Власний розклад уроків для 7 класу

Понеділок Історія Математика\українська мова Біологія Українська мова\математика Музика Виховна година	Четвер 1. Географія Математика\англійська мова Англійська мова\математика Біологія Світова література Фізкультура
Вівторок Основи здоров’я Математика\англійська мова Англійська мова\математика Фізкультура 5. Українська мова\математика 6. Математика\українська мова 7. Географія	П’ятниця Світова література Хімія Інформатика Трудове навчання Трудове навчання Українська література
Середа Історія Українська мова\математика Математика\українська мова Образотворче мистецтво Фізика Українська література

Висновки: однією з негативних сторін я бачу велику кількість спарених уроків, так як в тиждень у них кожного дня повторяються уроки, навіть декілька раз, що є не правильним. На другий ‒ третій урок розташовані, як правило «легкі» предмети, а це не правильно, так як в цей час висока пізнавальність активність школярів і вони краще вивчають матеріал складніших дисциплін. Також у вівторок математика і українська мова розташовані по порядку (4 уроки підряд). Щодо позитивних сторін, то це дві години фізкультури, які сприяють зниженню напруги і підвищення працездатності, хоча їх доцільніше ставити не на останні уроки(у вівторок - 6 урок), а на четверті, наприклад. Трудове навчання і музика також корисні для загального розвитку особистості і зниженню рівня втомлюваності.

Пропозиції щодо вдосконалення розкладу уроків в школі

1. Для ефективнішого проведення навчально-виховного процесу використовувати «Шкалу трудності навчального предмета», із піками в середу та п’ятницю або одним підйомом в середу чи четвер.

2. При складані розкладу необхідно в рівній мірі враховувати побажання і потреби як вчителів, так й учнів.

3. Створити можливості учням для занять у відповідних навчальних кабінетах (насамперед хімії).

4. Врахувати денну динаміку працездатності учнів.

Ііі. Оцінка валеологічного виховання учнів у школі

Спостерігаючи за учнями, дійшла висновку про високий рівень обізнаності школярів з правилами особистої гігієни. Діти уважно стежать за собою, дотримуючись чистоти тіла та одягу. Але хочеться зробити зауваження щодо доречності одягу погоднім умовам. Найчастіше дівчата одягаються недоречно: надають перевагу легкому одягу, коротким спідницям та тонким штанам, не звертаючи увагу на мороз і вітер, причому більшість з них не живе поблизу навчального закладу.

Класний керівних 7 класу надає особливе значення навчально-виховній роботі, найбільше уваги приділяє питанням валеологічного спрямування, а саме таким, які сприяють розвитку здорового способу життя учнів, допомагають попередити різні захворювання.

В плані навчально-виховної роботи класного керівника 7 класу відображені питання валеологічпого виховання різного спрямування, наприклад це такі як: «Дні здоров’я»(систематично), бесіди про шкідливість алкоголю, тютюну, наркотиків, СНІДу, проведення диспутів:«Знай свої права», «Шкідливі звички чи життя собі на втіху” та інші.

За період проходження практики була проведена бесіда з учнями класу на тему: Неврози у дітей та їх профілактика.

З кожним роком зростає кількість дітей, яким поставлений діагноз якого-небудь нервового захворювання. За даними досліджень А.І.Захарова до закінчення молодшої школи здорових дітей менше половини. Причини такого явища криються не тільки в складній соціальній обстановці, але на багато глибше.

Небезпека цього захворювання криється не у вазі невиліковності (невроз ‒ вилікуємо), а у відношенні до цього захворювання. Більшість батьків просто не звертають на перші ознаки чи неврозів нервових розладів у своїх дітей, друга частина ‒ якщо і звертає увагу, то відноситься досить поверхово (“само пройде”), і лише незначна частина починає реальні дії для виправлення положення. На думку шкільних педагогів і психологів до середніх класів діагноз нервового розладу можна поставити більшості дітей, а фактично здоровими можна назвати лише одиниці. Якщо врахувати, що невроз з'являється не в шкільному віці, а набагато раніш, і до шкільного віку частина дітей приходять зі стійкими нервовими порушеннями, то можна зробити сумні висновки.

Ніхто не сперечається ‒ сучасне життя стало складне, позбавлене стабільності і повне стресів. У даних умовах жити і ростити нове покоління буде легше тільки здоровій людині і фізично, і морально, але в першу чергу психічно.

