільки підвищена здатність конкретних осіб ста­вати за деяких обставин жертвами виявляється під час вчинення зло­чину, то масову віктимність можна визначити як стан і структуру су­купності потерпілих від злочинів унаслідок їх віктимної схильності.