2.2. Модель грошового обороту. Грошові потоки та їх балансування

Усе розмаїття доходів і витрат кожної групи суб'єктів обороту згруповане в кілька економічно відособлених основних грошових потоків, які опосередковують відносини між цими групами суб'єктів.

Грошовий потік – це сукупність платежів, які обслуговують окремий етап процесу розширеного відтворення. Кількість грошових платежів, які здійснюються економічними суб'єктами, становлять у сукупності грошовий оборот.

Грошові платежі здійснюються також між окремими суб'єктами всередині кожної групи, зокрема між фірмами, між сімейними господарствами тощо. Вони становлять частину сукупного грошового обороту, проте в даній моделі вони не враховані.

З метою спрощення схеми грошових потоків при побудові моделі грошового обороту зроблено кілька умовних припущень, які не відповідають реальним умовам перехідної економіки України. Найістотнішими з них є:

1) в економічній системі панує приватна власність, тому всі виробничі ресурси є власністю сімейних господарств, які продають їх через ринок ресурсів фірмам;

2) з тієї ж причини самі фірми перебувають у власності сімейних господарств і тому весь прибуток фірм надходить останнім у вигляді дивідендів як плата за ресурси;

3) у зв'язку з припущенням 2) уряд одержує всі податкові надходження тільки від сімейних господарств і в моделі врахована тільки їх чиста сума (чисті податки), тобто за винятком трансфертних виплат їм з державного бюджету;

4) уряд має можливість усі свої витрати, які не покриваються надходженнями чистих податків, забезпечити за рахунок коштів, які можна позичити на внутрішньому грошовому ринку, тобто не вдаватися до емісійних кредитів центрального банку чи запозичень на світовому ринку;

5) у зв'язку з припущенням 2) фірми всі свої інвестиційні потреби, пов'язані з розширенням виробництва, задовольняють за рахунок мобілізації коштів на внутрішньому грошовому ринку;

6) у потоках, що відображають рух заощаджень сімейних господарств, ураховані чисті заощадження та кредити, тобто за винятком зустрічних потоків, пов'язаних з поверненням позичок та вкладів, а також зі сплатою процентів;

7) у потоках, що пов'язують внутрішній ринок зі світовим, відображені тільки платежі, що опосередковують чистий експорт чи чистий імпорт. З урахуванням названих семи припущень модель сукупного грошового обороту можна побудувати у вигляді кругообороту доходів і витрат.

Модель сукупного грошового обороту

Зміст потоків у моделі

1 – сукупність платежів (витрат) фірм, пов’язаних з купівлею виробничих ресурсів. Назустріч цьому потоку грошей рухаються в напрямку фірм куплені ресурси.

2 – реалізація ресурсів, запропонованих на ринок сімейними господарствами. Назустріч – формування грошових доходів останніх (заробітна плата, гонорари, виручка від продажу матеріальних цінностей, рента, доходи за акціями і т.д.).

3 – споживання отриманих доходів та закупівля продуктів на внутрішньому ринку.

4 – сплата частини національного доходу сімейними господарствами уряду у вигляді податків.

5 – заощадження сімейних господарств, які створені внаслідок не витраченої на споживання та сплату податків частини національного доходу.

6 – кредити, одержані фірмами у фінансових посередників, та доходи від емісії цінних паперів (акції та облігації).

7 – інвестування мобілізованих на грошовому ринку коштів фірм на розширення виробництва (закупівля необхідних матеріальних цінностей).

8 – мобілізація урядом коштів на грошовому ринку.

9 – витрачання мобілізованих урядом коштів для оплати державних закупівель.

10 – споживання сімейних господарств за рахунок імпорту та зменшення попиту на внутрішньому ринку та переведення його на зовнішній ринок.

11 – оплата іноземними покупцями експортних поставок фірм, внаслідок якої у внутрішній оборот надходить додаткова маса грошей.

12 – умовне замикання кругообігу грошових коштів внаслідок збалансування обсягу реалізованого ВНП та обсягу національного доходу, що має вирішальне значення для нормального функціонування грошового обороту і всієї економічної системи.

13 – надходження зі світового ринку додаткового капіталу на внутрішній грошовий ринок.

14 – відплив грошового капіталу за кордон внаслідок розміщення вільних грошових коштів на світових ринках.

15 – збільшення кредитування центральним банком комерційних банків.

16 – вилучення надлишку грошових коштів шляхом скорочення кредитування.