3.4. Надзвичайні ситуації на об'єктах комунального господарства

Відпрацювали свій ресурс і потребують заміни значна кількість несучих металевих та залізобетонних конструкції у промисловості, обладнання, в. т. ч. 80 % енергоблоків електростанцій. Незадовільний стан спостерігається на електричних мережах близько 50 тис. км, яких потребують заміни. Несприятливі погодні умови 26 листопада 2000 року призвели до загальнодержавної надзвичайної ситуації, коли іній та обледеніння зруйнували лінії електричних мереж та опори у дванадцяти областях України.

Транспортні надзвичайні ситуації

На транспорті трапляється найбільша кількість надзвичайних ситуацій техногенного характеру з найбільшою кількістю постраждалих та загиблих. За 1997-2000 роки сталося 537 транспортних надзвичайних ситуацій, в яких постраждало 1,8 тис. осіб і понад 700 з них загинуло. Частка надзвичайних ситуацій кожного виду транспорту приведена на рис 3.1.

В Україні існує розгалужена мережа транспортних комунікацій, зокрема довжина залізниць становить 22,6 тис. км, автомобільних шляхів - 172,3 тис. км. На долю залізничного транспорту припадає близько 60 % вантажних перевезень, автомобільного - 26 %, водного - 14 %.

Причинами аварій та катастроф на залізничному транспорті є технічна несправність колій, засобів сигналізації, автоматики та рухомого складу, помилки диспетчерів та машиністів, розмиви колій, осипи, обвали та інші природні надзвичайні ситуації, а також ситуації, пов'язані із загорянням, витоком, вибухом речовин, що перевозяться. Аналіз аварійної ситуації на залізничному транспорті показує, що основною причиною аварій є елементарні помилки та безвідповідальність обслуговуючого персоналу.

Рис. 3.1. Частка надзвичайних ситуацій по видам транспорту

Ризик для безпеки життя людини на водному транспорті вищий, ніж на залізничному чи авіаційному, проте нижчий, ніж на автомобільному. Щорічно в світі зазнають аварії близько 8 тис. суден, з них 200 тонуть. Під час аварій на водному транспорті щорічно гине 2 тис. осіб.

Аварії на авіаційному транспорті відбуваються не дуже часто, але падіння літаків практично завжди закінчуються численними жертвами, що створює умови для широкого соціального резонансу. Питанням безпеки на авіаційному транспорті приділяється дуже серйозна увага, проте прикрі випадки відбуваються через несправність технічних систем, погодні умови, помилки диспетчерів (зіткнення літаків над Німеччиною у 2002 році), помилки пілотів (аварія Су-27 на авіашоу у Львові в 2002 році, у якій загинуло більше 80 осіб) і навіть прикрі випадки під час військових навчань (у 2001 році українською ракетою був збитий пасажирський літак, що прямував з Ізраїлю до Росії).

До дорожньо-транспортних НС відносять ДТП з автотранспортом, у яких гинуть 3 та більше осіб або кількість постраждалих становить 5 та більше осіб. Причинами дорожньо-транспортних аварій та надзвичайних ситуацій є, насамперед, порушення правил дорожнього руху, відсутність досвіду, слабка підготовка та реакція водіїв, управління транспортом у нетверезому стані, незадовільний стан доріг, відсутність дорожніх знаків, несправність світлофорів тощо.

Потребує ремонту значна частина з 17 тис. мостів, що є в Україні.

Довжина магістральних газопроводів в Україні становить понад 35 тис. км, 4 тис. км нафтопроводів та 3,3 тис. км продукто-проводів. Перекачування нафти та газу забезпечують 120 перекачувальних станцій. За період з 1997 по 2000 роки на українських трубопроводах сталося 136 надзвичайних ситуації, що, в основному, пов'язані з крадіжками нафти з трубопроводів.

Література:Зеркалов Д. В. Безпека життєдіяльності (Електронний ресурс) Навчальний посібник.— К.: Основа, 2011.стор.70-180

КасевичН.М.Охорона праці та БЖД медичних працівників стор.130-180

Тема 5. “Основи цивільної оборони та цивільного захисту в Україні”. Заняття 4. “ Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій”. Навчальні та виховні цілі: 1. Розкрити порядок організації захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій.  2. Виховувати у студентів почуття відповідальності за безумовне й точне виконання вимог керівних документів, що визначають основи організації цивільної оборони та цивільного захисту в Україні.  Метод: лекція Час: 2 години Місце: навчальна аудиторія. План заняття:

1. Вступна частина – 5 хв.

2. Основна частина - 70 хв.

1. Концепція захисту населення і територій від надзви­чайних ситуацій техногенного та природного походження. 2. Основні заходи і засоби захисту населення і територій. 

3. Заключна частина – 5 хв.

