1.6. Злоякісна катаральна гарячка врх.

При передзабійному огляді хворих тварини виявляють різку гіперемію кон’юнктиви з одночасним ураженням очей, сльозотеча, опухання повік. Спостерігається нерівномірний розподіл тепла по поверхні тіла тварини. Основа рогів і ділянки лобних пазух на дотик гарячі. Носове дзеркало на дотик сухе й гаряче. Температура тіла підвищується до 41-42⁰С. З носової порожнини спочатку серозно-слизові, а потім серозно-гнійні виділення. Слизова оболонка (на початку захворювання) носової порожнини гіпермійована і припухла. Нерідко запальний процес поширюється на гортань, бронхи і придаткові порожнини голови. На слизовій оболонці ротової порожнини і піхви утворюються крупозно-дифтеритичні плівки та ерозії.

Ветеринарно-санітарна оцінка. Туші і неуражені органи направляють на проварювання, а голови та уражені органи – на утилізацію.

Шкури дезінфікують.

1.7. Чума свиней (класична) – Pestis suis – виключно контагіозна вірусна хвороба, яка вражає свиней різного віку.

Післязабійна ветсанекспертиза. Типові патологоанатомічні ознаки – численні крововиливи в різних тканинах і органах. Хвороба характеризується пропасницею, ураженням кровоносних судин і кровотворних органів та крупозно-дифтеритичним запаленням товстого відділу кишечника.

Чума свиней часто ускладнюється вторинними інфекціями, тому паткартина дуже різноманітна. При септичному (гострому) перебігу хвороби характерні геморагічні явища на шкірі, слизових і серозних оболонках, в паренхіматозних органах, лімфатичних вузлах, гортані, стравоході, глотці, сечовому міхурі, товстих кишках. Особливо характерні смугасті крововиливи на надгортаннику і слизовій оболонці прямої кишки. Лімфовузли збільшені, щільні, почервонілі ззовні, на розрізі мають характерний мармуровий вигляд, темно-червоний обідок по периферії, від якого відходять темно-червоні перетинки, які ділять центральну частину на окремі поля сіро-білого кольору. На шкірі вух, черева, внутрішньої поверхні кінцівок – крововиливи темно-червоного або червоно-фіолетового кольору, які бліднуть при натисканні.

Чума, ускладнена сальмонельозом, переходить у хронічну форму. При цьому у травному тракті з’являються дифтерично-некротичні пошкодження.

На слизовій оболонці сліпої та ободової кишок утворюються некрози – струпи у вигляді підвищень круглої форми (“бутони”), при видаленні яких з’являються виразки.

Ветеринарно-санітарна оцінка. Туші та усі продукти забою від хворих і підозрюваних в захворюванні тварин, випускати з м’ясопереробного підприємства в незнешкодженому вигляді заборонено.

При наявності дегенеративних змін в м’язах тушу разом з усіма внутрішніми органами направляють на технічну утилізацію.

При відсутності патзмін в мускулатурі, туші і органи піддають бактеріологічному дослідженню на наявність сальмонел. При виявленні їх в туші й органах, органи – на утиль, м’ясо знешкоджують високими температурами (варіння, виготовлення м’ясних хлібів, консервів). Якщо сальмонели виявлені лише в м’ясі, то його разом з органами знешкоджують вищезазначеними методами.

Якщо результат бактеріологічного дослідження негативний, шпик і непошкоджені внутрішні органи переробляють на варені й варено-копчені ковбаси за установленим режимом, а при неможливості такої переробки – проварюють. Уражені внутрішні органи, кров та кишки направляють на технічну утилізацію із знешкодженням при температурі не нижче 100⁰С.

Внутрішній жир перетоплюють. Шкури дезинфікують.

