Лікарський електрофорез

Лікарський електрофорез — метод поєднаної дії на організм постійного електричного струму і лікарських речовин, які вво­дяться за його допомогою в організм. При цьому обидва фак­тори (електричний і фармакологічний) впливають на організм в тісному взаємозв'язку, викликаючи специфічну для кожної лікарської речовини відповідну реакцію на тлі дії постійного струму, як активного біологічного подразника.

Механізм дії лікарського електрофореза. Довге і безперервне подразнення шкірних рецепторів лікарськими речовинами, які вводяться за допомогою електрофореза, супроводжуються виникненням тканевих реакцій зі змінами біохімічних процесів, які характерні для кожного фарма­кологічного препарату. Внаслідок малої швидкості переміщення іонів під виливом електричного струму останні проникають тільки в верхні шари шкіри, де за слабкого кровообігу вони затримуються на довгий час, утворюючи шкірне депо іонів і утримуються в ній до З тижнів. Ефективність дії малої кількості іонів обумовлена тим, що на тлі зміненої електричним стру­мом реактивності організму підвищуються адсорбційні влас­тивості тканин, а іони вивільнюються від зв'язку з білками і переходять в активний стан. За допомогою електрофореза ліки можливо підвести до самого патологічного вогнища, що дозволяє створити високу концентрацію в зоні ураження при наявності капілярного стазу, інфільтрації та некрозу. При елек­трофорезі ліків не спостерігається побічних реакцій і відсутні больові почуття, не порушується цілісність шкіри, виключаєть­ся введення розчинників та баластних речовин.

Дослідження А.П.Парфенова (1973) показали, що при електрофорезі лікарських речовин виникає виведення з орга­нізму іонів різних речовин протилежної полярності. Це явище одержало назву електроелімінація. Крім цього, іони ліків, які були введені в судини, можуть під впливом електричного стру­му проникати в ті чи інші тканини. Це явище одержало назву електрокумуляція. Слід відмітити досліди В.С.Улащика (1974), який відмітив, що катіони мають більшу проникливість, чим аніони. Для проникливості іонів через шкіру має також зна­чення валентність, із збільшенням якої електрофоретичний пе­ренос зменшується. На проникливість ліків впливає також ко­лоїдно-хімічна структура шкіри, вік та регіонарні особливості шкіри. Найбільшою проникливістю володіють шкіра черевної порожнини, грудини, плеча, передпліччя, стегна і гомілки.

Методом електрофореза в організм частіше всього вво­дять ліки-електроліти, які дисоціюють в розчинах на іони і несуть електричний заряд. Позитивні іони (+) вводять з позитивного полюса (анода), від'ємні (-) — з негативного полюса (катода). За останні роки доведена можливість елек­трофореза органічних сполук. В приготовлених буферних розчинах нейтральні молекули цих ліків адсорбують на своїй поверхні іони розчинника (Н або ОН ), отримуючи в кис­лому середовищі позитивний електричний заряд, а в лужно­му — від'ємний. Деякі амінокислоти та білки є амфотерни­ми електролітами і можуть вводитись з обох полюсів. Однак з аноду вони надходять в організм в більшій кількості

При введенні ліків потрібно приймати захисні засоби для інактивації продуктів електролізу/

Концентрацію розчинів ліків для електрофореза частіше застосовують в межах від 0,5 до 5%. Використання розчинів більшої концентрації не потрібно. Витрати ліків на кожні 100см- площини складають орієнтовно від 10-15 мл до ЗО мл розчину. Сильнодіючі ліки вводять з розчинів в концент­рації 1 до 1000 або наносять на прокладку не більше разової дози (адреналін, атропін, платифілін і інші). Дані про лікарські речовини, які вводяться методом електрофореза, приведені в таблиці, які є наявні в кожному ФТК.

При електрофорезі ліків можна використовувати різні розчинники. Універсальним і найкращим є дистильована вода. При поганій розчинності в воді використовують етиловий спирт, а в деяких випадках димексид (ДМСО). Для електро­форезу складних органічних сполук, які мають амфотерні вла­стивості (білки, амінокислоти, сульфаніламіди) використову­ють буферні розчини

За останні роки рекомендують замість складних розчин­ників використовувати дистильовану воду, яка підкислена 5-10% розчином соляної кислоти до рН—5,2 або підлуженої 5-10% розчином їдкого натрію до рН=8,0.

Лікарські розчини для електрофореза частіше всього вміщують один лікарський засіб. В рідких випадках викори­стовують суміш ліків, яка складається з 2 або більше. Ці ліки підсилюють одне одного, несуть однаковий електричний за­ряд, наприклад суміш місцевоанастезуючих речовин та роз­чини для електрофорезу в офтальмології.

