Україна при Анні Іоанівні

За Анни Іоанівни відбувалось подальше обмеження державних прав України. В 1734 році, після смерті гетьмана Д. Апостола, не дозволила вибір нового гетьмана, а гетьманська влада у Лівобережній Україні була передана Правлінню гетьманського уряду (1734-50). Правління складалося з шести чоловік: царського резидента (до 1737 — О.I. Шаховський), двох царських чиновників та генерального обозного Я. Лизогуба з двома українськими козацькими старшинами. На Гетьманщину поширилася діяльність Канцелярії таємних розшукових справ, посилилися репресії, втручання імперії в укр. справи — був здійснений майновий поділ українського козацтва на виборних козаків і підпомічників. За наказом Анни Іванівни з 1731 будувалась система укріплень, так звана Українська лінія, яка починалась від Дніпра і проходила по річках Орелі та Береці до Сіверського Дінця. На важких будівельних роботах працювало до 30 тисяч українських козаків і селян. В1734 уряд Анни Іоанівни із тактичних міркувань у ході підготовки до чергової турецької війни амністував запорожців і дозволив їм вернутися на старі січові місця та дав дозвіл на заснування Нової Січі. Безуспішна російсько-турецька війна за Крим призвела до економічного виснаження України.

Зовнішність та характер

Анна Іванівна мала важкий характер, була примхлива, відрізнялася злопам'ятностю та мстивістю. Петербурзький двір часів Анни Іоанівни являв собою суміш старомосковських порядків з елементами нової європейської культури, привнесених до Росії петровськими нововведеннями. Не маючи здібностей і схильності до державної діяльності, імператриця проводила час у дозвільних придворних розвагах серед блазнів, ліліпутів, блаженних, ворожок, бабусь-приживалок. Анна любила виступати в ролі свахи, обожнювала полювання, винищуючи щороку по кілька сот загнаних для неї тварин. Правління Анни Іоанівни ознаменувалося величезними витратами на розважальні заходи, витрати на проведення балів і утримання двору навіть перевищували витрати на утримання армії і флоту, а зміст стаєнь Бірона обходилося казні вдвічі більше ніж вся російська наука. Апофеозом витрат на царський двір стала влаштоване імператрицею в лютому 1740 весілля блазня М. Голіцина з килимчкою А. Буженіновой у спеціально збудованому крижаному будинку. Із льоду був зроблений не тільки сам будинок, але і весь його ансамбль і внутрішнє оздоблення (включаючи посуд, столи, стільці, ліжка).

Смерть імператриці

У 1732 році Анна Іоанівна оголосила, що трон успадковує нащадок по чоловічій лінії її племінниці Єлизавети-Катерини-Христини — дочки її сестри Катерини Іоанівни. Анна Іоанівна стежила за племінницею, що отримала після хрещення в православ'я ім'я Анни Леопольдівни. У липні 1739 Анну Леопольдівну видали заміж за герцога брауншвейзького Антона-Ульріха, і в серпні 1740 у пари народився син Іван Антонович. 16 жовтня 1740 Анна Іванівна сіла обідати з Біроном. Раптом їй стало погано і вона впала без почуттів. Хворобу визнали небезпечною. Серед вищих сановників почалися наради. Питання про престолонаслідування було давно вирішено, своїм наступником імператриця назвала двомісячну дитину, Івана VI Антоновича.Регентом був призначений Е.Й. Бірон. 28 жовтня 1740 на 48-му році життя Анна Іванівна померла. Лікарі причиною смерті оголосили подагру в поєднанні з сечокам'яною хворобою. Похована Анна Іоанівна у Петропавлівському соборі в Петербурзі.