2.3 Рекомендації батькам і педагогам

У зв'язку з важливістюдетско-родительских взаємовідносин рекомендації даються спочатку для батьків, і потім для педагогів:

1. Батькам дітей із страхами рекомендується змінити своє ставлення до дитини: виключити деякі форми покарання, дати дитині більше свободи, виключитигиперопеку. Намагатися бути прикладом дитину і не переносити свої страхи нею, будь-коли засуджувати дитини над його страхи й намагатимуться впливати не так на зовнішню їхній бік, а дістатися першопричини.

2. Щоб запобігти прояви страхів батькам рекомендується створювати позитивну емоційну атмосферу у ній, влаштовувати спільні поїздки до театр, на атракціони, до парку, за місто з метою підняття емоційного тонусу дітей.

3. Задля підтримки сприятливого психічного стану кожної дитини педагогам треба знати й будемо пам'ятати, що в окремих дітей, є серйозні особистісних проблем, куди входять наявність страхів, тривожності, стресів. Це перешкоджає нормальному перебігові діяльності, спілкуванню і можуть призвести до серйозних адаптаційним труднощам.

4. Щоб уникнути прогресування старих страхів і нових слід запропонувати педагогам і вихователям дитсадків керуватися обраними діагностичними методиками, такі як «29 питань», «Малювання людини» з єдиною метою розпізнавання дитячої залежність від страхів і пов'язані з ними труднощами адаптації.

5. Діти підвладні страхам потребують особливому індивідуальний підхід педагога, передусім, що забезпечується формуванням гармонійної довкілля: рівний спокійний голос, прояви великого довіри до дитини, виняток гіперопіки.

6. Як методів корекції впливу пропонується користуватися методами типу «Малювання страху», «>Лепка страху» іигротерапия з допомогою ігор різною рухливості із метою зниження дитячої напруженості та залежність від страхів, активізації і включення дітей у колективну діяльність із іншими дітьми та інших.

У середовищі сучасних цивілізаціях існує дедалі більше більше об'єктів, подій, умов, ситуації, які лякають чи потенційно може бути відлякуючими. Мабуть, саме цим можна пояснити те що, що страх предмет наукового дослідження, пізнань, частіше, ніж будь-яка інша емоція.

Страх - це емоція, яка може виникнути у кожному віковому періоді. Дуже серйозна частина страхів молодших школярів лежать у області навчальної діяльності. Здорові психічно і майже фізично діти з радісною нетерпінням чекають початку шкільного життя. Вони швидко освоюються у ній, не викликаючи ні яких невротичних реакцій зміну свого життя. Разом про те, є діти, котрий страждає справжньої шкільної фобією.

Дослідження, проведені, показали, що, працюючи з тривожними дітьми, треба враховувати їх особливе, специфічне ставлення до успіху,неуспеху, оцінки якості та результату. Тривожні діти дуже чутливі до результатів своєї діяльності, бояться і уникають неуспіху. Їм дуже важко оцінити результати своєї діяльності, вони можуть самі, правильно зробили щось, а чекають цієї оцінки дорослого.

Досить високий рівень тривожності уражає періоду вступу до школи, особливо перших місяців навчання. Проте, після адаптаційного періоду, що триває зазвичай, у першої та другої чверті становище змінюється. Емоційний самопочуття стабілізується.

Є чимало страхів, виникнення яких немає пов'язані з навчальної діяльністю. Опитані діти в молодшому шкільному дітей віком із 7 до 10 років бояться: залишатися одні вдома, занедужати, померти, казкових персонажів, темряви. Дослідження засвідчили, що кількість страхів вище в дівчат, ніж в хлопчиків (дівчинки чутливіші). Психологи виділяють способи подолання неспокою та страхів в дітей віком. І тому існують цілі комплекси прийомів, вправ.

У кожному класі обов'язково є тривожні діти чи діти, котрі мають страхи у різноманітних галузях діяльності. Учитель, працюючи у тому класі, має провадити роботу з зняттю шкільної неспокою та страхів. Заняття проводяться, використовуючи окремі методи лікування й прийоми. Ця робота матиме ефект лише за створенні сприятливих умов у сім'ї та школі, де підтримуються сприятливі умови для дитини з боку навколишніх.

Укладання

Проблема страху, хоч і сягає корінням у далеке минуле, залишається актуальною завжди і завжди буде їй залишатися, адже поки існують людина, разом із, у ньому самому й страх. Звісно, з розвитком нашого суспільства та цивілізації він набувати нових форм, а люди винаходити нові шляхи боротьби з нею. І тому якщо суспільству й так далі розвиватиметься як авторитарне- механістичне, то страх завжди житиме у душі людини.

Неодмінно постане чи страх, чи можна від цього позбудеться назавжди?

Необхідний він в існуванні людину, як, наприклад, біль, зможе людина існувати не боячись? Найімовірніше, немає. Кожен, геть-чисто позбавлений страху, позбавлений і всілякої відповідальності держави і обов'язки, і неспроможний співіснувати коїться з іншими людськими індивідами. Тому страх як неминучий, а й необхідний. Як відомо, страх позитивну рису, що він мобілізує нас стало на якась агресивна дія чи зупиняє нас. Інша річ, що страх може мати й негативні риси і давати дії людей деструктивне русло. Наприклад, однією з дієвих прийомів витіснення страху є агресивність. Якщо людина знаходять у собі сил з пасивного стану страху перейти в напад, то болісне відчуття страху зникає. Так виникають війни, скоюються вбивства тощо. буд. Також, страх, панівний у суспільстві, призводить до психологічної замкнутості людей, деформації людські стосунки, деморалізації суспільства. Вирішення проблеми може проявитись і в формах, як садизм, мазохізм, нарцисизм і, злоякісна форма - деструктивність, тобто бажання знищити всіх людей. Людство має приборкати зайві страхи, слід подивитися своїм страхам у вічі й навчиться жити з цим неминучим супутником будь-який високоорганізованої життя. І тому необхідно вивчати страх, бо хто попереджений, той озброєний.

Людина починає боятися, щойно з'являється світ, страх посилюється у кілька разів, коли людина заново вчиться мислити, розуміє суперечливість свого буття, яке у цьому, що природа наділила людини свідомістю, залишивши його за цьому частиною своїх себе. Все життя страхи лише посилюються; коли людина думає, що нарешті подолав свій острах, одразу виникає новий, і він починає шукати інші засоби і природні заходи проти, і, здається, у цьому тільки і полягає сенс усього життя.

З розвитком техногенної цивілізації, яка руйнувала біологічну основу діяльної особистості протягом кількох тисячоліть, навантаження страху на людини стає більше, людина всупереч логіці не звільняється з біологічних древніх страхів, а навпаки, посилює їх і постійно відкриває нові.

Людська цивілізація йде шляхом страху, але це неминуче тупиковий шлях. Чим більше розвивається цивілізація й сильніша стає інтелектуальна міць людства, то глибше виявляється безодня, у якому скочується рід людський. Така цивілізація перетворює людей маси, масовим стає страх, вінусредняется, стає єдиним для людства.

Отже, бачимо, що страх глибоко коріниться у біологічної структурі людини. Але, тим щонайменше, ЄС перестав бути уродженою; вона сформувалася у процесі історичного поступу й у принципі піддається зміни. Людина може любити іншим людям, але при цьому вона сама може бути незалежної Польщі і творчої особистістю.