3. Групи команд мови sql

Команди мови SQL за функціями можна поділити на наступні групи:

DQL (Data Query Language) – мова запиту даних, яка використовується для пошуку та вибору даних із БД та їх відображення (SELECT);

DDL (Data Definition Language) – мова опису даних, яка включає оператори, що описують структуру таблиць і режим відображення даних, команди для зміни структури таблиць, створення та вилучення індексів (CREATE TABLE, CREATE VIEW, тощо);

DML (Data Manipulation Language) – мова маніпулювання даними, команди якої дозволяють додавати та вилучати рядки з таблиць, вносити зміни значень полів (INSERT, DELETE, UPDATE);

TPL (Transaction Processing Language) – мова обробки транзакцій, що включає команди, які об’єднують декілька команд DML;

CCL (Cursor Control Language) – мова управління курсором, яка містить команди, що дозволяють виділити для обробки фрагмент результатного набору записів;

DCL (Data Control Language) – мова управління даними, яка забезпечує виконання адміністративних функцій надання та відміни прав доступу до всієї бази, набору таблиць тощо.

4. Мова sql — типи даних та функції

Умовні позначення

| – задає альтернативу;

* – задає повторення нуль чи більше разів;

+ – задає повторення один чи більше разів;

() – можуть використовуватись для групування;

[...] - задають множину символів які можуть зустрічатись;

; – розділювач команд, останній елементу реченнях SQL;

, – розділювач між елементами у списку.

4.1 Типи даних sql

Дані – це сукупна інформація, що зберігається в базі даних у вигляді одного з декількох різних типів. За допомогою типів даних встановлюються основні правила для даних, що містяться в конкретному стовпці таблиці, у тому числі розмір пам’яті, що виділяється для них.

Основні типи даних — символьні, числові, дата та час.

4.1.1 Символьні дані

Складаються з послідовності символів, що входять у визначений набір символів створеної БД. Найчастіше використовуються набори символів ASCII, UTF, тощо.

SQL визначає два первинних символьних типи: із строго заданою кількістю символів (character) та змінною кількістю символів (character varying).

Для визначення даних символьного типу використовується наступний синтаксис:

CHARACTER VARYING (<довжина>) | VARCHAR (<довжина>)

та

CHARACTER (<довжина>) | CHAR (<довжина>)

При визначенні стовпця із символьним типом даних параметр довжина застосовується для вказівки максимальної кількості символів, які можуть бути поміщені в даний стовпець (за замовчуванням набуває значення 1). Якщо рядок визначений із фіксованою довжиною значень, то при введенні в неї меншої кількості символів значення доповнюється до вказаної довжини пропусками, що додаються справа. Якщо рядок визначений із змінною довжиною значень, то при введенні в неї меншої кількості символів в базі даних будуть збережені тільки введені символи, що дозволить досягти певної економії зовнішньої пам’яті.

Крім цього, у конкретних реалізаціях SQL існують типи для збереження текстових даних “необмеженої” (визначається архітектурою ЕОМ та особливістю ОС) довжини, наприклад MEMO чи TEXT.

4.1.2 Бітовий тип даних

Використовується для визначення бітових рядків, тобто послідовності двійкових цифр (бітів), кожна з яких може мати значення 0 або 1. Дані бітового типу визначаються за допомогою наступного синтаксису:

BIT [VARYING] (<довжина>)