1.8. Пастерельоз (геморагічна септицемія) – хвороба свійських і диких тварин та птахів. Збудник – P. multocida – коротка, нерухома, грамнегативна паличка, яка не утворює спор в зовнішньому середовищі. В крові (без доступу світла) пастерели зберігають свою вірулентність протягом 6-10 діб. У воді без доступу повітря при температурі 5-8⁰С вони зберігаються до 18 діб, в кризі – до 3 тижнів. У м’ясних фаршах пастерели гинуть при температурах виготовлення варених ковбас.

Післязабійна ветсанекспертиза. Численні крововиливи на серозних та слизових оболонках, в гіперемійованих легенях, під плеврою, в підшкірній сполучній тканині та різних паренхіматозних органах. В підщелеповому просторі та шиї – драглисті інфільтрати в підшкірній клітковині. Лімфовузли (особливо голови, шиї, легень і кишечника) збільшені, гіперемійовані, дуже соковиті на розрізі.

Диференційний діагноз. Гостру форму пастерельозу необхідно диференціювати від сибірки у ВРХ та від запалення легень. На виняток від сибірки в області шиї або підгрудка обмежений набряк, подібний карбункулу. При цьому явища запальної реакції визначаються в усіх лімфовузлах туші, а не лише регіональних.

Від перипневмонії пастерельоз відрізняється відсутністю в першої численних крововиливів, дегенеративних змін в органах. Остаточний діагноз ставлять на підставі бактеріоскопії мазків.

У свиней пастерельоз необхідно диференціювати від чуми та бешихи.

При бешисі, на відміну від пастерельозу, в області глотки й гортані відсутні набряки та геморагічно-некротичні ураження мезентеріальних лімфовузлів. Селезінка хоч і збільшена, має горбистий вигляд, пульпа її нерозм’якшена.

При гострому (або септичному) перебігу чуми свиней характерні геморагічні явища на шкірі, слизових і серозних оболонках, в паренхіматозних органах, лімфовузлах, гортані, стравоході, глотці, сечовому міхурі, товстих кишках. Лімфовузли збільшені, щільні, почервонілі ззовні, на розрізі мають характерний мармуровий вигляд, темно-червоний ободок по периферії, від якого відходять темно-червоні перетинки, які ділять центральну частину на окремі поля сіро-білого кольору. На шкірі вух, черева, внутрішній поверхні кінцівок плями дрібних крововиливів темно-червоного кольору, які не бліднуть при натисканні.

Ветеринарно-санітарна оцінка. Збудники пастерельозу непатогенні для людини. М’ясо і субпродукти пастерельозних тварин нешкідливі для людей. Проте ці продукти можуть бути небезпечними при ускладненні пастерельозу сальмонельозною інфекцією, особливо у свиней, яка може викликати у людей харчові токсикоінфекції. Тому туші і продукти забою від тварин, хворих і підозрілих у захворюванні випускати в сирому вигляді забороняється.

За наявності дистрофічних або інших патологічних змін у м'язах тушу з внутрішніми органами направляють на утилізацію.

За відсутності патологічних змін у туші й органах рішення про використання продуктів забою приймають після мікробіологічного дослідження. У випадку виявлення сальмонел внутрішні органи утилізують, а туші випускають після проварювання або направляють на виготовлення консервів.

У разі відсутності сальмонел тушу, сало і внутрішні органи дозволяється переробляти на варені або варено-копчені ковбаси, варено-копчені грудинки, корейки.

Патологічно змінені внутрішні органи, кишки і кров направляють на утилізацію із знешкодженням при температурі не нижче 100⁰С, а при неможливості знезараження – знищують.

Шкури дезінфікують в 1%-му розчині соляної кислоти, розведеної в 20%-му розчині кухонної солі. Температура розчину 17-20 ⁰С.

1.9. Африканська чума свиней. (африканська пропасниця, східно-африканська чума, хвороба Монтгомері) – висококонтагіозна вірусна хвороба, яка характеризується пропасницею, ціанозом шкіри і великими геморагіями у внутрішніх органах.

