Сутність грошового ринку. Суб'єкти грошового ринку.
Грошовий ринок – це сукупність всіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються, розподіляються та перерозподіляються під впливом попиту та пропозиції зі сторони різних суб'єктів економіки.
В ринковій економіці грошовий (ринок охоплює сукупності операцій з короткотерміновим і довгостроковим позиковим капіталом. Основним джерелом його утворення стають заощадження домашніх господарств. Як правило, їх акумулюють фінансові посередники і на ринковій основі передають у позику функціонуючим товаровиробникам як інвестиції. Математичний вираз цього процесу (Г - Г) - нібито беззмістовний, але насправді купівля грошей на ринку - не кінцева самоціль. Добуті тут гроші стають допоміжним інструментом, що використовується для розширення виробництва й обслуговування товарів. Тобто це особливий сектор ринку, на якому купують і продають гроші як специфічний товар, формується попит і пропозиція та ціна цього товару з метою перетворення у інвестиції.
Специфіка грошей як абсолютно ліквідного активу визначає такі особливості грошового ринку:
по-перше, купівля-продаж грошей відбувається лише тоді, коли вони є вільні у наявності в одних суб´єктів та створилися потреби їх витрачання іншими;
по-друге, передача товар - гроші відбувається умовно у формі позички під зобов´язання повернути кошти у встановлений строк або у вигляді купівлі облігацій, акцій, векселів, депозитних сертифікатів та інших фінансових інструментів;
по-третє, внаслідок купівлі-продажу грошей власник (продавець грошей) не втрачає права власності на відповідно продану суму грошей, а добровільно передає право розпорядження нею покупцеві лише на заздалегідь визначених умовах;
по-четверте, у момент продажу продавець не отримує еквівалента, а покупець - відповідного реального права власності. Він розпоряджається купленим як ліквідністю тимчасово, тобто не відчужує еквівалентну суму вартості в товарній формі;
по-п´яте, на грошовому ринку гроші перетворюються у визначальний об´єкт, у їх самоціль. Вони передаються власниками у чуже розпорядження прямо, а не в обмін на товари. Водночас покупець прагне отримати їх у використання на таких самих засадах, як і товар.
Всі інструменти грошового ринку поділяють на неборгові (пайові) і боргові.
До неборгових належать зобов´язання, які надають право участі в управлінні діяльністю покупця грошей. Зокрема, за продавцем зберігається право власності й отримання доходу. До певної міри право розпорядження надають акції, деривативи (встановленої форми фінансові документи, які засвідчують право власності й отримання доходу), паї та страхові поліси.
До боргових інструментів грошового ринку належать усі зобов´язання покупця повернути продавцеві отриману від нього суму грошей і сплатити належний дохід. Залежно від міри та умов передачі прав боргові зобов´язання поділяються на:
депозитні зобов´язання, за допомогою яких гроші передаються у повне розпорядження покупця за умов їх повернення у вказаний термін і сплати відсоткового доходу (або без нього). Депозитні зобов´язання за отримані гроші передають переважно банки. Залучення коштів вони здійснюють у формі відкриття поточних і строкових рахунків, депозитних і ощадних угод (сертифікатів), трастових вкладів;
позичкові зобов´язання. На їх основі продавці передають гроші з певними обмеженнями прав їх використання. Зокрема, застосовується зазначення на які цілі має використовуватися позичка, належні гарантії повернення, ступінь окупності проекту, що фінансується. Позичкові зобов´язання набули таких форм: кредитних угод, облігацій, бонів, векселів тощо. Надалі вони можуть самостійно вільно обертатися на ринку цінних паперів.
Усі види інструментів грошового ринку можна поділити на три групи:
позичкові угоди, якими оформлюються відносини між банками і клієнтами;
цінні папери, якими реалізуються переважно прямі відносини між покупцями і продавцями грошей;
валютні цінності - відносини між власниками двох різних валют.
Суб´єктами грошового ринку діють юридичні та фізичні особи. Але переважно в операціях купівлі-продажу грошей приймають участь банки, державні структури, спеціальні кредитно-фінансові інститути та інші посередники, які купують і продають, як правило, короткострокові боргові зобов´язання. Але головними традиційними учасниками грошового ринку стають комерційні банки, які фактично діють як постійні продавці і покупці грошових коштів. Держава на грошовий ринок переважно виходить як позичальник. Поряд з традиційними учасниками в операціях купівлі-продажу грошей виступають професійні посередники: маклери, дилери, облікові доми та інші учасники.
Суб’єктами грошового ринку виступають: банки; держава; спеціалізовані фінансово-кредитні установи та інші посередницькі організації, котрі продають і купують боргові зобов’язання. Виокремлення банків в окрему групу зумовлено тим, що вони мають значно ширші можливості оперувати на грошовому ринку, ніж інші інституції, та можуть виступати на ньому у ролі продавців, покупців чи посередників. Це зумовлено двома рисами, притаманними банкам:
вони не тільки можуть акумулювати вільні кошти кредиторів, а й самі створювати депозитні грошові кошти в процесі кредитної діяльності;
вони здійснюють розрахунково-касове обслуговування всіх інших фінансово-кредитних інституцій, а тому можуть мобілізувати, а отже - тимчасово використати, вільні кошти останніх.
Передача грошей від одного суб’єкта грошового ринку до іншого набуває сенсу лише тоді, коли у одного з них вони є вільними і немає потреби їх витрачати на купівлю матеріальних благ, а в іншого їх немає взагалі і немає матеріальних благ, від продажу яких потрібні гроші можна було б одержати. Здійснюється така передача або у формі прямої позички під зобов’язання повернути кошти у встановлений строк, або у формі купівлі особливих фінансових інструментів (облігацій, акцій, векселів, депозитних сертифікатів тощо). Таку передачу грошей лише умовно можна назвати купівлею чи продажем.