Література: [2, 27, 28, 29, 30, 39, 43, 47, 48, 49, 50, 54, 57, 58, 59, 62, 63]  1. Концепція захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного походження.

Визначення захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру.

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру це - система організаційних, технічних, медико-біологічних, фінансово-економічних та інших заходів для запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру і ліквідації їх наслідків, що реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними силами та засобами підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності й господа­рювання, добровільними формуваннями і спрямовані на захист на­селення і територій, а також матеріальних і культурних цінностей та довкілля.  1.2. Основні завдання у сфері захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру. Основними завданнями у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є:  - здійснення комплексу заходів для запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру та реагування на них;  - забезпечення готовності та контролю за станом готовності до дій і взаємодій органів управління у цій сфері, сил та засобів, при­значених для запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування на них.  1.3. Принципи на яких здійснюється захист населення і територій від НС техногенного та природного характеру Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру здійснюється на принципах:  - пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров'я і довкілля;  - надання переваги раціональній та превентивній безпеці;  - вільного доступу населення до інформації щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;  - особистої відповідальності й піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у надзвичайних ситуаціях;  - відповідальності посадових осіб у межах своїх повноважень, за дотримання вимог цього Закону;  - обов'язковості завчасної реалізації заходів, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;  - урахування економічних, природних та інших особливостей територій і ступеня реальної небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій;  - максимально можливого ефективного і комплексного викори­стання наявних сил і засобів, призначених для запобігання надзви­чайним ситуаціям і реагування на них.   2. Основні заходи і засоби захисту населення і територій. 2.1. Захист населення та головна мета захисних заходів. Захист населення - це створення необхідних умов для збереження життя і здоров'я людей у надзвичайних ситуаціях.  Головна мета захисних заходів - уникнути або максимально знизити ураження населення.  2.2. Система захисту населення і територій, що проводяться в масштабах держави у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій. До системи захисту населення і територій, що проводяться в масштабах держави у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій належать: інформація та оповіщення, спостереження і контроль, укриття в захисних спорудах, евакуація, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний і хімічний захист, індивідуальні засоби захисту, самодопомога, взаємодопомога в надзвичайних ситуаціях.  2.3. Інженерний захист. Заходи інженерного захисту населення і території мають передбачати:під час розроблення ген. планів забудови населених пунктів і ведення містобудування враховувати можливі прояви небезпечних і катастрофічних явищ і раціональне розміщення об'єктів підвищеної небезпеки з урахуванням можливих наслідків їхньої діяльності у разі виникнення аварії; спорудження будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності; розроблення і здійснення заходів безаварійного функціонування об'єктів підвищеної небезпеки, створення комплексної схеми захисту населення пунктів та об'єктів господарювання від небезпечних природних процесів; роз­роблення і здійснення регіональних та місцевих планів запобігання надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків; організацію будів­ництва протизсувних, протиповіневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призна­чення; реалізацію заходів санітарної охорони території.   2.4. Медичний захист. Для запобігання ураженню людей або зменшення його ступеня, своєчасного надання мед. допомоги постраждалим, забезпечен­ня епідемічного благополуччя в зонах НС техногенного та природного характеру необхідно проводити такі захо­ди: планування і використання наявних сил і засобів закладів охо­рони здоров'я незалежно від форм власності; розгортання в умовах НС необхідної кількості ліку­вальних закладів; завчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів, контроль якості харчових продуктів, продовольчої сировини, питної води і джерел водопостачання, стану атмосферного повітря та опадів, стану довкіл­ля, санітарно-гігієнічної та епідеміологічної ситуації; завчасне ство­рення і підготовку медичних формувань, медичного персоналу та загальне медико-санітарне навчання населення, накопичення медичних засобів захисту, медичного та спеціального майна і техніки, навчання населення способів надання першої медичної допомоги, недопущення впливу на здоров'я людей шкідливих факторів навколишнього середовища та наслідків НС.  ^ 2.5. Біологічний захист Біологічний захист передбачає проведення колективних індивідуальних заходів захисту; запровадження карантину та обсервації, знезаражування осередку уражених людей, тварин, урожаю, своєчасну локалізацію зони біологічного ураження; проведення екстреної та специфічної профілактики; запровадження та додержання протиепідемічного режиму підприємствами, установами та організації ми незалежно від форм власності й господарювання та населенням, прогнозування масштабів розвитку наслідків біологічного зараження. ^ 2.6. Радіаційний та хімічний захист Радіаційний та хімічний захист передбачає виявлення та оцінювання радіаційної та хімічної обстановки, організацію та проведення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту, організацію і проведення знезаражування. 