Збудник – ДНК-вмісний вірус, стійкий до висушування, заморожування, гниття. При 5⁰С він зберігає активність до 7 років, при кімнатній температурі – до 18 міс., при 37⁰С - 30 днів, при 50⁰С – 60 хв., при 60⁰С – 10 хв.

В крові свиней при 4⁰С виживає до 18 міс., в трупах – 2,5 міс., в гною - 160 днів, у м’ясі при зберіганні на холоді – 155 діб, в копченій шинці – 5-6 міс.

Післязабійна ветсанекспертиза. Патзміни нагадують зміни при класичній чумі свиней. Найбільш характерні: ціаноз шкіри з дифузними крововиливами, геморагічна інфільтрація селезінки та лімфовузлів, крововиливи під епікардом і капсулою нирок, серозно-фібринозні набряки міжчасточкової сполучної тканини і паренхіми легень, стінок жовчного міхура, скупчення фібринозного ексудату в серцевій сорочці, грудній та черевній порожнинах.

Селезінка при гострому перебігу хвороби сильно гіперемійована та збільшена. Печінка кровонаповнена, жовчний міхур – збільшений, набряклий. Нирки – темно-вишневого кольору. Легені з характерними для африканської чуми свиней драглистими міжчасточковими перетинками, найбільш помітні ураження портальних, ниркових, шлункових та мезентеріальних лімфовузлів.

Диференційна діагностика

таблиця 1

Патологоанатомічні зміни	Африканська чума свиней	Класична чума свиней
Збільшення селезінки (геморагічна)	+	-
Селезінка нормальна або злегка збільшена з інфарктами	-	+
Серозно-геморагічна пневмонія з драглистим серозно-фібринозним набряком міжчасткової сполучної тканини	+	-
Нирки повнокровні з численними крововиливами	+	-
Нирки бліді з дрібнокрапковими крововиливами	-	+
Лімфовузли (портальні, ниркові, шлункові, мезентеріальні) - геморагічна інфільтрація (вид кров’янистих згустків)	+	-
На розрізі лімфовузли мають мармуровий малюнок (темно-червоні перетинки та окремі поля сіро-білого кольору)	-	+
Скупчення великої кількості серозно-геморагічної рідини в грудній, черевній та перикардіальній порожнинах	+	-
Дифтеритичне запалення (бутони) в товстому відділі кишечника	-	-
Жовчний міхур – збільшений, набряклий	+	-

Ветеринарно-санітарна оцінка. При виявленні ознак африканської чуми свиней туші з внутрішніми органами і шкірою знищують спалюванням.

Ветеринарно-санітарні заходи. Приміщення, в яких утримувалися тварини, цехи забою та обробки туш спочатку зрошують одним з розчинів: формаліну з вмістом 0,5% формальдегіду; 1,5%-м розчином параформу, виготовленим на 0,5%-му розчині їдкого натру; 5%-м розчином хлораміну або ін. відповідно до інструкції (з розрахунку 1 л./м², експозиція – 3 год.). Застосовують також розчини хлорного вапна (4% активного хлору), гіпохлориду натрію (3% активного хлору) з розрахунку 1,5 л/м² і експозицією 24 год.

Перед дезінфекцією поверхні стін, підлоги, дверей, обладнання миють гарячою водою з миючими засобами (2-3 % кальцинованої соди). Потім проводять механічну очистку приміщення.

Гнійну рідину обробляють сухим хлорним вапном, що містить не менше 25% активного хлору (з розрахунку 1,5 кг. на 10 л гнійної рідини). Малі порції гною спалюють, великі залишають на 1 рік для термічного знезараження, по краях гноєсховища посипають сухим хлорним вапном (2 кг/м²).

Транспортні засоби після промивання обробляють одним з розчинів: 1,5%-м формальдегіду; 1,5%-м параформу, приготовленого на 0,5% - му розчині їдкого натру, 5%-м розчином хлораміну (з розрахунку 1л/м² і експозицією 3 год.).

