3.2. Зміст теми:

Інтоксикація пестицидами

Інтоксикація хлорорганічними сполуками. Хлорорганічні сполуки застосовують у сільському господарстві для боротьби з шкідниками зернових, овочевих і польових культур та плодових дерев. їх використовують у вигляді аерозолів, дуетів, емульсій, розчинів. Практичне значення мають розчинені у воді та в органічних розчинниках хлориндан, хлортен, гексахлорбензол. Вони чинять акумулюючи дію і довго зберігаються в навколишньому середовищі. В організм людини проникають головним чином через органи дихання, травний канал, непошкоджену шкіру. Виводяться через нирки, травний канал, молочні залози (грудне молоко).

Патогенез. Хлорорганічні сполуки виявляють загальнотоксичний і політропний вплив на організм, особливо на НС, печінку та органи дихання.

Патологічна анатомія. У разі гострих отруєнь відзначають виражене повнокрів'я внутрішніх органів і головного мозку, дрібно-вогнищеві і дифузні крововиливи в легені. За наявності хронічної інтоксикації виявляють вогнища крововиливів і дегенеративно-запальних змін у легенях, печінці, нирках, міокарді. З боку НС відзначають зміни, що мають характер дифузно-дистрофічного процесу.

Клінічний перебіг отруєння характеризується розвитком астено-вегетативного, поліневритичного, серцево-судинного та печінкового синдромів.

Клінічна картина. Якщо хлорорганічні сполуки потрапляють в організм через органи дихання, то відзначають зрушення з боку верхніх дихальних шляхів і бронхів, зокрема нежить, почервоніння слизових оболонок очей і зіва, носові кровотечі, кашель. Якщо ж така сполука потрапляє в організм через травний канал, з'являються нудота, блювання, біль в животі, рідкі випорожнення. У разі забруднення шкірних покривів виникають дерматит, екзема, частіше алергічного характеру.

Клінічні прояви гострої інтоксикації відзначають зразу після потрапляння отрути. У хворих спостерігають різку слабкість у ногах, головний біль, запаморочення, нудоту, блювання, підвищення температури тіла до 39°С. Інколи відзначають загальну загальмованість, посіпування м'язів ніг і рук, тремор. Відтак приєднуються задишка, серцева слабкість. Найбільші зміни відбуваються у ЦНС: атаксія, приступ клінічно-тонічних корчів, розлади психіки, порушення зору. Інколи у таких хворих розвивається астматичний бронхіт, трахеїт. З боку периферичної крові виявляють лейкопенію, відносний лімфоцитоз, підвищення ШОЕ.У сечі знаходять білок.

Хронічна інтоксикація розвивається непомітно. З'являються головний біль, запаморочення, безсоння, зниження апетиту, розумова і фізична втома, дратівливість. Далі відзначають тремтіння кінцівок, біль вздовж нервових

стовбурів, емоційну лабільність, підвищення пітливості. Нерідко хворих турбують сухий кашель, серцебиття, біль у ділянці серця. Розвивається нейроциркуляторна дистонія за гіпотонічним типом. Межі серця розширені вліво, тони їх послаблені. Хронічне отруєння супроводжується розвитком бронхіту, гастриту, гепатиту, порушенням функції нирок (у сечі білок, еритро­цити, циліндри). З боку крові спостерігають лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, зменшення кількості гемоглобіну та еритроцитів.

Лікування. Під час гострої інтоксикації потерпілого виводять із забрудненої атмосфери. Медична сестра повинна очистити хворому шкірні покриви і промити слизові оболонки 2% розчином натрію гідрокарбонату або ізотонічним розчином натрію хлориду. У разі нежиті і чхання у ніс закапують 2 - З % розчин ефедрину гідрохлориду. За наявності виснажливого кашлю хворому дають пити тепле молоко з 2% розчином натрію гідрокарбонату (1/4 чайної ложки на одну склянку молока) або напій із лужною мінеральною водою. На грудну клітку прикладають гірчичники. Всередину приймають кодеїн, лібексин. Призначають інгаляції кисню. Внутрішньовенно вводять 20 мл 40% розчину глюкози і 500 мг аскорбінової кислоти, внутрішньом'язово тіаміну бромід, кокарбоксилазу, глюконат кальцію. Препарати морфію протипоказані.

Лікування хронічної інтоксикації повинно бути симптоматичним. Призначають дієту, багату на ліпотропічні речовини (сир), солі кальцію і вітаміни. Крім того, призначають рибофлавін, ціанокобаламін, внутрішньом'язове введення глюкози з аскорбіновою і нікотиновою кислотами, біогенні стимулятори (алое, плазмол, ФІБС тощо), ліпотропні речовини.

У разі алергічних проявів призначають антигістамінні препарати (димедрол, супрастин, тавегіл). Надалі проводять диспансерне спостереження,

санаторно-курортне лікування.

Інтоксикація фосфорорганічними сполуками. Фосфорорганічні сполуки використовуються для боротьби із шкідниками бавовника, плодових дерев, зернових та генеративних культур. Деякі - для боротьби з мухами, комарами. Найчастіше застосовують байтекс, бутифос, карбофос, хлорофос, метафос. В організм людини отрута потрапляє головним чином через органи дихання, травний канал і шкірні покриви. Характерна особливість фосфорорганічних сполук - здатність проникати в організм через неушкоджену шкіру, не спричиняючи місцевих змін.

Патогенез. Фосфорорганічні сполуки пригнічують активність ферментів, які належать до естераз і, зокрема, холінестеразу. Внаслідок пригнічення холінестерази в крові і тканинах накопичується ацетилхолін, який зумовлює інтоксикацію.

Патологічна анатомія. Під час інтоксикації цими сполуками у хворих спостерігають корчі м'язів ніг, набряк мозку і легень, запалення менінгеальних оболонок, точкові геморагії в сіру речовину мозку, численні крововиливи у слизову оболонку шлунка, гортань, трахею і плевру. В деяких хворих відзначають гостре розширення шлуночків серця.

Клінічна картина. Гостра інтоксикація. До ранніх проявів отруєння належать такі ознаки: поява неспокою, слино- та. сльозотеча, нудота, блюванню, біль у животі, пронос, порушення зору. Під час огляду хворого відзначають збудження, здригання, водночас адинамія. Мова утруднена, зіниці звужені. Відзначають фібриляцію м'язів язика і повік, нерегулярні поштовхоподібні рухи очних яблук, нерідко тахікардія і артеріальна гіпертензія, часто наростають явища серцевої слабкості.

Клінічна картина інтоксикації фосфорорганічними сполуками залежить від шляхів потрапляння отрути в організм, якщо вони потрапляють через травний канал, переважають нудота, блювання, кишкові розлади, у разі їх проникнення через шкіру - місцеві фібриляції. Виникають зміни з боку серцево-судинної системи.

Усі клінічні симптоми отруєння ділять на мускариноподібні (нудота, блювання, спазм в животі, слинотеча, пронос, порушення дихання, стискання в грудях, брадикардія, звуження зіниць, потовиділення), які вдається усунути за допомогою атропіну сульфату; нікотиноподібні (посіпування м'язів ока, язика та інших м'язів обличчя, фібрилярне посіпування м'язів усього тіла) і центральні (психічні розлади, порушення мови, атаксія, дезорієнтація, тремтіння, клонічні і тонічні корчі), на які не впливає атропіну сульфат.

Якщо в організм потрапляють великі дози отрути, до цих симптомів приєднуються різка остуда, підвищення температури тіла до 40°С, виражена слабкість, депресія, головний біль, безсоння або сонливість, двоїння в очах, плутаність думок, порушення ходьби. Під час об'єктивного обстеження відзначають блідість шкірних покривів, звуження зіниць, брадикардію, у легенях - пневмонічні вогнища, збільшення печінки, різку астенізацію. Спо­стерігають виражені вегетативні порушення, профузний піт, почастішання дихання, астматичні приступи. Виокремлюють 3 стадії тяжкого перебігу отруєння фосфорорганічними сполуками: збудження, корчів і паралітичну.

Хронічна інтоксикація. Одним із основних проявів хронічної інтоксикації є розвиток астено-вегетативного синдрому, який рекомендується головним болем, запамороченням, відчуттям тяжкості в голові, стисканням у скронях, погіршенням пам'яті, порушенням сну, зниженням апетиту. За тяжкого перебігу цієї патології виникають дезорієнтація і порушення свідомості.

У тяжких випадках виявляють токсичну енцефалопатію. У хворого відзначають головний біль, запаморочення, зниження пам'яті й інтелекту, порушення сну (безсоння або жахливі сновидіння).

Лікування. У разі отруєння фосфорорганічними сполуками потерпілого евакуюють із забрудненої зони. Медична сестра обмиває шкірні покриви водою з милом, обробляє їх 2% розчином натрію гідрокарбонату або 5 - 10% розчином аміаку, 2 - 5% розчином хлораміну Б. Якщо отрута потрапила в очі, їх необхідно промити водою і закапати 30% розчином сульфацилу-натрію (альбуцид). У разі такого отруєння антидотом є атропіну сульфат.