2.5. Інформація та оповіщення. Поведінка населення при загрозі надзвичайної ситуації. Головним і невід'ємним елементом всієї системи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та при­родного характеру є інформація та оповіщення.  Зміст інформації мають становити відомості про надзвичайні ситуації, що прогнозуються або вже виникли, з визначенням їхньої класифікації, меж поширення і наслідків, а також заходи реагуван­ня на них.  Оповіщення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій і постійне інформування про них населення забезпечується шляхом: - завчасного створення, підтримання в постійній готовності загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем центра­лізованого оповіщення населення;  - організаційно-технічного з'єднання територіальних систем централізованого оповіщення і систем оповіщення на об'єктах гос­подарювання;  - завчасного створення та організаційно-технічного з'єднання із системами спостереження і контролю постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення в зонах можливого катастрофічного затоплення, районах розміщення радіаційних і хімічних підприємств та інших об'єктів підвищеної небезпеки;  - централізованого використання загальнодержавних і галузевих систем зв'язку, радіопровідного, телевізійного оповіщення, радіотранс­ляційних мереж та інших технічних засобів передавання інформації.  2.6. Укриття населення в захисних спорудах

Укриття населення в захисних спорудах - це комплекс за­ходів із завчасним будівництвом захисних споруд, а також присто­суванням наявних приміщень для захисту населення та підтриман­ня їх у готовності до використання.  Захисні споруди за своїм призначенням і захисними властиво­стями поділяються на сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ) і найпростіші укриття - щілини.  Сховища - це інженерні споруди, які забезпечують надійний захист людей від усіх уражаючих факторів ядерного вибуху, отруй­них і СДЯР, бактеріальних засобів і уражаючих факторів звичайної зброї, обвалів і уламків зруйнованих будівель і споруд.  Сховища класифікуються: за захисними властивостями, місткістю, місцем розміщення, забезпеченням фільтровентиляційним обладнан­ням і часом побудови.  За захисними властивостями (від дії вибухової хвилі) сховища поділяються на п'ять класів.  За місткістю сховища поділяються на: малі - до 150 осіб, середні ­від 150 до 450, великі - понад 450 осіб.   За місцем розташування - на вбудовані, які розміщені у підваль­них приміщеннях будівель, та окремо побудовані поза будівлями. За забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням - промислового виготовлення і спрощене, виготовлене з підручних матеріалів.  За часом побудови на: побудовані завчасно і швидко споруджені. 2.7. Евакуаційні заходи. Евакуація - це упорядковане виведення чи вивезення людей з об'єктів і населених пунктів, перебування в яких стає небезпечним для життя.  Основна мета евакуації - забезпечення безпеки кожної людини і всіх. Евакуації підлягають цінності, документація і архівні матеріали.  Враховуючи обстановку, що склалась на час надзвичайної ситуації, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населення тимчасового або безповоротного характеру.  Загальна евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок: можливого небезпечного радіоактивного забруднення територій (при за­грозі життю і здоров'ю людей); виникнення загрози катастрофічно­го затоплення.  Часткова евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України у разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації.  Розрізняють такі види евакуації:  а) загальна евакуація - будівля або населений пункт звільняються повністю;  б) часткова евакуація - звільняється частина приміщення, населеного пункту чи адміністративного району; при частковій евакуації необхідно обмежити господарсько-виробничу діяльність і збільшити шанси на врятування; така евакуація в будь-яку мить може перерости в загальну евакуацію;  в) негайна евакуація є терміновим заходом, якщо надзвичайна подія (пожежа, вибух, аварія та ін.) уже виникла або може виникнути в обмежений відрізок часу; кожний з названих видів евакуації під впливом обстановки, що змінюється, може перерости в негайну евакуацію;  г) тимчасова евакуація - проводиться при порівняно невеликій, тимчасовій загрозі (підняття рівня води, хімічна аварія на віддаленні та ін.).  Евакуаційні заходи передбачають завчасну розробку планів евакуації, підготовку зон і районів розміщення для нормальної життє­діяльності евакуйованого населення; підготовку всіх видів транс­порту; створення необхідних структур і органів управління на період евакуації; проведення комплексу заходів для охорони громад­ського порядку і підтримання організованості серед населення.  Евакуація працюючого населення і членів сімей проводиться за виробничим принципом, тобто через об'єкти народного господарства. Евакуація населення, не пов'язаного з виробництвом, проводиться за територіальним принципом - за місцем проживання, через домоуправління і житлово-експлуатаційні органи. Діти евакуюються разом з батьками, але можливе вивезення їх зі школами і дитячими садками. 

2.8. Індивідуальні засоби захисту Індивідуальні засоби захисту призначені для захисту людей від радіоактивних, отруйних і сильнодіючих ядучих речовин, а також бактеріальних засобів. 3а призначенням засоби індивідуального за­хисту поділяються на засоби захисту органів дихання і шкіри.