Іі Основна частина.

1.Умови, які визначають організацію медичного забезпечення полку в обороні. Можлива величина та структура санітарних втрат.

Умови діяльності медичної служби полку в обороні визначаються в значній мірі тим, як здійснюється підготовка та організація оборони. Полк до оборони може переходити завчасно або в ході бою. Частіше всього перехід до оборони буде здійснюватися в умовах безпосереднього зіткнення з противником в ході наступу для закріплення захоплених районів, прикриття флангів, для відбиття контратаки переважаючих сил противника, при невдалому результаті зустрічного бою. Підготовка оборони і її медичне забезпечення в цьому випадку буде здійснюватися в стислі строки, нерідко при одночасному забезпеченні відбиття вже початого наступу противника. Тут дуже важливо діючу систему лікувально евакуаційних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів привести в мінімально короткі строки у відповідність з конкретною обстановкою без порушення безперервності в наданні медичної допомоги пораненим і хворим. Це можливо при знанні начальником медичної служби полку обстановки, правильної її оцінки і своєчасному прийнятті рішення на медичне забезпечення оборонного бою.

Більш сприятливі умови для медичної служби будуть складуватись при завчасному переході полку до оборони і відсутності безпосереднього зіткнення з противником. В цьому випадку, як правило, є достатньо часу для організації медичного забезпечення обороного бою, ефективного використання захисних властивостей місцевості при розгортанні етапів медичної евакуації, для вибору і підготовки шляхів вивозу /виносу/ поранених з поля бою, обладнання медичних пунктів в інженерному відношенні.

Побудова оборони відіграє виключно важливу роль у використанні сил і засобів медичної служби. В обороні полку призначається ділянка (до 10 км по фрону і до 12 км в глибину), батальйону - район (до 5 км по фронту і до 3 км в глибину), роті - опорний пункт (1,5км по фронту і до 1км в глибину), взводу – опорний пункт (до 400м по фронту і до 300м в глибину) . Розташування сил та засобів медичної служби на такій великій площі ускладнює організацію медичного забезпечення військ, особливо проведення маневру та керування підрозділами медичної служби. Значні розміри ділянки оборони полку та можливості вклинення противника визначають необхідність розгортання медичних пунктів в обороні, в стороні від ймовірного напрямку головного удару противника у важко доступних для танків районах та на більшій відстані від лінії фронту, чим в наступі. Враховуючи те що в ході бою може виникнути необхідність пересування медичних пунктів слід своєчасно вибрати (як правило за наступною обороною межею) та обладнати запасні майданчики.

Не менш важливо також забезпечити швидкий розшук, збір і вивезення (винесення) поранених з поля бою, одномоментну їх евакуацію з районів, що знаходяться під загрозою захоплення противником.

Противник в ході наступу може вклинюватися в оборону і заставити на даному напрямку відійти війська, що обороняють. При відході з утриманого рубежу може виникнути необхідність у проведенні надзвичайних заходів щодо евакуації поранених, (одномоментна масова евакуація, використання для евакуації бойової техніки, винесення поранених особовим складом відступаючих підрозділів).

Застосування сучасних засобів ураження і перш за все зброї масового ураження може призвести до виникнення масових санітарних втрат, значних зон зараження РР, ОР і БЗ, руйнуванню оборонних споруд, шляхів підвозу і евакуації. Все це зумовлює необхідність проведення заходів з підвищення живучості медичних підрозділів шляхом їх вмілого розміщення на місцевості і укриття; створення резерву сил і засобів медичної служби утримання його в готовності до вирішення раптово виникаючих завдань; підготовка медичного складу до роботи на місцевості, яка заражена РР, ОР, БЗ; забезпечення його засобами для витягування поранених і хворих з важкодоступних місць.

Кліматичні і географічні умови конкретного театру воєнних дій також чинять істотний вплив на організацію оборонного бою і його медичне забезпечення. Для медичної служби важливо у повній мірі оцінити і врахувати ці особливості.

При тривалому перебуванні військ в обороні виникає небезпека погіршення санітарно-гігієнічного та епідемічного стану займаної ними місцевості і оборонних споруд. Тому в обороні медична служба поряд з лікувально-евакуаційними заходами повинна приділяти велику увагу проведенню санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів.

В ході оборонного бою в результаті ударів, нанесених по противнику, можуть бути створені сприятливі умови для переходу військ, які знаходились в обороні в наступ. Медична служба повинна враховувати таку можливість і бути готовою до медичного забезпечення полку в наступі.

Активність і маневреність військ, що обороняються перевага противника в силах і засобах, можливість застосування ним засобів масового ураження зумовлює появу значних санітарних втрат. Їх розміри в оборонному бою піддані значним коливанням і будуть залежити від масштабів використання засобів масового ураження, в першу чергу ядерної зброї, щільності бойових порядків військ, степені інженерного обладнання місцевості і захищенності особового складу, характеру майбутнього бою, направлення головного удару противника, підготовки особового складу до використання засобів захисту і інших факторів.

Досвід Великої Вітчизняної війни показує що санітарні втрати частин, які перебували в обороні відрізнялись великою нерівномірністю. Як правило, вони різко зростали при відбитті наступу противника та при контратаках наших військ. В ті дні, коли активних дій не було, частини несли незначні втрати. Ця особливість санітарних втрат військ в обороні буде характерна і для сучасних умов.

В середньому санітарні втрати за добу оборонного бою в період Великої Вітчизняної війни складали в полку 6-10% до загальної чисельності особового складу. В сучасному оборонному бою, в якому будуть застосовуватися тільки звичайні види зброї, санітарні втрати в полку можуть зрости і скласти 10-15% від загальної чисельності особового складу. В умовах застосування зброї масового ураження санітарні втрати полку від звичайних видів зброї можуть скласти 5-7% чисельності особового складу.

Величина санітарних втрат військ, які перебувають в обороні від ядерної зброї може коливатися в широких межах в залежності від числа застосування противником ядерних боєприпасів, їх потужності, виду вибуху, характеру бойової діяльності військ, інженерного обладнання оборони.

Санітарні втрати в полку від ядерної зброї можуть досягати за добу бою 17-25% загальної чисельності особового складу. Санітарні втрати від хімічної зброї та токсинів можуть досягати за добу 3-8% чисельності полку.

Санітарні втрати хворими визначаються з урахуванням реального рівня захворюваності в полку на день планування медичного забезпечення бою. В середньому втрати хворими в полку складали в роки війни 1941-1945 рр. 0,08-0,1-0,3% чисельності особового складу полку. В цілому за добу оборонного бою в ході якого противник застосовує як звичайні види зброї, так і засоби масового ураження, санітарні втрати в полку можуть досягати 25-40% загальної його чисельності особового складу.