Ефективним є введення 15% розчину дипіроксиму по 1 мл підшкірно в поєднанні з 2 - 3 мл 0,1% розчину атропіну сульфату. У разі тяжких отруєнь внутрішньовенно вводять 0,5 мл 5% розчину ефедрину гідрохлориду і

підшкірно 1 мл 0,05 % розчину прозерину. За наявності збудження ЦНС і корчів, внутрішньом'язово вводять гексенал (по 5 мл 10% розчину), хлорал­гідрат у клізмі (по 2 - 3 г), всередину аміназин (по 0, 025 г)0, сульфат магнію(по 8 - 10 мл 25% розчину) внутрішньом'язово. У разі порушення ритму дихання, призначають лобелін або цититон, вдихання кисню, за необхідності - штучне дихання, серцево-судинні засоби.

Під час хронічної інтоксикації призначають атропіну сульфат(по 0,001 г), прозерин (по 0,015 г) або тропацин у дозі 0,03 г (по одному порошку 2-3 рази на добу).

Для профілактики пневмонії доцільно застосовувати антибіотики. Призначають глюкозу, полівітаміни, біостимулятори, фізіотерапевтичні методи.

Інтоксикація ртутьорганічними сполуками. Для протруювання насіння часто використовують ртутьорганічні пестициди. Це комплексні препа­рати гранозан, меркуран, меркургексан.

Патогенез. За механізмом дії ртутьорганічні пестициди належать до толових отрут. Потрапляючи в організм різними шляхами, вони швидко всмоктуються в кров і потім проникають в різні тканини і органи, спричиняючи загальнотоксичний вплив.

Патологічна анатомія. Відзначають різке виснаження, недокрів'я та дрібні крововиливи під епікардом, ендокардом, капсулою печінки.

Клінічна картина. Гостра інтоксикація. Ранніми проявами інтоксикації є присмак металу в роті, головний біль, нудота, блювання, нерідко біль у животі, пронос із слизом або кров'ю, сильна спрага, відчуття печії у роті , кровоточивість ясен, різка слабкість. Гостре отруєння розвивається на тлі астено-вегетативного синдрому і супроводжується розладами серцево-судинної системи. У вираженій стадії є порушення рівноваги, тремор рук, зниження зору і слуху нерідко психоз і параліч. З боку крові виявляють нейтрофільний лейкоцитоз, підвищення ШОЕ.У сечі - білок, гематурія, може бути ртуть (до 0,05 мг/л).

Хронічна інтоксикація. Отруєння ртутьорганічними сполуками може розриватись швидко або через кілька тижнів і місяців. Спочатку виникає астено-вегетативні синдром (головний біль, запаморочення, підвищена втомлюваність, порушення сну, послаблення пам'яті, дратівливість). Пізніше хворих турбують пароксизмальні припадки, які супроводжуються безпричинним страхом, посиленою спрагою, поліурією. Нерідко заявляються епілептиформні корчі, з боку серцево-судинної системи виникають порушення ритму роботи серця, брадикардія, гіпотонія. Можуть бути прояви гастриту, гепатиту, гломерулонефриту. З боку крові - гіпохромна анемія з відносним лімфоцитозом. У сечі знаходять ртуть(від слідів до 0,5 мг/л).

Лікування і догляд за хворим. У всіх випадках гострої інтоксикації медична сестра повинна промивати шкірні покриви теплою водою або спирто-лужним розчином. Якщо отрута потрапила через рот то необхідно промити шлунок водою і антидотом Стржижевського ( 100 мл на 2-4 л води ). Призначають по 5мл 5 % розчину унітіолу внутрішньом'язово. Застосовують засіб, який виводить ртуть з організму: тіосульфат натрію - по 20 мл 20 %розчину внутрішньовенно.

За наявності ацидозу внутрішньовенно вводять 200 мл 3 % розчину гідрокарбонату натрію. Рекомендуються серцеві глікозиди, кисень, вітаміни групи В, аскорбінову кислоту, вікасол, вітамін Р.Медсестра повинна стежити, щоб хворий регулярно полоскав рот перекисом водню або слабким розчином перманганату калію.До складу комплексного лікування входить дієта, багата на солі калію (печена картопля, яблука, зелень).Санаторно-курортне лікування (П'ятигорськ, Мецеста) призначають після виведення хворого із стану інтоксикації та за відсутності протипоказань.

Інтоксикація миш'яковмісними сполуками. У сільському господарстві миш'яковмісні сполуки застосовують головним чином для боротьби з грибковими захворюваннями рослин і гризунами, представником цієї групи є арсенат кальцію.

Патогенез. Миш'яковмісні сполуки є протоплазматичними і тіоловими отрутами. Усі вони чинять кумулятивну дію. Потрапляючи в організм, вони уражають нервову систему, травний канал, органи кровотворення, подразнюють шкіру та слизові оболонки.

