3.Ведучий. Відкриваємо наступну сторінку: «т.Г.Шевченко – великий художник».

4.Ведучий. У вільний від роботи час, Тарас читає, малює, однак думка знайти людину, яка навчила б його малювати, не покидає хлопчи­ка. Так він потрапляє до хлипківеького маляра, який погоджується навчити хлопчика малюва­ти. Проте пан Енгельгардт, у якого Шевченко був кріпосним, забирає його до Петербурга і Та­рас стає козачком у свого пана.

7.Учень. Хоче малювати, прагне він до знань,

Та за це багато зазнає знущань.

Нишком він малює статуї в саду,

Вночі пише вірші про людську біду.

1.Ведучий. Енгельгардт хотів зробити з хлоп­ця портретиста — Тарас вчився у Вільні, у Варшаві, в славного маляра Лампі, у маляра Ширяєва. Але одночасно був лакеєм. В Літньому саду Тарас змальовував усякі статуї.Тут, в саду, зустрів Тарас свого земляка Івана Сошенка з Богуслава Київської губернії. Ця зустріч мала вирішальне значення для подальшого життя поета.

2.Ведучий. Сошенко познайомив Тараса з відомим українським поетом Гребінкою, з російським поетом В.А. Жуковським, з кумиром тодішнього російського художнього світу К.П. Брюловим. Ці люди викупили Тараса з неволі.

3.Ведучий. Брюлов намалював портрет Жу­ковського. Портрет було розіграно в лотерею. І за ці гроші пан Енгельгардт зробив «відпускну» Та­расу. Це сталося 22 квітня 1838 року. Шевченкові було тоді 24 роки. Цей день — найясніший день у житті великого поета.

4.Ведучий. Тарас учився у Сошенка, потім у Брюлова. Він, малюючи, співав. Він дуже любив Ук­раїну, свій рідний край, і всі свої малюнки при­свячував природі рідного краю, бідним людям.

Багато писав він портретів.

1.Ведучий. Т.Г. Шевченко в 1845 р. закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібни­ми медалями і званням «Вільного художника». Його картини — дуже гарні, прості і одночасно величні. Є у Шевченка немало творів про художників, про їх життя. Серед них повість – «Художники», яка розповідає про вчителів Т.Г.Шевченка – І.Сошенка, К.Брюлова та інших – та про самого автора.

2.Ведучий. Відкриваємо третю сторінку: «т.Г.Шевченко і музика».

3.Ведучий. Т.Г. Шевченко був дуже таланови­тим. Великий поет, письменник, художник, дра­матург, скульптор, відомий портретист, пейза­жист. Він добре знав давньогрецьку та давньо­римську літературу. З цікавістю читав Гомера, Овідія, Данте. Цікавився драмами Шекспіра, творчістю Пушкіна. Він був навіть актором, відмінно грав на сцені. Із прожитих 47 років, 24 - був у рабстві;

 10 — в казематі і на висланні.

4.Ведучий. Шевченко дуже любив музику,мав гарний голос, чудову пам’ять і відмінний музичний слух. Будучи маленьким хлопчиком, він багато співав, пам’ятав багато пісень, він не міг жити без пісні. З раннього дитинства слухав він сумні пісні ма­тері, а після її смерті їх співала сестра Катерина. Тарас і сам співав про сирітство, про важке дитин­ство, про село, про свою першу любов.

1.Ведучий. Дуже подобалися Тарасу пісні і ду­ми про український народ, історію його життя. Він любив кобзарів, які ходили по світу і співали. І Шевченко сам записував багато пісень. Після 1847 р., коли Тарас служив в Казахських степах, він багато співав пісні в степах.

2.Ведучий. Поет дуже любив природу. В вірші «Зоре моя вечірня» він зумів передати всю кра­су української природи.

(Звучить пісня «Зоре моя вечірня» ).

3.Ведучий. Поет слухав не тільки українські пісні, але і пісні інших народів. Цікавився негри­тянськими піснями, любив ритм польських мазу­рок.

4.Ведучий. Багато мандрував Т.Г. Шевченко по селах Київщини, Чернігівщини, Полтавщини, Волині, збирав та записував пісні. Народ часто убирався, щоб послухати спів Тараса. На весіллі української письменниці Ганна Барвінок Шевченко дуже гарно заспівав улюбле­ну свою пісню «Ой, зійди, зійди ти, зіронько вечірня» .

1.Ведучий. Коли в 1847 р. Шевченка заареш­тували і везли етапом до Петербурга, а потім до Оренбурга, він також співав. І жандарми заслухалися його співом. А співав Тарас і сумні пісні, і веселі, особливо для дітей. Любив він слухати і Керну музику, концерти Баха, симфонії Моцар­та., Бетховена, мазурки Шопена.

3.Ведучий. На вірші Т.Г. Шевченка написано багато пісень. І багато з них написав Микола Ва­сильович Лисенко. І музику до «Кобзаря» написав також він. Всі знають пісні на слова віршів поета: «Зоре моя вечірня», «Закувала зозуленька», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої»,«Заповіт», «Сонце заходить», «Садок вишневий коло хати» та інші.