1. Визначення поняття, зміст заходів з управління медичною службою. Вимоги, які пред’являються до управління

Управління медичною службою - це цілеспрямована діяльність медичної служби, командирів та начальників, а також органів управління з підтримання постійної бойової готовності її підрозділів, частин та закладів, підготовки їх до медичного забезпечення бойових дій і керівництва ними при виконанні поставлених завдань.

Термін “управління медичною службою” містить: з одного боку, загальну систему управління службою (порядок підпорядкування, функції органів управління медичною службою, система зв’язку і т.д.), з іншого – методи управління при організації медичного забезпечення бойових дій військ.

Згідно з прийнятою системою управління військами і тилом, управління медичною службою частин і з’єднань організовує відповідний начальник медичної служби за принципом єдиноначальності.

До системи управління входить порядок підпорядкованості. В дивізії начальник медичної служби підпорядковується командиру дивізії; в полку – командиру полку. Зі спеціальних питань медичного забезпечення вони виконують розпорядження вищого медичного начальника. Начальники медичних підрозділів, частин і закладів підпорядковуються безпосередньо начальнику медичної служби. Так, наприклад, командир ОмедБ – начальнику медичної служби дивізії і т.д.

Інші спеціальні підрозділи, частини (полку, дивізії) підпорядковані начальникам служб: саперна рота – начальнику інженерної служби, рота зв’язку – начальнику зв’язку і т.д., тобто, в цьому плані медична служба не є виключенням.

Управління медичною службою при підготовці та в ході бойових дій будується відповідно до прийнятого порядку управління військами й тилом. Основними принципами управління медичною службою є:

єдиноначальність; централізація управління з наданням підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання поставлений перед ними завдань; вміння аналізувати обстановку, робити правильні висновки і уявляти хід подій, виходячи з обстановки; оперативність, творчість і висока організованість в роботі; рішучість і наполегливість у втіленні в життя прийнятих рішень й планів; особиста відповідальність начальника медичної служби з’єднання (частини), командира (начальника) медичної частини (підрозділів) за прийняті рішення і результати виконання поставлених ним завдань.

Управління медичною службою включає:

• безперервний збір, вивчення і оцінку даних обстановки, необхідних для організації медичного забезпечення;

• прийняття рішення, планування медичного забезпечення військ і постановку завдань підлеглим;

• керівництво підготовкою частин і підрозділів до медичного забезпечення бою, їх діяльністю при виконанні поставлених задач і надання їм допомоги;

• організацію і здійснення заходів з підвищення (підтримання) високої бойової готовності частин і підрозділів медичної служби;

• забезпечення взаємодії між підлеглими частинами (підрозділами) медичної служби, а також взаємодії з іншими службами та медичною службою сусідніх з’єднань (частин);

• організацію управління медичною службою.

Управління медичною службою повинно забезпечити ефективне використання її можливостей та успішне виконання завдань у встановлені терміни та в будь-яких умовах обстановки.

В процесі управління медичною службою можуть застосовуватись різні, проте загальноприйняті, методи: послідовної, паралельної роботи та їх поєднання.

Метод послідовної роботи застосовується при наявності достатньої кількості часу на організацію достатньої кількості часу на організацію і підготовку бойових дій, їх тилового і медичного забезпечення. При цьому, кожний нижчий (начальник медичної служби) залучається до роботи тільки після прийняття рішення старшим командиром або начальником на основі відданих ним розпоряджень та наказів, а також вказівок старшого начальника медичної служби. Планування медичного забезпечення бойових дій полку при цьому починається лише після того, коли в основному буде завершено планування медичного забезпечення дивізії, а командир полку прийме рішення на організацію бойових дій. До роботи в цьому випадку залучається певне коло осіб. Такий метод роботи дозволяє найбільш глибоко і зважено вирішувати основні завдання планування, готувати в повному об’ємі необхідний довідковий матеріал, старанно аналізувати різні варіанти рішення. Позитивним в цьому методі є ще і те, що він дає можливість старшому начальнику після закінчення ним процесу планування активно допомагати менш досвідченим підлеглим начальникам служб в плануванні ними медичного забезпечення своїх частин. Однак, суттєвим недоліком цього методу є велика втрата часу на планування. В роки Великої Вітчизняної війни він був основним, в даний час він застосовуватиметься дуже обмежено. Крім того, йому притаманна велика (порівняно з паралельним) концентрація управління.

