3. Аналіз та оцінка сучасного стану зед України

За останні роки Україною зроблено ряд кроків у напрямі відкритості для зовнішнього світу, наприклад, Україна значно спростила перехід свого кордону з європейськими країнами, виконала умови для вступу до Європейського енергетичного співтовариства, починаючи з листопада 2009 року співробітництво між Україною та ЄС у політико-безпековій сфері здійснюється у рамках реалізації Порядку денного асоціації Україна-ЄС, що був політично погоджений 16 червня 2009 р. під час спільного засідання Ради з питань співробітництва між Україною і ЄС тощо.

В цілому, серед основних досягнень України у співробітництві з питань зовнішньої політики та безпеки можна назвати наступне:

- запровадження механізму приєднання України до заяв та позицій ЄС з регіональних та міжнародних проблем;

- започаткування консультативного механізму Україна – ЄС з питань зовнішньополітичного планування;

- укладення Угоди про визначення загальної схеми участі України в операціях ЄС із врегулювання кризових ситуацій та Угоди про процедури безпеки, які стосуються обміну інформацією з обмеженим доступом;

- активна позиція України з урегулювання Придністровського конфлікту;

- плідна робота Місії Європейської Комісії з надання допомоги в питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова, мандат якої продовжено на два роки (2009-2011 рр.).

Реформа зовнішньоекономічної діяльності України, звільнення підприємств від державної монополії на зовнішню торгівлю створили принципово нові можливості для оптимального включення їх у світо господарські процеси, закріплення на міжнародних ринках, вільного вибору партнерів, форм, заходів та сфер зовнішньоекономічного співробітництва. Значно збільшилось число учасників зовнішньоекономічних зв’язків. За даними Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі в Україні налічується близько 40 тисяч суб’єктів підприємницької діяльності, які мають інтереси за її межами.

Незважаючи на це, процес становлення національного зовнішньоекономічного механізму йде суперечливо і з великими труднощами. Нагальною потребою стає пошук оптимальних форм державного регулювання зовнішньоекономічного процесу, запровадження такого механізму, який би відповідав сучасним вимогам міжнародної економічної взаємодії. Державне регулювання зовнішньоекономічних зв’язків має виконувати такі функції, як визначення принципів та пріоритетів зовнішньоекономічної діяльності, сприяння вітчизняним виробникам у їхній зарубіжній діяльності та контроль за нею. У цій сфері застосовується широка система методів державного регулювання.

В українській економіці є необхідні передумови для поступового включення її в систему світогосподарських зв’язків. Головні з них - наявний ресурсний потенціал, надзвичайно вигідне географічне становище (через територію України проходять основні нафто- і газопроводи), сприятливий клімат та інші. Найдинамічнішими компонентами зовнішньоекономічних зв’язків можуть бути: інтелектуальний потенціал; обробні галузі промисловості (верстатобудування, приладобудування, літакобудування, порошкова металургія, надтверді матеріали); агропромисловий комплекс; добувні галузі промисловості; нарешті, туризм, банківська справа, фінанси.

Забезпечивши відкритість своєї економіки, Україна, у свою чергу, повинна увійти у світове господарство, знайти свою “нішу” у міжнародному поділі праці, посісти там належне місце. Але слід враховувати, що інтегрування у західноєвропейський економічний простір не проста справа, оскільки світовий ринок уже давно поділений між найбільшими транснаціональними корпораціями, фірмами провідних промислових держав. Західні країни цікавлять сировинні галузі, вони об’єктивно не можуть бути зацікавленими в інвестиціях у наукоємке і капіталоємке виробництво в країнах СНД, оскільки це веде до створення потенційних конкурентів на світових ринках. До того ж, наша готова українська продукція не відповідає прийнятим у світі стандартам. Тільки 10 % її сертифіковано, вона стає все дорожчою, бо дешевизну робочої сили з лишком перекривають недосконала організація праці та застарілі, енергомісткі технології.

Незадовільна валютна ефективність експорту та імпорту, від’ємне сальдо торгового і платіжного балансу можуть свідчити про прорахунки в зовнішньоекономічній стратегії.