Спецодяг дезінфікують в параформалінових камерах 1 год. при 57-60⁰С або замочують в 55%-му розчині хлораміну Б (на одну частину спецодягу 9 частин дезінфікуючого розчину) впродовж 3 год. або в 0,5%-му розчині формальдегіду впродовж 24 год.

При температурі нижче 0⁰С до дезінфікуючих розчинів додають 15-20% кухонної солі (50-60⁰С) і наносять ці розчини з розрахунку 1,5л/м², експозиція 3 год.

1.10. Бешиха свиней – інфекційне захворювання свиней від 3 до 12 міс.

Збудник – Erysipelotrix insidiosa – нерухома, тонка, пряма або злегка зігнута паличка, спор і капсул не утворює.

При нагріванні до 70⁰С гине через 5 хв. Соління і копчення м’яса слабо впливає на збудника: в копченій свинині його виявляли через 170 діб після виготовлення. Низькі температури (-5 ... -15⁰С ) навіть при тривалій дії не знешкоджують м’ясо.

Післязабійна ветсанекспертиза. На шкірі червоні або сині плями різної величини і форми, при хронічному перебігу хвороби – некроз шкіри. Дрібні крововиливи на серозних оболонках. Майже всі лімфовузли збільшені, соковиті, кровонаповнені, червоно-фіолетового кольору, інколи з крововиливами. В легенях – слизово-гнійний бронхіт, венозний застій і набряк. Слизова оболонка тонкого кишечника гіперемійована інколи з крововиливами.

Селезінка збільшена і кровонаповнена.

Печінка збільшена, паренхіматозна тканина перероджена, інколи виявляють некротичні ділянки. Нирки трохи збільшені, з поверхні з крапковими крововиливами, межа між корковим і мозковим шаром стерта.

При хронічному перебігу хвороби основною патологічною ознакою є ендокардит на клапанах серця (частіше на двостулковому); виявляють пухкі розростання, схожі на грона кольорової капусти і являють собою відкладання фібрину.

Ветеринарно-санітарна оцінка. Туші і продукти забою від тварин, хворих і підозрілих у захворюванні зазначеною хворобою, випускати в сирому вигляді забороняється.

За наявності дистрофічних або інших патологічних змін у м'язах тушу з внутрішніми органами направляють на утилізацію.

За відсутності патологічних змін у туші й органах рішення про використання Продуктів забою приймають після мікробіологічного дослідження. У випадку виявлення збудника внутрішні органи утилізують, а туші випускають після проварювання або направляють на виготовлення м’ясних хлібів чи консервів.

У разі відсутності збудника тушу, сало і внутрішні органи дозволяється переробляти на варені або варено-копчені ковбаси, варено-копчені грудинки, корейки.

Патологічно змінені внутрішні органи, кишки і кров направляють на технічну утилізацію із знешкодженням при температурі не нижче 100⁰С, а при неможливості знезараження – знищують. Збирання ендокринної сировини не дозволяється. Шкури, зяті з хворих тварин дезінфікують протягом 48 год. в насиченому розчині (26%) кухонної солі з додаванням 1% соляної кислоти при температурі дезрозчину 15⁰С, після дезінфекції шкури нейтралізують.

Ветеринарно-санітарні заходи. Для дезінфекції приміщень, де утримувались тварини і місць забою використовують розчин хлорного вапна (3% активного хлору), 2%-й розчин їдкого натру (70-80⁰С), 0,5%-й розчин формальдегіду, 4%-й розчин кальцинованої соди (70-80⁰С) та ін. (з розрахунку 1л/м² площі). Одноразова обробка впродовж 1 год., при використанні кальцинованої соди - 3 год.

1.11. Ензоотичний енцефаломієліт (хвороба Тешена) – Encephalomyelitis enzootica – інфекційна хвороба переважно поросят-сисунів і підсвинків 2-10 місячного віку, характеризується розвитком енцефаломієліту і появою паралічів. Хвороба проявляється парезами і паралічами внаслідок запалення головного та спинного мозку.

