Рекомендовані джерела та література Джерела:

1. Галицько-Волинський літопис / За ред. М.Ф. Котляра. – К., 2002.

2. Галицько-Волинський літопис / Перекл. і післямова Л.Махновця // Жовтень, 1982. – № 7.

3. Карпини Плано Иоанн де. История монголов. – Спб., 1911.

4. Літопис Руський. За Іпатським списком / Переклад Л. Махновця. – К., 1989.

5. Хрестоматия по истории СССР с древнейших времен до конца XV в. – М., 1960.

6. Хрестоматія з історії СРСР. – Т. І. – К., 1940.

Література:

1. Бойко О.Д. Історія України. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К., 1999. – С.65-70.

2. Верестюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995.

3. Винокур О., Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України. – К., 1996.

4. Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІІ. – К., 1991.

5. Давня історія України. – Кн. 1-2. – К., 1994, 1995.

6. Єфименко О. Історія України та її народу. – К., 1992.

7. Ісаєвич Я.Д. Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. – Львів, 1996.

8. Исаевич Я.Д. Культура Галицко-Волынской Руси // Вопросы истории, 1973. – № 1.

9. Крип’якевич І. Історія України. – Львів, 1990.

10. Історія України в особах IX-XVIII ст. – К., 1993.

11. Історія України. Навчальний посібник / Під ред. Смолія В.А. – К., 1997.

12. Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. – К.: Наукова думка, 1984.

13. Котляр М.Ф. Історія України в особах. Давньоруська держава. – К., 1996.

14. Котляр М.Ф. Воєнне мистецтво Давньої Русі. – К., 2005.

15. Котляр М.Ф. Данило Галицький. – К., 1979.

16. Котляр М.Ф. Полководці Давньої Русі. – К., 1996.

17. Котляр Н.Ф. Галицко-Волынская летопись (источники, структура, жанровые и идейные особенности) // Древнейшие государства Восточной Европы. Материалы и исследования. 1995 год. – М., 1997.

18. Котляр Н.Ф. Дипломатия Южной Руси. – СПб., 2003.

19. Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. – М., 1950.

20. Полонська-Василенко Н. Історія України. – Т. 1. – К., 1995. – С. 233-269.

21. Толочко П. Київська Русь. – К., 1996.

Документи та матеріали Уривок з Галицько-Волинського літопису про діяння князя Романа

У рік 6709 [1201]. Початок княжіння великого князя Романа, що був державцем всеї Руської землі, князя галицького.

По смерті ж великого князя Романа, вікопомного самодержця всеї Русі, який одолів усі поганські народи, мудрістю ума додержуючи заповідей божих, … Він-бо кинувся на поганих, як той лев, сердитий же був , як та рись, і губив [їх], як той крокодил, і переходив землю їх, як той орел, а хоробрий був, як той тур, бо він ревно наслідував предка свого Мономаха, що погубив поганих ізмаїльтян, тобто половців, вигнав [хана їхнього] Отрока в Обези за Залізнії ворота, а [хан] Сирчан зостався коло Дону, рибою живлячись.

Літопис руський. За Іпатським Списком / Переклад Л. Махновця. – К.: Дніпро, 1989. – С. 368.

Звістка Галицько-Волинського літопису про посольство римського папи Інокентія ІІІ до галицько-волинського князя Романа.

Також і папа, почувши, що Роман переміг угрів і ляхів, і всю Русь підкорив під себе, послав до нього свого посла перейти в католицьку віру свою, обіцяючи йому міста надати і королем Русі зробити його. Роман же сперечався, опираючись на Святе Письмо, а вони, соромлячись, тиснули на нього ласкавими словами. Одного разу, як той посол говорив Романові, що папа дуже могутній і може його зробити багатим, могутнім і шановним з допомогою Петрового меча², Роман, вийнявши свого меча, сказав послові: “Чи такий отой Петрів меч у папи? Якщо він має такий меч, то він може міста надавати, а я доки маю його при бедрі, не хочу купувати, тільки кров’ю, як і батьки та діди наші примножували землю Руську, буду примножувати її”. А… послам сказав: “Ідіть і скажіть: я не хочу з милості до вас шкодити вам обом, тільки заплатіть мені витрати, які ви погодилися; а якщо не можете стільки срібла негайно дати, то дайте мені Люблін з землею, поки виплатите”. І, відпустивши тих послів, пішов у Галич.