Так, обсяг експорту товарів та послуг України за І півріччя 2010 р. становив 28355,9 млн.дол. США, імпорту – 27955,4 млн.дол. Порівняно з відповідним періодом попереднього року експорт збільшився на 30,9%, а імпорт – на 26,3%. Позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу становило 400,5 млн.дол. (за І півріччя 2009 р. – негативне, 479,1млн.дол.).

Обсяги експорту та імпорту товарів України становили відповідно 23098,2 млн. дол. та 25613,1 млн. дол. І збільшились порівняно з І півріччям 2009 р. на 33,5% та на 29,6%. Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 2514,9 млн. дол. (за І півріччя 2009 р. також від’ємне – 2466,4 млн.дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту склав 0,90 (проти 0,88 у І півріччі 2009 р.).

Зовнішньоторговельні операції товарами Україна здійснювала з партнерами з 205 країн світу. Інформацію щодо зовнішньої торгівлі товарами з найбільшими торговими партнерами наведено у таблиці 1.

Таблиця 1. Динаміка зовнішньої торгівлі України за 1 півріччя 2010 р.

	Експорт		Імпорт		Сальдо
	млн. дол. США	У % до 1 півріччя 2009 р.	млн. дол. США	У % до 1 півріччя 2009 р.
Усього	23098,2	133,5	25613,1	129,6	-2514,9
Країни СНД	8083,7	138,8	11232,9	130,2	-3149,2
у тому числі:
Азербайджан	295,6	118,2	506,2	7028,0	-210,6
Білорусь	802,3	146,8	893,5	139,2	-91,2
Казахстан	586,4	74,7	327,5	23,8	258,9
Молдова	320,3	105,2	34,9	145,5	285,4
Російська Федерація	5734,5	165,4	9412,0	221,2	-3677,5
Країни ЄС	5716,9	145,3	8121,1	122,5	-2404,2
у тому числі:
Австрія	217,3	182,1	289,9	104,7	-72,6
Бельгія	118,3	141,4	233,9	110,7	-115,6
Іспанія	196,8	65,1	184,5	111,4	12,3
Італія	1144,4	217,2	617,2	121,6	527,2
Литва	99,6	136,7	268,7	161,9	-169,1
Нідерланди	242,3	116,7	324,1	100,2	-81,8
Німеччина	711,3	140,3	1879,5	111,7	-1168,2
Польща	740,1	161,0	1083,0	111,9	-342,9
Румунія	282,8	206,4	303,7	169,2	-20,9
Словаччина	255,9	111,8	166,7	127,0	89,2
Сполучене Королівство	220,8	175,1	376,7	124,9	-155,9
Угорщина	341,6	115,1	436,4	169,4	-94,8
Франція	148,0	84,5	474,4	111,3	-326,4
Чеська Республіка	293,3	232,2	274,7	122,7	18,6
Інші країни	9297,6	123,4	6259,1	138,8	3038,5
у тому числі:
Єгипет	621,8	126,6	66,7	155,3	555,1
Індія	638,6	123,4	315,0	157,0	326,6
Китай	495,6	61,0	1843,1	168,1	-1347,5
США	400,3	535,5	731,8	115,3	-331,5
Туреччина	1491,5	156,1	525,9	124,6	965,6

Загальновідомо, що багатство країни примножується, як правило, експортом готової продукції. Ми ж експортуємо переважно сировину та напівфабрикати. Тому закономірно, що Україна опинилася у такій глибокій економічній кризі. Нестача сировини для своїх підприємств є однією з важливих причин кризи.

Більшість українських підприємств - це підприємства, які були включені в замкнені виробничо-технологічні цикли у промисловості СРСР. Те, що раніше було плановою виробничою кооперацією, Україна змушена відновлювати тепер на основі торгівлі. В результаті енергетичної кризи значна кількість українських підприємств виявилася паралізованою чи напівпаралізованою. Невпинне нарощування боргів підприємств, викликане, в основному, неможливістю своєчасних розрахунків за енергоносії. Платіжна криза, притаманна в меншій або більшій мірі усім країнам - республікам колишнього СРСР, позначається на стані розрахунків між ними та зростанні суми взаємозаборгованості. Складна фінансова ситуація позначається не тільки на зовнішніх, але й на внутрішніх розрахунках між підприємствами України.

