3. Види строків.

1. За способом їх встановлення розрізняються строки, що визначені (ст. 251 ЦК):

1) законом - безпосередньо визначені законом, чи іншим нормативним актом. Так для визнання фізичної особи безвісти відсутньою, необхідно, щоб у місці її проживання про неї не було відомостей протягом одного року (ч.1 ст.43 ЦКУ).

2) правочином – встановлені одностороннім правочином, здебільше договором сторін. Так продавець зобов’язаний передати покупцеві товар у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги встановити цей строк (ст. 663 ЦКУ), відповідно до загальних правил про строк виконання зобов’язання (ст.530 ЦКУ);

3) судом. Це може бути виражено у фразі рішення суду вступає у дію негайно, наприклад по виплаті заборгованостей по заробітній платі, чи у певний період;

4) адміністративним актом - встановлені таким адміністративним актом, який має цивільно-правове преюдиційне значення. Такі строки можуть встановлюватися для проведення публічних торгів, укладення договорів на поставку товарів для держаних чи регіональних потреб.

2. За правовими наслідками строки поділяються на:

1) правовстановлюючі або правостворюючі. Це строки, з якими пов'язане виникнення правовідносин або окремих прав та обов'язків. Так, саме з досягненням громадянином повноліття (18 років) законодавець пов'язує виникнення цивільної дієздатності в повному обсязі, що дає можливість громадянинові самостійно набувати та здійснювати конкретні цивільні права;

2) правоприпиняючі. Це строки, з перебігом яких законодавець пов'язує припинення певних правовідносин, окремих прав та обов'язків. Так, після закінчення певного часу кредитор втрачає право звернутися з претензією до поручителя.

3. За ступенем самостійності сторін у встановленні строків:

1) імперативні строки, тобто такі, що не можна змінити за домовленістю сторін (строки позовної давності, претензійні строки);

2) диспозитивні строки, тобто такі, які хоч і передбачені законом, але можуть бути змінені за погодженням сторін. Наприклад, відповідно до ч.З ст. 530 ЦК, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

4. За способами визначення — строки, які визначаються:

1) календарною датою (строк повернення боргу);

2) певним періодом часу (поставка продукції — поквартальна, щомісячна);

3) вказівкою на подію, яка неодмінно має настати (настання навігації — за договором перевезення водним транспортом: кожного року неможливо визначити конкретну дату настання цієї події).

5. За ступенем визначеності:

1) визначені строки, якщо відомо, коли саме строк настане:

а) абсолютно визначені строки указують на точний момент або період часу, з якими пов'язуються юридичні наслідки. До них відносяться, наприклад, строки та терміни, позначені календарною датою або конкретним відрізком часу.

б) відносно визначені строки характеризуються меншою точністю, проте також пов'язані з яким-небудь конкретним періодом або моментом часу. Наприклад, якщо це пов'язано з певною подією, яка обов'язково настане, або з бажанням кредитора (наприклад, строк повернення боргу «за першою вимогою»).

2) невизначені строки мають місце тоді, коли законом або договором взагалі не встановлений який-небудь часовий орієнтир, хоча і передбачається, що відповідне правовідношення має часові межі. Так, майно може бути передане в тимчасове безвідплатне користування або в оренду без вказівки на конкретний термін такого користування.

6. За призначенням:

1) строки здійснення цивільних прав, тобто строк, протягом якого володар суб'єктивно го права може реалізувати можливості, закладені в суб'єктивному праві. В основному такі строки встановлюються законом, але можуть бути визначені й сторонами. Наприклад, строки придатності, зберігання, гарантійні строки;

2) строки виконання зобов'язань (строки поставки, здачі робіт за договором підряду);

3) строки захисту цивільних прав, тобто строк, протягом якого сторона може розраховувати на захист свого права в разі порушення і отримати цей захист (строки позовної давності).