Таким чином, метод послідовної роботи застосовується при наявності достатньої кількості часу на підготовку медичного забезпечення. При цьому робота з прийняття рішення та організації медичного забезпечення дивізії (полку) переважно починається після ознайомлення з даними рішення командира дивізії (полку) і вищого начальника медичної служби й проводиться спочатку в дивізії, а потім в полку.

В сучасних умовах, при різко обмеженому часі, в основному застосовуватиметься паралельний метод роботи. Суть цього методу полягає в тому, що прийняття рішення і планування в нижчих ланках починається одразу після прийняття рішення старшим начальником і постановки ним завдань, а при різкому дефіциті часу – після відпрацювання старшим начальником лише першого елементу рішення – задуму медичного забезпечення бойових дій і віддання ним попередніх розпоряджень.

До роботи залучається необхідне коло осіб. Метод паралельної роботи дозволяє планувати медичне забезпечення в порівняно короткі терміни, завдяки чому частини і підрозділи медичної служби одержують більше часу для безпосередньої підготовки до виконання поставлених завдань.

При роботі паралельним методом особливого значення набуває систематичне ознайомлення підлеглих зі всіма змінами обстановки, постійний збір інформації про стан укомплектованості медичних частин і закладів особовим складом, наявність транспорту, медичного майна, завантаженість пораненими та хворими, даних щодо радіаційної і хімічної обстановки. Ефективне використання паралельного методу роботи можливе при умові чіткої організації і високої оперативності в роботі.

Таким чином, паралельний метод роботи застосовується при обмежених термінах підготовки дивізії (полку) до майбутнього бою і забезпечує одночасну (паралельну) роботу різних ланок медичної служби з організації медичного забезпечення. Робота начальника медичної служби дивізії (полку) по підготовці до медичного забезпечення при цьому починається і здійснюється на основі одержаних попередніх розпоряджень командира дивізії (командира полку) і вищого начальника медичної служби. Після ознайомлення з даними їх рішень начальник медичної служби дивізії (полку) уточнює своє рішення на організацію медичного забезпечення і завдання підлеглим.

Для чіткого управління медичною службою постійно повинні спрацьовувати всі ланки апарату управління:

а) орган управління одержує інформацію, переробляє її і приймає рішення;

б) канали командного зв’язку забезпечують доведення завдань до підлеглих;

в) канали зворотного зв’язку, якими в орган управління від керованого об’єкту надходить інформація про виконання поставлених завдань, стан об’єктів управління.

Таким чином, управління медичною службою, за своєю суттю, є інформаційним процесом, який складається з трьох операцій (функцій):

а) одержання вихідної інформації від об’єкту управління і оцінка навколишнього середовища;

б) обробка інформації і прийняття на цій основі рішення;

в) постановка завдань керованому об’єкту, тобто передача командної інформації і контроль за виконанням відданих розпоряджень.

Управління медичною службою повинно бути постійним, безперервним, оперативним і таємним.

Постійність і безперервність управління медичною службою дивізії (полку) досягається:

• постійним знанням реальної обстановки;

• правильним усвідомленням завдань, які поставлені командиром дивізії (командиром полку) і старшим начальником медичної служби;

• своєчасним прийняттям рішення і чіткою постановкою завдань підлеглим;

• наявністю зв’язку з підлеглими командира дивізії (командира полку) і з вищим начальником медичної служби, забезпеченням надійності їх роботи.

Оперативність управління означає:

• постійне знання обстановки і швидке реагування на її зміни;

• своєчасне уточнення прийнятого рішення і поставлених підлеглим завдань, вміння вибрати найдоцільніший метод роботи і виконувати поставлені завдання в установлені терміни.

Таємне управління медичною службою означає: необхідність зберігати в таємниці усі заходи, які пов’язані з підготовкою і веденням бою. Це досягається доведенням до підлеглих лише тих даних обстановки (рішення), які необхідні для виконання поставлених завдань, дотриманням правил порядку переговорів при допомозі технічних засобів зв’язку, кодуванням документів, використанням таблиць позивних та сигналів, переговорних таблиць і кодових карт.