7 .3. Сектор вищих навчальних закладів у системі наукового комплексу України

Протягом останніх десяти років відбуваються суттєві зміни у джерелах зростання економіки. Разом із такими важливими чинни­ками, як інвестиції, розподіл ринку праці, довгострокові програми розвитку на перший план виходять нові: спроможність країни до швидкого генерування науково-технічних знань з метою їх ефекти­вного впровадження у виробничі процеси.

Найвизначнішими сучасними тенденціями розвитку науки і тех­нології є: зростаюча глобалізація науки, техніки, технології, що бі­льшості країн світу зумовлює необхідність залучати значні фінансові і трудові ресурси у розвиток науки і техніки. Це є об'єктивний процес, і такі вкладення створюють підгрунття майбу­тнього економічного і соціального процвітання, сприяють структу­рним змінам національної економіки і переоцінці пріоритетів, справляють зростаючий вплив науки, техніки, сучасних новітніх технологій на повсякденне життя.

Згідно з вимогами часу основою стратегічного курсу розвитку України, її визначальними пріоритетами повинні стати розробка й реалізація державної політики, спрямованої на структурну модерні­зацію господарського комплексу, якнайшвидший його перехід на інноваційний шлях розвитку та становлення України як високотехнологічної держави. Сьогодні в Україні на найвищому державному рівні визначений пріоритет інноваційного розвитку національної економіки й активна роль держави в процесі структурних перетво­рень. Інноваційний розвиток сьогодні стає не тільки «національною економічною ідеєю», а й тактикою державної економічної і гумані­тарної політики.

Становлення нової господарської системи вносить докорінні змі­ни в наше уявлення про пряму залежність між «обсягом виробниц­тва» і реальним потенціалом економіки, перш за все, за рахунок підвищення ролі знань. Знання мають можливість примножувати результати господарської діяльності значно ефективніше, ніж будь-який інший виробничий фактор. На зміну традиційній діючій кон­цепції конкурентоспроможності держави, орієнтованій на обсяги, питому вагу та темпи зростання ВВП, приходить поняття перспек­тивної конкурентоспроможності, яка визначається рівнем викорис­тання новітніх технологій.

Інновація виступає кінцевим результатом впровадження ново­введень з метою покращення управління і досягнення економічно­го, соціального, науково-технічного та інших видів ефектів. Нововведення є спеціальним чином оформлений результат, як пра­вило, фундаментальних, прикладних досліджень та наукових роз­робок у певній сфері діяльності, який супроводжується підвищенням ефективності цієї діяльності. Результат нововведень оформлюється у таких формах: відкриття, винаходи, ноу-хау, пате­нти, товарні знаки, документи у вигляді рекомендацій, методик, на­укових, маркетингових та інших досліджень.

Економічний сектор України, який в даному дослідженні іденти­фікується як «науковий комплекс», включає до свого складу об'єкти (організації, установи, підприємства), які здійснюють такі види діяльності [1]:

• наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямова­на на одержання і використання нових знань. Основними її фор­мами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження;

• науково-технічна діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх га­лузях техніки і технології. її основними формами (видами) є нау­ково-дослідні,дослідно-конструкторські,проектно-конструкторські технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії їх практичного ви­користання.

Науковий комплекс країни поділяється на чотири наукових сек­тора:

академічний сектор - охоплює об'єкти, підпорядковані Національній академії наук України (НАНУ), Українській академії аграрних наук, Академії медичних, педагогічних та правових наук, а також галузевим академіям: Українській екологічної академії на­ук, Українській академії архітектури, Академії інженерних наук України, Українській академії економічної кібернетики, Міжнарод­ній академії комп'ютерних наук та систем, Міжнародній академії біоенерготехнологій та ін.;

галузевий сектор - складається з об'єктів різних галузей економіки, які виконують наукові та науково-технічні роботи;

2,8

2.9

сектор вищої освіти - охоплює вищі навчальні заклади, які ма­ють спеціалізовані підрозділи (науково-дослідні частини, науково-дослідні лабораторії тощо);

заводській сектор — включає в себе науково-дослідні та конструкторські підрозділи на промислових підприємствах.

Склад комплексу. За даними статистичної звітності форми № 1-наука, у 2004 р. наукові дослідження і розробки в Україні викону­вали 1505 наукових організацій (2003 р. - 1487, 2002 р. - 1477). Ос­новними характеристиками наукового комплексу України є такі:

1. В Україні історично сформувались дві потужні мережі науко­вих організацій. Це - галузевий сектор, на частку якого припадає 57,8%, та академічний сектор, що включає 25,5% наукових (науко­во-технічних) організацій, установ, підприємств. Частка сектора вищих навчальних закладів становить лише 11,2%;

2. Територіально наукові (науково-технічні) об'єкти розташову­ються переважно в економічно розвинених регіонах: м. Київ -25,8%, Харківська - 15,5%, Дніпропетровська - 7,2%, Львівська -5,9%, Донецька - 5,5% та Одеська області - близько 5%;

3. За науковими галузями організації, установи і підприємства, які виконували наукові та науково-технічні роботи, розподілялись таким чином: в галузі технічних наук їх частка становила 53,6%, природничих наук - 30,2%, суспільних - 9,4%, гуманітарних -1,7%, наукові установи та вищі навчальні заклади, що мають бага­тогалузевий профіль,- 5,1%.

За минулий більш ніж десятилітній період кількість організацій, які виконують наукові та науково-технічні роботи, в нашій країні зросла майже на 12%. При цьому в основному за рахунок організацій академічного сектора науки - на 32,4% і сектора вищих навчальних закладів - на 15,1%. Водночас, відбулося суттєве ско­рочення кількості організацій заводського сектора науки - на 20,2% (табл. 7.2).

Таблиця 7.2

Організації, установи, підприємства, які виконують наукові та науково-технічні роботи, за секторами науки*

Сектор науки	1991	2001	2002	2003	2004
					Одиниць	Структура, %
Всього	1344	1479	1477	1487	1505	100,0
у тому числі:
академічний	290	315	387	387	384	25,5
галузевий	804	921	839	847	870	57,8
вищих навчальних за­кладів	146	163	166	164	168	11,2
заводський	104	80	85	89	83	5,5

* Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. / Держкомстат.-К., 2005.-С. 9.

Науково-технічний потенціал наукових організацій України.

В науковому секторі організацій, які займаються науково-технічною діяльністю, зосереджені значні обсяги активів. Серед­ньорічна вартість основних фондів цих організацій зросла з 7,1 млрд грн у 2003 р. до 9,2 млрд грн у 2004 р. (табл. 7.3).

Таблиця 7.3