Хоча економічна активність в І кв. 2010 року визначалась динамікою зовнішніх ринків, що стимулювало внутрішнє експортоорієнтоване виробництво та, відповідно, нарощення експорту товарів, і зростання промислового виробництва в І кварталі становило 10.8% в річному вимірі, зокрема металургійного виробництва –18.4%, машинобудування – 25.7%, сьогоднішній реальний стан зовнішньоекономічних зв’язків такий, що в структурі експорту переважає сировинна група товарів, продукція чорної металургії, металомісткі машини і обладнання, мінеральні продукти. Так експорт продуктів рослинного походження у 1 півріччі 2010 р. складає 6,7 % від загального обсягу, мінеральні продукти - 12,2 %, метали та вироби з них – 36,3 %. Отже, основні рушії економіки - металургія, хімічний і коксохімічний комплекси, вугільна промисловість, а також сільське господарство. Для вітчизняної індустріально-аграрної економіки характерна низька рентабельність, оскільки велику частину експорту складає сировинна продукція. Прибуток від реалізації кінцевих товарів осідає в постіндустріальних країнах. При цьому Україна не в змозі поставляти на зовнішні ринки високотехнологічні товари, а також продукцію з високою доданою вартістю, що негативно позначається на її експортному потенціалі.

Своєрідною особливістю зовнішньоекономічної діяльності України була і залишається орієнтація на бартерні (товарообмінні) операції. Взагалі така форма торгівлі має місце у світовій практиці і являє собою безвалютний, але оцінений і збалансований обмін товарами. При бартерних угодах оцінка товарів здійснюється з метою створення умов для еквівалентного обміну. Але в умовах нашої деформованої економіки ця світова тенденція набула потворних форм: здійснюються збиткові зовнішньоторгові бартерні операції; відправляються за кордон необхідні на внутрішньому ринку товари, в обмін за які в країну надходить нееквівалентна кількість іноземних товарів і до того ж не завжди самих необхідних; реалізується конкурентоспроможна продукція (цукор, рослинна олія, товари хімічної промисловості). Факторами, що зумовили “бартеризацію” торгівлі, є такі:

- нестабільність фінансово-грошової системи;

- недосконалість податкового законодавства;

- нерозвиненість банківської системи;

- неконкурентноздатність нашої продукції;

- низька купівельна спроможність українських споживачів та інші.

Отже, Україна потребує нагальних економічних реформ, при проведенні яких можна було б скористатися позитивним досвідом Японії і Китаю. У післявоєнний період основою економіки Країни висхідного сонця минулого металургійні і суднобудівні підприємства. Але її керівники ризикнули направити інвестиції в індустріальне виробництво і на будівництво нових високотехнологічних підприємств, що розглядалися багатьма експертами як сумнівні і досить ризиковані проекти. В результаті переможена Японія за досить короткий період змогла стати одним з лідерів на світових ринках. Показовою є й економічна політика нинішнього керівництва Китаю. П'ятнадцять років тому його уряд прийняв 30-літну програму стратегічного розвитку Китаю, що передбачає перехід від аграрного суспільства до інформаційного. Незважаючи на всі складності, за результатами 2009 р. Китай вийшов на перше місце у світі по кількості відкриттів і патентів в області хімії. Це свідчить про те, що найближчим часом ця країна буде розвивати біотехнології, фармацевтику, а також виробництво по створенню нових матеріалів. Підтвердженням тому служить прийнята менш роки тому стратегія по захопленню фармацевтичного світового ринку. Дії китайської влади цілком логічні, оскільки рентабельність фармацевтики складає 100-300%, а не 17%, як у металургії. При цьому фармацевтика є "вічним" ринком. Крім фармацевтики, біотехнологій і виробництва нових матеріалів у найближчі 50 років перспективними будуть хімічна промисловість, інформаційні технології і телекомунікації.