5.3. Вібротерапія

Вібротерапія – лікувальний вплив механічними коливаннями з частотою 10- 250 Гц, здійснюваний при безпосередньому контакті випромінювача з тканинами хворого.

ФІЗИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА. Механічні коливання з амплітудою вібропереміщень від 0,01-0,5 до 5-7 мм і частотою – 10-250 Гц.

АПАРАТИ. “Вібромасаж”, “Скат”, “Чародій”, “Тонус-3”, “ВМП-1”, “ПЕМ”, “Medex 3D”, вібромасажер легенів акустичний “ЕОЛ” і портативний, масажер портативний “сухий” та ін.

МЕХАНІЗМ ДІЇ ЧИННИКА. Фізико-хімічні ефекти. Механічні коливання руйнують міжмолекулярні зв’язки в біологічних рідинах, мокроті, поліпшують дифузію газів.

Фізіологічні ефекти. Вибіркове збудження механорецепторів шкіри (тілець Мейснера і Пачині, вільних нервових закінчень), судин і вегетативних нервових провідників низькочастотною вібрацією (20-50 Гц) спричиняє подразнення м’язових волокон з подальшим розширенням судин м’язового типу, і як результат, посилення локального кровотоку і лімфовідтоку, активації трофіки тканин. Навпаки, механічні коливання більш високих частот (100-200 Гц) викликають потік аферентної імпульсації в ЦНС від телець Пачині і товстих мієлінізованих волокон. За рахунок різної швидкості поширення імпульсів по провідниках, що закінчуються в шкірі інкапсульованими нервовими закінченнями і механобольовим С-аферентам, відбувається периферична блокада больового осередку згідно з механізмом “ворітного блоку”. Активується гіпоталамо-гіпофізарна система і відбувається мобілізація адаптаційно-пристосовних ресурсів організму. Вібрація біологічно активних зон і точок викликає активацію шкіряно-вісцеральних рефлексів.

Лікувальні ефекти: бронходренуючий, міостимулюючий, аналгетичний,

трофічний, вазоактивний, тонізуючий.

ПОКАЗАННЯ. Вібротерапія використовується при таких основних синдромах: дисалгічному з підвищеною, зниженою і перевернутою чутливістю, невротичному на фоні депресії, дисгормональному з переважанням стрес- лімітуючих гормонів, дискінетичний і дистонічний за гіпотипом, диссекреторний зі зниженою функцією, диспластичному і дистрофічному за гіпотипом.

ПРОТИПОКАЗАННЯ. Синдроми: інфекційний з піретичною реакцією,

запальний, невротичний на фоні збудження, дисгормональний з переважанням стрес-індукуючих гормонів, дискінетичний і дистонічний за гіпертипом, диссекреторний з підвищеною функцією, а також органної недостатності в стадії декомпенсації, диспластичнний і дистрофічний за гіпертипом, рановий.

МЕТОДИКА І ТЕХНІКА ПРОВЕДЕННЯ ПРОЦЕДУРИ. Вібротерапію

проводять згідно зі стабільною і лабільною методиками. У першому випадку

вібратор фіксують на одній ділянці впливу 3-5 с, у другому – постійно переміщують. Вібратор під час процедури має стикатися зі шкірою, без істотного тиску на неї. Вібротерапію здійснюють за правилами масажу.

ДОЗУВАННЯ. Дозування процедур здійснюють відповідно до частоти

вібрації, амплітуди, вібропереміщення і площі вібратора. Тривалість – щодня або через день впливів, які проводяться на одну зону, не перевищує 1-2 хвилини, тривалість – 12- 15 хвилин, курс лікування –10-12 процедур.