5 Питання -Будова та принципи роботи рентгенівської трубки

Рентгенівські промені виникають при сильному прискоренні заряджених частинок ( гальмівне випромінювання), або при високоенергетичних переходах в електронних оболонках атомів або молекул. Обидва ефекти використовуються в рентгенівських трубках. Основними конструктивними елементами таких трубок є металеві катод і анод (раніше називався також антикатод). В рентгенівських трубках електрони, випущені катодом, прискорюються під дією різниці електричних потенціалів між анодом і катодом (при цьому рентгенівські промені не випускаються, так як прискорення занадто мало) і вдаряються об анод, де відбувається їх різке гальмування. При цьому за рахунок гальмівного випромінювання відбувається генерація випромінювання рентгенівського діапазону, і одночасно вибиваються електрони з внутрішніх електронних оболонок атомів анода. Порожні місця в оболонках займаються іншими електронами атома. При цьому випускається рентгенівське випромінювання з характерним для матеріалу анода спектром енергій (характеристичне випромінювання, частоти визначаються законом Мозлі : де Z - атомний номер елемента анода, A і B - константи для певного значення головного квантового числа n електронної оболонки). В даний час аноди виготовляються головним чином з кераміки, причому та їх частина, куди ударяють електрони, - з молібдену або мід

принцип дії

Рентгенівські промені виникають при сильному прискоренні заряджених частинок (гальмівне випромінювання), або при високоенергетичних переходах у електронних оболонках атомів або молекул. Обидва ефекти використовуються в рентгенівських трубках.

У рентгенівських трубках електрони, випущені катодом при нагріванні, прискорюються під дією різниці електричних потенціалів між анодом і катодом (при цьому рентгенівські промені не випускаються, так як прискорення занадто невелике) і вдаряються в анод, де відбувається їхнє різке гальмування. При цьому за рахунок гальмівного випромінювання відбувається генерація випромінювання рентгенівського діапазону при вибиванні електронів із внутрішніх електронних оболонок атомів анода. Порожні місця в оболонках займаються іншими електронами атома. При цьому випускається рентгенівське випромінювання з характерним для матеріалу анода спектром енергій (характеристичне випромінювання, частоти його визначаються законом Мозлі: , де Z — атомний номер елемента анода, A і B — константи для певного значення головного квантового числа n електронної оболонки).

6 Питання-Основні методи рентгенівського дослідження-рентгеноскопія,її переваги та недоліки

2. Рентгеноскопія

Рентгеноскопія (рентгенівське просвічування) — класичне визначення —

метод рентгенологічного дослідження, при якому зображення об'єкта

одержують на флюоресцентному екрані.

З моменту відкриття рентгенівського випромінювання для рентгеноскопії

застосовувався флюоресцентний екран, який представляв із себе в

більшості випадків лист картону з нанесеним на нього спеціальним

флюоресцуючою речовиною. У сучасних умовах застосування флюоресцентного

екрану не обґрунтовано в зв'язку з його малою світністю, що змушує

проводити дослідження в добре затемненому приміщенні і після тривалої

адаптації дослідника до темряви (10-15 хвилин) для розрізнення

малоінтенсивного зображення. Замість класичної рентгеноскопії

застосовується рентгенотелевізійне просвічування, при якому

рентгенівські промені потрапляють на УРІ (підсилювач рентгенівського

випромінювання), до складу останнього входить ЕОП (електронно-оптичний

перетворювач). Одержуване зображення виводиться на екран монітора.

Висновок зображення на екран монітора не вимагає світлової адаптації

дослідника, а так само затемненого приміщення. На додаток, можлива

додаткова обробка зображення і його реєстрація на відеоплівці або

пам'яті апарата.

Також рентгенотелевізійне просвічування дозволяє істотно знизити дозу

опромінення дослідника за рахунок винесення робочого місця за межі

кімнати з рентгенівським апаратом.

Головною перевагою перед рентгенографією є факт дослідження в реальному

масштабі часу. Це дозволяє оцінити не тільки структуру органу, але і

його зміщуваність, скорочуваність або розтяжність, проходження

контрастної речовини, наповнюваність. Метод також дозволяє досить швидко

оцінити локалізацію деяких змін, за рахунок обертання об'єкта

дослідження під час просвічування (багатопроекційне дослідження). При

е дослідження). При

рентгенографії для цього потрібно проведення декількох знімків, що не

завжди можливо (пацієнт пішов після першого знімка не дочекавшись

результатів; великий потік пацієнтів, при якому робляться знімки тільки

в одній проекції).

Рентгеноскопія дозволяє контролювати проведення деяких інструментальних

процедур - постановка катетерів, ангіопластика, фістулографія.

Відносно висока доза опромінення в порівнянні з рентгенографією —

практично нівельований з появою нових цифрових апаратів, які знижують

дозову навантаження в сотні разів