Патологічна анатомія. Відзначають повнокрів'я внутрішніх органів, крововиливи в плевру, перикард, геморагічні ерозії в тонкому кишечнику, збільшення селезінки, крововиливи в різні відділи центральної нервової системи.

Клінічна картина. Гостре отруєння виявляється у трьох формах: катаральна, шлунково-кишкова, паралітична.

Катаральна форма інтоксикації спостерігається у разі потрапляння аерозолю миш'яку на слизові оболонки очей і органи дихання і супроводиться слабкістю, запамороченням, нудотою, блюванням, подразненням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і очей, відчуттям солодкого присмаку в роті, тремтінням тіла, корчами, падінням серцево-судинної діяльності.

Шлунково - кишкове отруєння виникає у разі потрапляння отрути через травний канал. Через 1-2 год. після цього з'являється відчуття металевого присмаку в роті, сухість і печія у горлі, стравоході. Відтак приєднюються нестримне блювання, профузний пронос холероподібного типу. Випорожнення мають вигляд рисового відвару з домішками крові. Настає зневоднення організму, на тлі якого виникають різка слабкість, запаморочення, яке супроводжується частими втратами свідомості , зниженням АТ, корчами. Розвиваються явища колапсу, іноді утворюється міхури та пустули, виникають оперізуючий лишай, набряк шкіри.

Паралітичну форму інтоксикації відзначають лише у разі потрапляння в організм великих доз сполук миш'яку. Вона характеризується появою різкої слабкості, сонливості, запаморочення, відчутям страху, болючим посіпуванням м'язів, втратою свідомості. У цій стадії поліневрит протікає з вираженим больовим синдромом і паралічем. Далі розвивається кома і параліч дихального і судинно-рухового центру.

Хронічна інтоксикація розвивається поступово і характеризується слабкістю, головним болем, запамороченням, втратою апетиту, відчуттям металевого присмаку в роті, тупим болем у животі, диспептичними розладами і нестійкими випорожненнями (чергування проносів і запорів). Виникають гінгівіт, стоматит, токсичний гепатит. Спостерігаються виражені зміни з боку ЦНС, зокрема розвиваються астенічний поліневричний синдроми, токсична енцефалопатія, своєрідні зміни шкіри ( гіперкератоз долонь, підошв ніг, пігментація). Характерним симптомом є меланодермія, яка супроводиться порушенням трофіки тканин, а саме: випадіння волосся, ламкість нігтів, білі смужки депігментації на нігтях (смужки Меса), змінами з боку серцево-судинної системи (артеріальна гіпотонія, токсичний міокардит).

Лікування. У разі гострої інтоксикації рекомендують проводити кровопускання (З00 мл) з наступним переливанням крові й внутрішньовенним введенням глюкози (500 мл 5% розчину) і аскорбінової кислоти (500 мг). Підшкірно вводять 5-10 ОД інсуліну. Як антидот вводять внутрішньом'язово 5 мл 5% розчину унітіолу. Призначають 15 мл 20% розчину натрію-тіосульфату внутрішньом'язово, 30 мл 10 % розчину тетацину-кальцію на 500 мл 5% розчину глюкози, вводять внутрішньовенно крапельно. У тяжких випадках призначають кортикостероїди (125 мг гідрокортизону або 40 ОД АКТГ на добу внутрішньом'язово), серцеві засоби, кисневу терапію.

Застосування унітолу у разі вираженої ниркової недостатності

протипоказане. У таких випадках призначають перитонеальний діаліз, гемодіаліз. За наявності больового синдрому застосовують болетамувальні препарати. Призначають фізіотерапевтичні процедури: електрофорез з новокаїном, масаж, лікувальну фізкультуру, сірководневі ванни.

Рекомендується диспансерне спостереження і лікування у санітарно-курортних закладах.

Профілактика. У разі роботи з отрутами необхідно дотримуватись правил роботи (безпеки і особистої гігієни, запобігати забрудненню продуктів харчування, водоймищ і атмосферного повітря). Осіб, які працюють з пестицидами, забезпечують спецодягом, спецвзуттям, рукавицями, респіраторами, протигазами, захисними окулярами.

Важливе значення мають профілактичні огляди: попередні (під час влаштування на роботу) і періодичні. Огляду підлягають особи, які тривалий час працюють з пестицидами, а також сезонні робітники.

До роботи з пестицидами допускають осіб не молодших 18 років. Контакт з пестицидами протипоказаний вагітним жінкам, матерям - годувальницям, хворим із захворюваннями серцево-судинної системи, центральної і периферичної нервової систем, з ендокринною патологією, захворюваннями паренхіматозних органів, а також очей, вуха, носа та горла.