На мій погляд, причини складних взаємин між батьками і дітьми, а, у свою чергу й у більшості випадків, причини підвищеної нервозності дітей, криються в неспроможності батьків, не здатності виконувати материнські і батьківські обов'язки через інфантилізм людей, що створюють родину. Сучасні батьки по інерції продовжують жити своїми проблемами, не задумуючись про долю своїх дітей. Сучасні батьки, по визначенню Дж. Пірса, “роз’єднання”, вони існують поруч, але не разом. Кожний із членів родини займається своїми проблемами, забуваючи, що дитина має потребу в постійному любові, увазі і турботі, розумінні своїх проблем, яких у неї багато. Замість цього сучасні батьки намагаються якомога раніше перекласти виховання власної дитини на дитячі установи, займаючись тим часом власною кар'єрою і власним життям. Що у свою чергу не сприяє здоров'ю дитини у всіх відношеннях. Передбачаю заперечення, що сучасне життя змушує приймати рішення, що не відповідають власним прагненням. На що можу відповісти: компроміс можна знайти завжди, було би бажання. Термін “Возз'єднання в батьківстві”, запропонований, Дж. Пірсом, насправді ‒ актуальна вимога до сучасної родини, реально здійснена в сучасних умовах. Вона допоможе запобігти більшості випадків нервових захворювань дітей, що у свою чергу забезпечить психічне здоров'я підростаючого покоління.

Діти несуть у доросле життя той стереотип відносин, що закладається в дитинстві. Якщо маля часто бачить сварки батьків, то в наслідку приймає їх за норму життя, виробляє звичку до подібним до відносин. Ставши, у свою чергу батьком, підсвідомо реалізує закладене в дитинстві представлення у власній родині. На мою думку, у сучасну шкільну програму треба включити предмет “Батьківство”, навчаючи, що називається “із младих нігтів” премудростям цієї складної науки.

На думку А.І.Захарова існують кілька видів неврозів. У своїй книзі “Неврози в дітей” він перелічує їх у наступному порядку: 1. Невроз страху. Приклад дівчинки 6-ти років описує даний вид неврозу. “Ми знаємо, що, коли виникають такі стани, найчастіше мова йде про страх смерті. Він виявляється в тому чи іншому ступені у всіх дітей у віці 5-6 років. Як правило, діти самі справляються з подібними переживаннями; але тільки в тому випадку, якщо в родині існує життєрадісна емоційна атмосфера... А якщо дитина і колись була неспокійною, то подібне занепокоєння різко підсилює віковий страх смерті, і от вам набір невротичних страхів, як у цієї дівчинки (острах ліфта, пожежі, вогню, хвороби, машин і т.д.). Усі ці страхи мотивовані, власне кажучи, одним: острахом, що може щось статися. У своєму максимальному вираженні це “щось” означає смерть: від пожежі, хвороби і т.д. ...Джерелом подібних страхів була мати, тривожна по характері, що боялася цього в дитинстві”. А. І. Захаров бачить причину передачі материнських страхів дочці в такій особливості психологічного розвитку дитини, як “феномен рольової ідентифікації “ ‒ у віці 4 ‒ 5 років дівчинки хочуть в іграх зображувати себе мамою, хлопчики 5 ‒ 8 років ‒ батька.

Так і в даному випадку дівчинка підсвідомо, непомітно засвоїла материнський спосіб поводження.

2. Неврастенія.

“Хвороблива перенапруга психофізіологічних можливостей дитини. Вона не в силах відповідати завищеним вимогам навколишніх і заздалегідь вважає себе не здатним справитися з будь-якими майбутніми труднощами”.

Найчастіше це походить від нездатності батьків прийняти дитину такою, якою вона є насправді. Дитина, у свою чергу не може зрозуміти, чому батьки так строгі до неї, адже вона так намагається робити те, що вони вимагають. Протиріччя самих батьків приводять дитини до нервової перенапруги, неврастенії. Говорити про здорову психіку дитини не приходиться ‒ конфлікт батьків з дитиною, сприймається останнім, як власна неповноцінність. Насправді, приходиться дивуватися терпінню дітей у таких ситуаціях. За словами Захарова, батьки на його прохання підрахували скільки зауважень у день вони зробили своїй дитині: близько 300 суперечливих вимог (не прохань, звертань, а вимог і наказів).

Іншою причиною подібного неврозу може бути переключення уваги батьків на іншу дитину, що з'явилася в родині, нездатність самих батьків рівномірно розподіляти увага між усіма дітьми в родині. Часто, докори на адресу старшого (у такій ситуації рідше буває навпаки) дитину бувають несправедливі і мотивовані тим, що “він старший, на ньому більше відповідальності, він сам повинний розуміти”. Як правило обертається така ситуація нервовими зривами, тиками, а в гірших випадках неприкритою агресією до молодшого чи брата сестрі. Так страждаюча дитина розуміє причину зниження свого рейтингу в батьків. 3. Істеричний невроз.

“Його зовнішні прояви знайомі усім: дитина надмірно примхлива, раз у раз влаштовує істерики, падає на підлогу, б'ється. Але подібний невроз треба відрізняти від патології характеру, що буває в більш старшому віці”. Можна додати: треба відрізняти від педагогічної занедбаності, але причина ‒ та ж. Батьки до визначеного моменту потурали зростаючим вимогам чаду, але потім ввели обмеження, надійшовши непослідовно ‒ адже дитина не розуміє зміну логіки батьків. “Головна відмінність: дитина не хоче бути такою; вона влаштовує сцени, хоча і страждає від цього. Але нічого із собою не може зробити, це відбувається мимо її волі”.

Причини виникнення такого поводження Захаров бачить у вищевказаній причині: непослідовність у вихованні батьків і найближчого оточення ‒ бабусь і дідусів. За прикладом далеко звертатися не треба, він узятий з життя. Приїхала свекруха, що бачить свого онука раз у рік, вирішила виявити “педагогічну чуйність. “Дитині не можна говорити ні” ‒ сказала вона мені. Дитина вимагала дістати спеціально заховані від неї солодощі перед обідом. Маля відчуло, що тут він не одержить опори, змусив бабусю підняти його на потрібну висоту і сам дістав шукане. Перед цим улаштувавши невелику істерику для острашки. Гірше було, коли бабуся виїхала ‒ неможливо було пояснити, чому йому забороняють те, що вчора дозволили.

Іншу причину істеричного неврозу Захаров називає зворотну сторону такої ситуації: не підвищена увага до дитини, а навпаки, повна відсутність такої. Діти, позбавлені емоційної уваги, у міру нагромадження дефіциту уваги влаштовують демонстрації. Але, як правило, натикається на стіну нерозуміння ‒ завжди тиха і непомітна дитина перетворюється в некерованого бешкетника. “Ти нам такий не подобаєшся” - як би говорять батьки. Таких дітей називають “незатребуваними”.

4. Невроз нав'язливих станів.

Останній невроз, описаний Захаров. “Звичайно виявляється в більш старшому шкільному віці”. Стан, при якому дитина відчуває потребу робити які-небудь дії, тому що, на його думку, це несе в собі захисні елементи. Насправді, це і є механізмами захисту, як тики, одноманітні рухи, чи респіраторні явища (на думку В. І. Гарбузова).

Корені цього неврозу ‒ ті ж, сімейні відносини, вірніше їхнього порушення. Підвищена вимогливість батьків, вимогливість ‒ заради вимог, принциповість ‒ усупереч здоровому глузду. Батьки вимагають беззаперечного підпорядкування від дитини, виховання нагадує муштру. У дітей у таких родинах виникає помисливість, острах порушити вимоги батьків (про дорослих, вирослих у таких умовах говорять: ”Лякана ворона куща боїться”).

А.І.Захаров бачить причини дитячих неврозів у недосконалості сімейних відносин. Але, таким чином, проблема стає схожа на замкнуте коло: батьки несуть зі свого дитинства свої страхи проблеми, перекладаючи їх на плечі дітей, що поростають, ті у свою чергу ‒ на плечі своїх дітей. І так можна продовжувати довго, поки хто-небудь з цього ланцюжка не зупиниться і не задумається, як виправити це положення. Свідоме батьківство, тобто повне усвідомлення звий відповідальності як батька і вихователя багатьом мамам і папам допомогло вирішити проблеми своєї родини і ростити своїх дітей відносно здоровими.