1. Кредитно-модульна організація навчального процесу

Кредитно-модульна система організації навчального процесу – це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів).

Модуль – це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу. Модуль включає в себе один модуль або блок змістових модулів.

Змістовий модуль – це логічно завершена, системно впорядкована й структурована за окремими навчальними елементами частина теоретичних знань та практичних вмінь навчальної дисципліни або практики студентів, що реалізується відповідними формами навчального процесу протягом певного оптимального часу, визначеного на їх засвоєння.

Заліковий кредит – це одиниця виміру навчального навантаження необхідного для засвоєння змістових модулів (модулів).

1 кредит = 36 ак. год. повного навчального навантаження (аудиторні та СРС) – за шкалою ECTS.

1 кредит = 54 ак. год. повного навчального навантаження (аудиторні та СРС) – за національною шкалою.

Модульний контроль – це один із видів контролю стану засвоєння системи знань та вмінь із модуля навчальної дисципліни, що включає один модуль або блок змістових модулів. Форми модульного контролю визначаються у відповідності до елементів модуля даної дисципліни (тестування, письмова контрольна робота).

Підсумковий контроль – це контроль стану засвоєння знань та вмінь студента з навчальної дисципліни в цілому в семестрі. Форми підсумкового контролю – залік, екзамен.

Поточне оцінювання знань – це контроль стану засвоєння поточних знань у рамках змістового модуля. Форми поточного оцінювання знань визначаються у відповідності до елементів змістового модуля даної дисципліни.

Рейтинговий показник студента з дисципліни – це числова величина, яка дорівнює сумі набраних студентом балів у відповідності до запровадженої єдиної шкали оцінок за однією з наведених нижче процедур:

• з усіх контрольних зрізів із дисципліни в семестрі (відвідування занять, поточне оцінювання знань при вивченні змістових модулів, модульний контроль, наукова робота), якщо студент не приймає участі в підсумковому контролі;

• нормованої кількості балів за роботу в семестрі, кількості балів, отриманих під час підсумкового контролю, наукову роботу, якщо студент приймає участь у підсумковому контролі.

Рейтинговий показник студента з модуля дисципліни – це числова величина, яка дорівнює сумі набраних балів із відвідування занять та поточного оцінювання знань при вивченні змістових модулів, модульного контролю.

Рейтинг студента – це порядкова позиція студента в групі за результатами навчання з навчальної дисципліни або з усіх навчальних дисциплін (визначається за середнім арифметичним рейтингових показників з усіх навчальних дисциплін).

Кредитно-модульна система передбачає запровадження рейтингової системи оцінювання знань студентів і шкалу оцінок за єдиними критеріями відповідно до табл. 1.

Табл. 1

За шкалою ECTS	За національною шкалою	За шкалою університету (в балах)	Примітка
A	Відмінно	90-100 (+n)*	n –кількість балів, отриманих студентом з відповідної дисципліни за наукову роботу (до 15 балів).
BC	Добре	75-89
DE	Задовільно	60-74
FX	Незадовільно з можливістю повторного складання	1-59

^* – Якщо студент, при врахуванні його наукової роботи, набирає більше 100 балів, то він отримує А (за шкалою ECTS), “відмінно” (за національною шкалою).

При участі студента у підсумковому контролі максимальна кількість балів, яку студент може отримати під час підсумкового контролю, складає 60 б., максимальна нормована кількість балів за роботу у семестрі, яка враховується у рейтингу студента під час проведення підсумкового контролю, - 40 б. Технологія нормування кількості балів із дисципліни, отриманих студентом за роботу в семестрі, наведена в табл. 2.

Табл. 2.

Рейтинг студента в семестрі ( , бали)	Нормована кількість балів за роботу в семестрі, яка враховується на підсумковому контролі ( , бали)		Кількість балів, отриманих за підсумковий контроль (бали)
90-100 75-89 60-74 35-59 17-34 <17	- 40 30 20 10 0
Рейтинг студента, що не приймає участь у підсумковому контролі ( , бали)
Рейтинг студента, що приймає участь у підсумковому контролі ( , бали)

Модуль 1

Лабораторна робота № 1

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОСТОГО ІНДУКТИВНОГО ПЕРВИННОГО ПЕРЕТВОРЮВАЧА ПЕРЕМІЩЕННЯ

Мета роботи - ознайомитись з конструкцією та принципом роботи простих індуктивного вимірювального перетворювача переміщення.

1.1 Основні теоретичні відомості

Індуктивні первинні вимірювальні перетворювачі переміщення (ІПП) використовуються на автотранспорті, авторемонтних підприємствах, при автоматизації в будівництві як перетворювачі з широким діапазоном вимірюваного переміщення.

Первинний ІПП для вимірювання великих переміщень (до 100 мм) зображений та рис. 1.1.

Рис. 1.1

При переміщенні якоря 1 всередині котушки соленоїди 2 змінюється величина входження якоря у соленоїд l, що призводить до зміни індуктивності котушки

(1.1)

де ω - кількість витків котушки; l _к - довжина котушки; q - поперечний перетин котушки; l - величина переміщення якоря; µ - магнітна проникність матеріалу якора.

Повний опір обмотки котушки соленоїда

і крізь обмотку котушки буде текти струм, який визначається виразом

де U прикладена напруга живлення; R_пр R_k - активні опори приладу та обмотки котушки: ω- кругова частота напруги живлення.

Характер зміни повного опору Z та струму ІПП зображений на рис. 1.2.

Рис. 1.2.

Очевидно, що Ι= ƒ(L), отже, струм залежить від переміщення якора l.

При малих значеннях l внаслідок значного розсіювання магнітного потоку вплив величини l на значення L, та I значно послаблений, що призводить до зменшення чутливості ІПП. Струм у котушці соленоїда визначається з формули:

l =U / Rпр + Rк

і буде максимальним.

При більших значеннях l розсіювання магнітного потоку стає незначним і струм у котушці соленоїда визначаємо з виразу (1.2).

Як видно з виразу (1.2), значення струму залежить від напруги живлення та його частоти, що вносить додаткову похибку в результат виміру величини переміщення .

Індуктивні ІПП простої будови, не мають ковзаючих контактів, мають відносно велику віддаваєму електричну потужність і можуть працювати на змінному струмі промислової частоти.

Недоліком простих ІПП є залежність результатів від напруги і частоти кола живлення, нелінійність характеристики та порівняно низька чутливість.