При бонітуванні комісія:

- проводить огляд птиці, що підлягає бонітуванню;

- визначає стан здоров'я та відповідність стандарту породи (форми);

- здійснює аналіз показними власної продуктивності птиці та продуктивності її батьків окремо по кожній групі (вихідні лінії, прабатьківське, батьківське стадо), а в межах груп – окремо за роками та турами виводу;

- визначає для кожної оцінюваної групи птиці основні та додаткові ознаки, які характеризують її продуктивні та відтворювальні якості;

- на основі аналізу даних при порівнянні їх з мінімальними вимогами присвоює оцінюваній групі птиці бонітувальний клас: еліта-рекорд, еліта, І та II класи.

Методи селекції

Методи селекції обумовлюються добором і підбором птиці та варі­антами й особливостями їх застосування.

Добір. Добором в зооінженерії називають відбір бажаних особин для розмноження та усунення тих, які мають гірші або нетипові озна­ки. Розрізняють добір за генотипом і фенотипом.

Добір за генотипом птиці проводять за результатами оцінки за ро­доводом, якістю потомства, а також за побічними родичами, тобто за сибсами (сестрами й братами батьків) і напівсибсами (напівсестрами й напівбратами батьків). Оцінюють птицю за сім'ями та родинами.

Оцінками за родоводом - це оцінка за показниками батьків. Зде­більшого вони є першою інформацією про особини до початку їх про­дукування (відкладання яєць). Вивчення родоводу дозволяє очікувати в особин певного фенотипу - продуктивності, відтворної здатності та кон­тролювати наявність інбридингу (спорідненого розведення) і ступінь його впливу на різні ознаки птиці. Але не завжди батьки стійко переда­ють характерні для них фенотипові ознаки у спадок своєму потомству. В одних батьків така здатність висока, в інших низька. Тому виявляють таких батьків, у яких потомство більш цінне. Їх (батьків та нащадків) і добирають для широкого використання й інтенсивного відтворення.

Оцінку птиці за якістю потомства здійснюють методом порів­няння селекційних ознак, переважно продуктивності та відтворювальної здатності, між матерями, дочками й ровесницями. При цьому для оцінки самців і самок за якістю потомства відбирають таку кількість їхніх дочок. Якщо в оціненого плідника (пробанда) дочки за оціненими показниками кращі, ніж матері та ровесниці (або стадо птиці), то він є поліпшувачем і його потомство включають для комплектування селекційних гнізд племінного ядра. Коли ж віро­гідних поліпшувачів недостатньо для формування ядра, то використо­вують невірогідних поліпшувачів та нейтральних плідників.

Прискорює селекційний процес добір за сибсами і напівсибсами. Фактично - це добір за потомством матерів і батьків пробанда. Оскіль­ки в селекційному гнізді мати - одна, її сестер - 5-7, а напівсестер, що розміщені в інших гніздах, - близько 100 (від кожного плідника), то оцінка за напівсибсами є найбільш надійною.

Добір за генотипом застосовують у селекційному стаді за індиві­дуального обліку продуктивності.

Добір за фенотипом - це оцінка та добір птиці за селекційними ознаками (фенотипом) без урахування походження та ступеня спо­рідненості. Птицю добирають для розведення за фактичними ознака­ми - екстер'єром, типом конституції, розвитком, показниками росту, продуктивності, відтворювальної здатності та якості продукції - без інформації про предків. Однак слід знати, що фенотип - це реалізова­ний генотип. Але проявлення фенотипу особиною здійснюється в ре­зультаті взаємодії генотипу із середовищем, під впливом якої особина в різних умовах середовища може мати різний фенотип.

Добір за фенотипом називають також масовим добором, а селек­цію, що базується на такому доборі - масовою, тобто груповою. Вона ефективна, якщо стадо має значну мінливість при високій спадковості ознаки. Масову селекцію застосовують у прабатьківському й батьків­ському стадах, а також на початковій стадії селекційної роботи, спря­мованої на створення нових ліній. При цьому походження відібраних особин може бути невідомим. У селекційній практиці застосовується комбінаційна селекція (базується на поєднанні масового й генотипового методів добору). Так, у селекційній роботі з кросами птиці у се­лекційному стаді застосовують генотиповий добір, а у множнику ліній, прабатьківському й батьківському стадах - масовий.

Підбір - це комплектування пар із дібраної птиці з метою отримання від них потомства з бажаними якостями. Підбір тісно пов'я­заний із добором і спрямований на закріплення або посилення у потом­ства характерних ознак. Якщо обмежитися лише добором, то безлад­не парування (осіменіння) навіть дібраних, але не сумісних птиць, не сприятиме прогресу. Підбір має здійснюватися так, щоб потомство за своїми якостями було кращим, ніж батьки, а недоліки компенсувалися позитивними якостями одного із батьків.

Варіанти підбору. (гомогенний і гетерогенний; груповий і індивідуальний).

Парування птиці (неспоріднене або аутбридинг, споріднене або інбридинг).

Масова селекція - це добір і підбір птиці за фенотиповою оцін­кою (індивідуальною або груповою) без урахування походження або ступеня спорідненості. Вона ефективна, якщо стадо має значну мін­ливість при досить високій спадковості ознаки. При масовій селекції реалізується адитивний тип дії генів.

Масову селекцію застосовують у племінних репродукторах, а та­кож у селекційно-генетичних центрах, племінних заводах на початко­вій стадії закладання ліній на основі популяцій. При цьому походження відібраних особин залишається невідомим.

Масова селекція ефективна лише в тому випадку, коли добір і під­бір провадять за ознаками з високим (h² = 40 і більше) коефіцієнтом успадковуваності (табл. 19).

Таблиця 19

Родинна селекція - це оцінка, добір, підбір не окремих особин, а сімей і родин за фенотипом і генотипом. При родинній селекції формують селекційні гнізда – це один самець із закріпленою за ним групою самиць. Статеве співвідношення у гнізді має відповідати по­родним і видовим особливостям птиці. Під сім'єю розуміють сукуп­ність птиці у складі самця, самки, дочок, синів, а під родиною - гніз­до із самцем, кількома самками, дочками, синами, а також напівсестрами і напівбратами. Весь комплекс гнізд, сімей і родин входить до складу ліній.

Комбінована селекція - це поєднання масового і родинного ме­тодів селекції.

Сучасне птахівництво ґрунтується на використанні спеціалізова­них ліній. При виконанні будь-яких завдань селекціонер має проводи­ти добір за комплексом ознак, оскільки добір лише за однією ознакою призводить до погіршення більшості інших.

Так, з'ясовано, що добір лише за несучістю знижує масу яєць і живу масу, а добір на збільшення живої маси бройлерів знижує несу­чість і життєздатність потомства.

Оцінку за комплексом ознак проводять одночасно, або періодично. Залежно від цього розрізняють три способи комбінованої селекції: по­слідовна, або тандемна селекція; спосіб незалежних рівнів бракування і селекція за індексами.

Методи розведення – це система підбору тварин з урахуванням їх видової, породної і лінійної належності.

У птахівництві застосовують такі методи розведення:

• чистопородне (розведення за лініями) ,

• схрещування (парування птиці різних порід (вбирне, ввідне, відтворне, промислове)),

• гібридизацію (міжвидова і міжлінійна) .