3. Загальні відомості

3.1 Фізичні властивості

Сірчистий ангідрид, сірки двоокис, оксид сірки (IV) SO₂, безбарвний газ з характерним різким запахом. У природі зустрічається в вулканічних газах . При — 10,5 °С згущується в безбарвну рідину, що твердіє при, — 75 °С у кристалічну масу. Критична температура 157,3 °С, критичний тиск 77,8 атм .

3.2 Хімічні властивості

SO₂ добре розчинимо у воді з утворенням сірчистої кислоти H₂So₃ . Кисень окислює SO₂ при високих температурах у присутності каталізаторів; може окислюватися до SO ₃ і H ₂ SO₄ і відновлюватися до S; з водними розчинами лугів SO ₂ утворює солі сірчистої кислоти. Термічно SO₂ дуже стійкий; помітна дисоціація його на SiO₂ або SOi Про відбувається лише близько 2800 °С.

В лабораторії отримують дією H ₂SO₄ на гідросульфіти, наприклад

2NaHSO₃ + H₂SO₄ = Na₂SO₄ + 2SO₂ + 2H₂O або нагріванням мідних стружок з концентрованою сірчаною кислотою

Cu + 2H₂So₄ = CuSO₄ + SO₄+ 2H₂O.

3.3 Сфера застосування

Основна сфера застосування SO₂ — виробництво сірчаної кислоти; застосовується в паперовій і текстильній промисловості, а також для сульфатациі овочів і фруктів. Велика теплота випару і легка конденсованість дозволяють використовувати його в холодильній техніці. Як сильний відновник у водних розчинах SO ₂ обезбарвлює багато органічних фарбників і застосовується при вибілюванні тканин, цукру і ін.

3.4 Токсичні властивості

С. а. токсичний. Він може потрапляти в організм через дихальні дороги під час випалення сірчаних руд (при здобутті сірчаної кислоти) на міделиварних заводах, при спалюванні палива, що містить сірку, в кузнях, котельних, на суперфосфатних заводах, теплових електростанціях і т. п. У легких випадках отруєння С. а. з'являються кашель, нежить, сльозотеча, відчуття сухості в горлі, осипла, біль в грудях; при гострих отруєннях середнього тягаря, крім того, головний біль, запаморочення, загальна слабкість, біль в підкладкової області; при огляді — ознаки хімічного опіку слизистих оболонок дихальних доріг. Тривала дія С. а. може викликати хронічне отруєння. Воно виявляється атрофічним ринітом, поразкою зубів, токсичним бронхітом з нападами задухи, що часто загострюється. Можливі ураження печінки, системи крові, розвиток пневмосклерозу . Профілактика: герметизація виробничого устаткування, ефективна вентиляція, уловлювання С. а. з хвостових і димових газів, індивідуальний захист органів дихання (протигаз). Максимально допустима концентрація С. а. в повітрі виробничих приміщень 1,0 мг/м 3 . Середньодобова концентрація в населених пунктах не повинна перевищувати 0,15 мг/м 3 . Щорік в атмосферу викидаються десятки млн. т С. а., що утворюється при промисловому спалюванні вугілля і нафти, що містять з'єднання сірки. Очищення газів покидьків від С. а. — важливе науково-технічне завдання.

4. Розрахунки

4.1 Масштаб та характер хімічного зараження

a) За таблицею 10.2 (Справочник. Защита объектов народного хозяйства от оружия массового поражения. Под. ред. Г.П. Демиденко, 1989 г., с.107) визначили, що для 100 т сірчаного ангидриду глибина зони можливого хімічного зараження при швидкості повітря 1 м/с становить 3,5 км. Для швидкості 2 м/с визначаємо коефіцієнт поправки для ізотермії (с.108),він становить 0,6. Враховуючи те, що для обвалованої ємкості глибина зменшується в 0.15 рази, знаходимо її значення:

Г = 3,5*0,6=2,1 км

Ш =2,1*0,15=0,315 км

б) Площа зони хімічного зараження розраховується (с. 106):

S₃ = 0.5*0,315*2,1=0,1575 км