1. Комплексні одиниці словотвору, їх характеристика:

а) словотвірна пара,

б) словотвірний ланцюжок,

в) словотвірна парадигма,

г) словотвірне гніздо.

2. Способи словотворення в сучасній українській мові. Загальна характеристика.

Література: основна (1, 6, 13, 14, 17, 18), додаткова (1, 2, 3, 10, 11, 12, 14, 15, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 32, 34), довідкова (1, 3, 6, 8,16).

1. Комплексні одиниці словотвору – це такі словотвірні одиниці, які складаються з кількох (двох чи більше) похідних слів і беруть участь у системній організації словотвору. Сюди належать: словотвірна пара; словотвірний ланцюжок; словотвірна парадигма; словотвірне гніздо.

Словотвірна пара (СП) – це найменша ланка словотвірної системи, яка складається з твірного і похідного слів: воля à вільний; вечоровий à вечорово; місто à прамісто.

Словотвірний ланцюжок (СЛ) – це ряд спільнокореневих слів, що перебувають у відношеннях послідовної мотивації:

білий / à біленький / à біленько (тричлений, триелементний СЛ).

СЛ має словотвірні ступені ( / … / … /), їх може бути від 2 до 7. у працях Тихонова є інформація, що зафіксовано 11 таких кроків словотворення.

Кожне слово СЛ є твірним для наступного похідного: писати àнаписатиà напис 0; читати àпрочитати àпрочитання(за правилами похідності не можна третє слово виводити від першого).

СЛ бувають різні за будовою, мають різну частиномовну характеристику, різну кількість елементів. Вершиною СЛ є вихідне слово (певна частина мови): ви àвикати; зелений àзеленіти àпозеленіти àпозеленіння.

Для української мови найбільш характерними є СЛ, що складаються з 3-4 елементів.

СЛ є відкриті (дає можливість новим утворенням) та закриті.

Слова-елементи СЛ переважно мають прозорі семантичні зв’язки. Якщо слово багатозначне, то семами можуть і не передаватися впохідні, але не завжди: казатиà доказати àдоказувати; казати à показатиà показ 0 (втратилась сема «говорити»). СЛ досліджувала Л.Коржик (Пена).

Словотвірна парадигма (СП) – це сукупність похідних, які мають одну твірну основу і знаходяться на одному ступені словотворення:

конячий

к інь кінський

коник

Парадигма (певний зразок, наприклад, іменники в однині, множині). Це поняття належить до відносно нових у теорії словотвору. Частіше термін «парадигма» використовують у морфології як сукупність усіх морфологічних форм слова. Цю комплексну одиницю досліджували О. Земська, В. Лопатін, В.Грещук, З.Валюх, О.Микитин, І.Джочка, Р.Бачкур та ін.

біленький

біло

білити

б ілий

білість

білизна

пребілий

Як бачимо, маємо сукупність усіх похідних на певному етапі творення, мотивованих однією твірною основою (з різними формантами).

Словотвірна парадигма – це сукупність похідних на певному етапі словотворення від одного і того ж слова, що утворюється за допомогою різних словотворчих засобів.

Словотвірна парадигма є відкритою велиною і може поповнюватися новими словами:

піарник

піарщик

піарити

п іар піарний

піаристий

піаррішення

піарпростір

Словотвірне гніздо (СГ) – це сукупність слів, упорядкованих відношеннями похідності об’єднаних спільним коренем.

В українській мові – приблизно 17 тисяч гнізд. Межі гнізд у мові – рухомі. СГ існують доти, доки відчуваються живі словотвірні зв’язки між ними. Наприклад, слово «казати» етимологічно повязне із «казити», «ворог» – із «ворожити», «бути» – із «забути».

У творюються СГ із різних частин мови: від іменників – 70%; дієслів – більше 19%; прикметників – 7,5%; решти частин мови – 3,3%. Проте найпотужнішими є СГ з дієслівними вершинами:

доказатиà доказувати àдоказування

переказати à переказуватиàпереказування

наказати àнаказувати àнаказування

к азати

(вершина СГ) вказатиà вказуватиà вказування

розказатиà розказувати àрозказування

підказати àпідказувати àпідказування

У наведеному прикладі подано лише фрагмент СГ (слова доказ, переказ, наказ, підказка та ін.теж входять сюди), оскільки СГ – це вся сукупність однокореневих слів, упорядкована відношеннями похідності:

граціозно

г рація à граціозний

граціозність

СГ досліджували І. Ковалик, О. Тихонов, Н. Клменко, Є. Карпіловська, Н. Тишківська, Г. Василевич, М. Лесюк.

ЛЕКЦІЯ № 8

Неморфологічні способи творення слів

План:

1. Лексико-семантичний спосіб словотворення,

2. Лексико-синтаксичний спосіб словотворення,

3. Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення; його основні різновиди: субстантивація, ад’єктивація, прономіналізація, адвербіалізація.