Електрофорез ліків дозують за силою струму — від 0,01 до 0,1- 0,2 мА на см площі гідрофільної прокладки. Якщо площина електродів (прокладок) різна, то силу струму виз­начають перемноженням щільності струму на площу меншої прокладки. При електрофорезі потрібно враховувати індиві­дуальну переносимість струму та ліків і почуття хворого у вигляді легенького поколювання під електродами. Тривалість процедури від 6-10 до 20-30 хвилин. Курс лікування 10-20 процедур, які проводяться щоденно або через день.

При електрофорезі ліків використовують гідрофільну підкладку відповідної полярності, а для введення двох препа­ратів однакової полярності використовують дві прокладки, змочені різними ліками і з'єднані проводами з одним по­люсом. При електрофорезі антибіотиків та ферментів вико­ристовують багатошарові прокладки, які після процедури ок­ремо вимиваються і стерилізуються, щоб запобігти забруд­ненню їх іншими іонами.

Електрофорез ліків можна проводити в поєднанні з інши­ми фізичними і лікувальними засобами, діючи на однакову ділянку тіла. Використання перед електрофорезом індукотермії, ультразвука, локального вакуум-масажу, аероіонного потоку, парафіну, грязелікування сприяє більш швидкому про­никненню ліків в кров та глибокі тканини.

Апаратура. Настінні апарати-АГН-1, АГН-2 і апарати "Потік-1", "Потік-2".

Техніки безпеки. Електроди повинні бути меншими матерчатої прокладки на 1,5-2 см.

Формулювання призначення. За термінологією ліки, які вводяться за допомогою постійного струму, вказуються перед словом електрофорез і з'єднується з ним дефісом, наприклад кальцій-електрофорез.

Показання. Електрофорез ліків застосовується при захво­рюваннях центральної і периферичної нервової системи (функ­ціональні розлади, запальні процеси, травми); захворюваннях органів кровообігу (ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хво­роба, артеріальна гіпертензія, оклюзія артерій, венозна недо­статність) ; захворюваннях органів дихання (ГРІ, бронхіт, пнев­монія, бронхіальна астма та інші); захворюваннях органів трав­лення (хронічний гастрит, виразкова хвороба шлунку і два­надцятипалої кишки, хронічний холецистит, коліт, гепатит); захворюваннях кістково-м'язової системи (поліартрити, хво­роба Бехтєрєва, остеохондроз хребта і інші); захворюваннях ЛОР-органів (риніти, синусіти, отити, хронічний тонзилліт і інші); захворюваннях сечостатевих органів (хронічний пієло­нефрит, цистіт, інфекція сечових шляхів, аднексіт, періметрит, дисгормональні розлади); очних хворобах (блефарити, ірідо-цикліти та інші); захворюваннях шкіри (шрами, рубці після опіків і інші).

Протипоказання. Наявність або підозра на злоякісні новоутворення, схильність до кровотеч, значна декомпенса­ція серцевої діяльності, токсичні стани, індивідуальна непереносимість фармакологічних препаратів і електричного стру­му. Не потрібно розташовувати електроди у місцях синців, тріщин, мацерації шкіри і різних висипань.

Приклади призначення і показання

1. Алоє-електрофорез. Електрод площею 150 см- розта­шовують на шийних хребцях і з'єднують з анодом. Другий електрод площею 100 см- розміщують на долоні і з'єднують з катодом. Сила струму до 10 мА. Тривалість процедури 15-30

хвилин. Щоденно. Курс лікування — 15 процедур. Покаян­ня: неврит ліктьового нерва.

2. Пелоїдин-електрофорез (папаверіном). Електрод пло­щею 150 см розташовують на епігастральній ділянці і з'єдну­ють з катодом. Другий електрод площею 300 см- розташову­ють на нижній грудний відділ хребта і з'єднують з анодом. Сила струму 8-10 мА. Тривалість процедури 15-30 хвилин. Через день. Курс лікування - 15 процедур. Показання: хро­нічний гастрит зі зниженням секреторної функції.

Внутрішньотканинний електрофорез

Внутрішньотканинний електрофорез являє собою по­єднання впливу на організм ліків, які вводяться традиційни­ми фармакологічними способами (внутрішньовенне, внутрі-шньоартеріально, підшкірне, через рот) і впливу постійного електричного струму на вогнище враження, частіше всього за поперечною методикою його застосування.

Відомо, що ліки поступають в кров і розносяться суди­нами по всьому організму, в тому числі попадають і в систе­му кровообігу хворого органа. При цьому вони дисоціюють на іони або адсорбують на себе електричні заряди, перетво­рюючись в моль-іони. В такому випадку вплив постійного електричного струму на хворий орган призводить до пере­міщення та накопичення заряжених часток ліків в міжелек­тродному просторі. Цей процес буде максимальний при найбільшій концентрації ліків в крові, а також при достатній проникливості клітинних мембран та при достатньому кро­вообігу. Тому під впливом електричного струму збільшується адсорбційна можливість тканин.

Методи внутрішньотканинного електрофорезу забезпе­чують підвищену концентрацію лікарських препаратів в ура­жених органах і тканинах, сприяють значному підвищенню ефективності лікування. Це обумовлено тим, що дія медикамента та електричного струму викликає протизапальний та розсмоктуючий ефекти, розширює судини, збільшує швидкість кровообігу, нормалізує процеси нервової трофіки і обміну речовин. Крім того суміжні тканини збагачуються або збіднюються біологічно активними речовинами, що також сприяє покращенню лікування.

 Причини утворення шкірного депо:

   неглибоке проникнення ліків;

  високі іонообмінні властивості структурних компонентів шкіри;

  відносно невисока активність метаболізму шкіри;

   слабкий розвиток кровообігу у верхніх шарах шкіри.

Медикаменти можуть знаходитись в шкірі від 1-2 до 15-20 днів. Тривалість депонування в значній мірі визначається фізико-хімічними властивостями ліків та їх взаємодією з білками шкіри. Дія медикаментозних засобів, які вводяться в організм шляхом електрофорезу розвивається кількома шляхами:

1. Ліки викликають безперервне і тривале подразнення нервових закінчень шкіри.

2. Ліки можуть вступати в обмінні процеси і проявляти безпосередній вплив на перебіг фізіологічних процесів і патологічних реакцій в тканинах зони впливу.

3. Ліки надходячи з шкіри в кров і лімфу розносяться по всьому організму і проявляють дію на тканини, які найчутливіші до них.

Рефлекторна, місцева і гуморальна дія ліків залежить від:

- кількості і типу введеної речовини;

- швидкості їх надходження в тканини;

- функціонального стану центральної нервової системи і реактивності всього організму;

- параметрів струму.

Зміни, що виникають в організмі під впливом постійного струму створюють фон, завдяки якому дія  речовин, які вводяться одночасно з струмом має низку особливостей і переваг:

1. Ліки діють на фоні зміненого під впливом гальванічного струму  електрохімічного режиму клітин і тканин.

2. Ліки надходять в тканини у вигляді іонів, що підвищує їх фармакологічну активність.

3. Утворення “шкірного депо” подовжує тривалість дії ліків.

4. Висока концентрація ліків створюється безпосередньо в патологічному вогнищі.

5. Не подразнюється слизова оболонка шлунково-кишкового тракту.

6. Забезпечується можливість одночасного введення декількох (з різних полюсів) ліків.

Техніка і методика проведення процедури, дозування. Застосування гальванічного струму повинно співпадати з максимальною концентрацією медикамента в крові. При внутрішньовенному введенні ліків гальванізацію потрібно проводити одночасно, а при капельному введенні гальванізацію призначають після введення 2)3 всієї кількості лікарського розчину. Якщо ліки приймаються внутрішньом’язево, підшкірно або через шлунковокишковий тракт то гальванізацію проводять частіше через 1-2 години з урахуванням фармакокінетики. При захворюваннях бронхолегеневої системи можна використовувати інгаляційний метод введення ліків Гальванізація в такому випадку проводиться одночасно з аерозольтерапією. Інколи вводять 2-3 препарати, послідовність яких повинна зберігатись один за одним: антибактеріальні препарати (антибіотики, сульфаніламіди, антисептики), різні спазмолітини (еуфілін, папаверин, атропін), бронхолітики (адреналін, ефедрін), десенсибілізуючі препарати (кальція хлорід, димедрол, піпольфен, еуспіран), інгібітори протеоліза (контрікал, трасілол, гордокс), антикоагулянти (гепарін), гормональні препарати (гідрокортизон, преднізолон).

Гальванізацію при внутрішньо тканинному електрофорезі проводять з використанням з використанням апаратури апаратури, яка застосовується для класичного електрофорезу та звичайних металевих і гідрофільних електродів, які розташовуються поперечно відносно враженого органу. При поєднанні внутрітканевого електрофорезу з звичайними варіантом електрофорезу необхідно, поряд з внутрішнім введенням медикамента, необхідно, додатково змочувати вибраним розчином ліків гідрофільну прокладку елек­трода потрібної полярності. Щільність струму 0,05-0,1 мА/см. Тривалість процедури 20-40 хвилин. Курс лікування 8-15 про­цедур, проводити щоденно або через день.

Загальні показання: різні неспецифічні захворювання легенів (гострі та хронічні пневмонії, бронхіти, абсцеси ле­генів, бронхоектази, вади розвитку легенів); туберкульоз ле­генів (вогнищевий, інфільтративний, кавернозний, фіброзно-кавернозний) у фазі інфільтрації; захворювання легень при підготовці до оперативних втручань і після операцій; захво­рювання органів травлення (хронічний рецидивуючий панк­реатит, хронічний гепатит, хронічний гастродуоденіт, вираз­кова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки); облітеру­ючі захворювання судин нижніх кінцівок.

Протипоказання: наявність або підозра на злоякісні новоутворення, схильність до кровотеч, значна декомпенса­ція серцевої діяльності, токсичні стани, індивідуальна непереносимість фармакологічних препаратів і електричного стру­му. Не потрібно розташовувати електроди там, де є синці, тріщини, мацерація шкіри і різні висипання.