Збудник – нейротропний, РНК- вмісний вірус. При нагріванні до 70-80⁰С руйнується через 60 хв., при кип’ятінні – впродовж кількох секунд. В засоленому м’ясі – через 30-40 діб.

Післязабійна ветсанекспертиза. Патологоанатомічні зміни нехарактерні. Інколи визначають гіперемію окремих органів грудної, черевної порожнини, слизової оболонки кишечника, мозкових оболонок, судин мозку, а також набряк речовини головного і спинного мозку і крапкові крововиливи в спинному мозку. Інколи селезінка збільшена.

При хронічному перебігу хвороби у дорослих тварин можлива атрофія окремих груп м’язів скелетної мускулатури і катаральна пневмонія.

Ветеринарно-санітарна оцінка. При наявності дегенератив-них змін мускулатури тушу з усіма внутрішніми органами направляють на утилізацію або спалюють. М’ясо і продукти забою переробляють на варені, варено-копчені ковбаси, консерви або направляють на проварювання, допускається використання голів, ніг і хвостів для виготовлення сальтисону і холодцю. Кістки, кров, головний і спинний мозок, кишки, шлунки, сечові міхури, стравоходи, ратиці переробляють на сухі корми тваринного походження. Шкури з тварин не знімають, а обпалюють або ошпарюють.

Ветеринарно-санітарні заходи. Хворих і підозрюваних у захворюванні свиней забивають на санітарній бойні або на загальному конвеєрі м’ясокомбінату в окрему зміну. Для дезінфекції приміщень застосовують 2%-й розчин формальдегіду, 3%-й розчин їдкого натру (70-80⁰С), розчину гіпохлориту натру або освітлений розчин хлорного вапна (3% активного хлору, 0,5-1 л/м² площі, експозиція 3-4 год.). Обладнання дезінфікують 5%-м розчином хлораміну або 3%-м розчином їдкого натру 70-80⁰С. Автомашини при виїзді з м’ясокомбінату дезінфікують 2%-м розчином формальдегіду.

1.12. Хвороба Ауєскі (несправжній сказ) – Morbus Aujeszky –інфекційна хвороба, яка характеризується ураженням центральної нервової системи, запаленням легень, лихоманкою, сильним свербінням і розчісуванням шкіри у всіх видів тварин, крім свиней, норок та соболів.

До хвороби сприйнятливі усі види свійський і диких ссавців, але частіше реєструються у свиней, переважно у молодняка.

Збудник – ДНК-вмісний вірус. Його знаходять у свиней в шкірі, легенях, печінці, селезінці, головному мозку, м’язах і кістковому мозку. Витримує заморожування при -15...-20⁰С впродовж 160 діб. У головному мозку, печінці, селезінці та легенях при зберіганні спочатку при температурі – 21⁰С, а потім при 10⁰С вірус зберігає патогенність до 20 діб.

Післязабійна ветсанекспертиза. У великої рогатої худоби і овець – розчісування шкіри в місцях свербіння. Інколи спостерігають гіперемію і набряк легень, гіперемія або крововиливи на слизовій оболонці сичуга, тонких та сліпої кишок.

У свиней найбільш характерні зміни: гіперемія, поява виразок та дифтеритичні нашарування на слизовій оболонці зіву, некротичні осередки в мигдаликах, серозні, або серозно-геморагічні витікання з носової порожнини, набухання кон’юнктиви, слизової оболонки глотки, гортані та верхньої частини трахеї. Можливий набряк легень з потовщенням та серозною інфільтрацією міжчасточкової сполучної тканини (переважно у поросят-сисунів); крапкові крововиливи на слизовій оболонці тонкого кишечника; кровонаповнення, соковитість та гіперемія в лімфатичних вузлах передньої частини туші (голови, шиї, легень). Рідко, але зустрічаються аналогічні зміни у лімфовузлах задньої частини туші. У молодих тварин в нирках крапкові крововиливи.