Література: основна (1, 6, 13, 14, 17, 18), додаткова (3, 7, 8, 11, 12, 13, 14, 18, 19, 33, 34), довідкова (1, 3, 6, 8, 16).

1. Лексико-семантичний спосіб творення – це утворення нових слів внаслідок переосмислення значень уже відомих слів у мові:

перо (гусине) àперо (знаряддя праці);

супутник (людина) àсупутник (апарат).

Цим способом утворено:

• від загальних назв оніми Кобзар, Каменяр, Долина, Суми;

• якісні прикметники, мотивовані відносними, лексеми на позначення кольорів: вишневий (светер) à вишневий (сік), кавовий (костюм) à кавовий (напій).

Цим же способом утворені слова «ланка» (спочатку воно означало частину ланцюга, а пізніше частину людей) і «вожатий» (спочатку це назва провідника, а згодом – водій трамвая, ще пізніше – організатора культурних заходів (сьогодні це значення зархаїзувалося)).

2. Лексико-синтаксичний спосіб словотворення – це зрощення, злиття

словосполучень в одне слово. Він відомий ще з авніх часів (Білгород, Новгород, Славгород).

Цим спобом утворено слова спасибі (спаси Бог), сьогодні (СЕГО ДНЄ) , на добраніч (на добру ніч), вищенаписаний (вище написаний).

Цим спобом утворено назви чесел другого десятка, назви десятків і сотень: дванадцять, чотириста.

Цим спобом утворено слова горілиць, втридорога, чимдуж, пройдисвіт, високорозвинений, нижчепідписаний та ін.

3. Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення – це утворення нових слів шляхом їх переходу з однієї частини мови в іншу: молода дівчина запрошувала на весілля; молода запрошувала на весілля.

У процесі такого переходу прикметника в іменик новоутворене слово набуває нових морфологічних значень, а отже, виконує нову синтаксичну роль (підмет).

Розрізняють такі види морфолого-синтаксичного способу творення слів:

СУБСТАНТИВАЦІЯ – перехід слів з інших частин мови до класу іменників (вартовий ходив, визволені не забувають).

Розрізняють повну субстантивацію (коли слова з інших частин мови остаточно перейшли в розряд іменників: Котляревський, Львів, Київ, набережна) і неповну (коли слово вживається і в значенні іменника, і в значенні тієї частини мови, до якої належало до субстантивації: операційна, минуле).

Субстантивація – це продуктивний спосіб утворення іменників головним чином від прикметників і дієприкметників. Субстантиви зберігають той тип словозміни, що властивий частині мови, від якої вони утворилися.

АДВЕРБІАЛІЗАЦІЯ – перехід слів з інших частин мови в прислівники. Найчастіше в українській мові адвербіалізуються іменники в непрямих відмінках (без прийменників і з прийменниками) і прикметники: бігом, кругом, напам’ять, до вподоби.

АД’ЄКТИВАЦІЯ – перехід слів з інших частин мови в прикметники. Найчастіше переходять у прикметники дієприкметники: стояча вода, колюча шипшина, сіяне борошно, сушені яблука. При переході в розряд прикметників дієприкметник втрачає дієслівні значення виду, часу, виражає статичну ознаку предмета, втрачає здатність керувати формами непрямих відмінків іменників і визначатися словами з обставинним значенням. Окремі прикметники дієприкметникового походження утворюють ступені порівняння: болючий – болючіший, найболючіший. Ад’єктивовані прикметники можуть відрізнятися від дієприкметників місцем наголосу варений, печений (дієприкметники), варений, печений (прикметники).

До розряду прикметників можуть переходити порядкові числівники, деякі займенники: Першим учнем у класі став Грицько; Платня нічого – краща, ніж по інших сторонах.

ПРОНОМІНАЛІЗАЦІЯ – перехід слів з інших частин мови в займенники внаслідок втрати чи послаблення їхнього лексичного значення і набуття узагальненого вказівного значення.

У такому значенні можуть вживатися іменники (діло було зимою), прикметники (Семенові вчувалась певна мелодія), числівник один (в одній долині, під горою, і високий явір зеленів).

ПАРТИКУЛЯЦІЯ – перехід інших частин мови в частку: Вона і не знала, що таке життя...

НУМЕРАЛІЗАЦІЯ – перехід слів з інших частин мови в числівники: тьма народу, безліч птахів.

ІНТЕР’ЄКТИВАЦІЯ – перехід слів з інших частин мови у вигуки: Матінко! Лелечко!

ПРЕПОЗИЦІОНАЛІЗАЦІЯ – перехід інших частин мови в прийменник: вздовж дороги, поруч мене.

ЛЕКЦІЯ № 9

Морфологічні способи творення слів

План: