2.3. Розрахунок фонда заробітної плати.

Фонд заробітної платі основних робітничих складаєть-ся з основного та додаткового фондів, грн.:

3 = З_о + З_д , (12)

де З_о - основний фонд заробітної платі,

З_д - додатковий фонд заробітної платі.

Основний фонд являє собою заробітну платуню за фактично відпрацьований час та включає: пряму заро-бітну платню, т. е. зарплату по відрядним розцінкам або по тарифу (для робітничих з погодинною оплатою праці), премію (окрім премій з

- 20 -

фонду матеріального заохочення й за раціоналізаторські пропозиції), доплати за роботу у нічну годину, за керівництво бригадою, за навчання учнів на виробництві.

Фонд прямої заробітної платні виробничих робіт-ників, розраховується по формулі:

З_тi = t_i  S_i  К_i  f₁ f₂, (13)

де t _i - трудомісткість i - аї операції, нормо-г;

S_i - годинна тарифна ставка сдільників - 1 роз- ряду, грн.;

К_i - тарифний коефіцієнт i - го розряду;

f₁ - коефіціент, що враховує доплати за профе-сійну майстерність та суміщення професій. Приймають рівним 1.04; 1.08; 1.12; 1.16; 1.20; 1.24 в залежності від розряду й стажу роботи ;

f₂ - коефіціент, що враховує умови праці. Прий-мають рівним 1.05; 1.06; 1.09; 1.12 і до 1.24.

Розмір премій можна приймати у межах 25 - 35% від фонду прямої заробітної платні. Доплати за роботу у нічний годину складають порядку 4 - 6% від прямого фонду прямої заробітної плати. Інші допла-ти можна приймати у розмірі 2 - 4% від фонду прямої заробітної платні.

Додатковий фонд заробітної платні включає доп-

- 21 -

лати за непророблений на виробництві час: оплату чергових та додаткових відпусток, доплату підліт-кам за пільгові години, оплату часу виконання державних та суспільних обов'язків. Додаткова заро-бітна плата визначається у відсотковому відношен-ні до основної заробітної плати (приймаємо 6 - 8 %).

Отримані дані зводять у таблицю 9 (дів додаток, табл. 9.)

Фонд заробітної платні допоміжних робітни-чих визначається для кожної категорії робітничих за тарифними ставками, грн.:

З_доп = F_д  К_i  S_i  R_i  f₁ f₂ (14)

де F_д - дійсний річний фонд робітничого часу одного робітника, г.;

К_i - тарифний коефіцієнт 1-го розряду допо-міжних робіт даної категорії;

S_i - годинна тарифна ставка повременщиков 1 розряду відповідних категорій, грн.;

R_i - спискова кількість допоміжних робітни-чих даної категорії.

- 22 -

Фoнд заробітної плати допоміжних робітничих заноситься у таблицю 10 (див додаток, табл. 10).

Розрахунок фондів заробітної плати оформлюється у таблиці 11 (див додаток, табл. 11).

Фонд заробітної платні ІТР, СКП і МОП визнача-ється виходячи з прийнятої кількості робітників кож-ної з цих категорій та встановлених посадових місяч-них окладів. Результати розрахунку відображаються у таблиці 12 (див додаток, табл. 12).

Після розрахунків фондів заробітної платні необ-хідно визначити по кожній категорії робітників роз-мір нарахувань на зарплату.

2.4. Розрахунок кошторису цехових видатків.

Цехові видатки складаються з двох частин: видат-ків, зв'язаних з роботою обладнання, та загальноце-хових витрат. Кошторис цехових видатків склада-ється по таблиці 13 (див. додаток, таб.13).

- 23 -

Витрати на електроенергію.

Витрати на силову електроенергію.

Витрати на силову електроенергію для вироб-ничої мети визначають по двухставочному тарифу.

Двухставочний тариф складається з двох час-тин: плати за приєднану потужність (або максимальне на-вантаження) і за фактично спожиту активну енер-гію, що враховується по личинникам :

Зен.сил = Э  З сил + Мвст  Ст, (15)

де Э - видаток електроенергії у течіі року, кВт. г

Ссил - ставка за 1 кВт. г спожитої електроенер-гії, грн

Мвст - встановлена потужність, кВт. г ;

Ст - ставка за 1 кВт.г встановленої потужності, грн.

Видаток електроенергії ( у кВт  г/рік) на вико-нання виробничих операцій у ливарному цеху для кожної одиниці обладнання визначається по форму-лі:

Э = (16)

- 24 -

де Мв - сумарна встановлена потужність електро-двигунів, становлених на даному обладнанні, кВт;

Fэ - ефективний фонд часу роботи електродви-гунів за рік, г/рік;

Кзн - коефіціент завантаження електродвигу-нів обладнання в часу (в умовах малосерий-ного виробництва Кзв = 0.4, в умовах крупно-серийного та масового виробництва Кэв =0,7):

Кзп - коефіціент завантаження електродвигу-нів по потужності (для кранів Кзп = 0.15, для металлоріжущих верстатів Кзп =0.20, для ду-тьєвих вентиляторів, конвейєрів Кзп =0.75);

Ко - коефіціент одночасної роботи двигунів;

Км - коефіціент , що враховує втрати електро-енергії у мережі. Величина Км коліваеться у межах 0.93 - 0.96;

n - п- к. п. д. електродвигунів (n=0.4 - 0.8).

При розрахунку витрат на електроенергію необхідно використати дані базового заводу або прейскуранта М 09-01 "Тарифи на електричну і теплову енергії".

- 25 -

Витрати на електроенергію для освітлення.

Визначаємо по формулі:

Эо = (17)

де С - кількість світильників;

Мср - середня потужність одного світи-льника, Вт.

Витрати на стисле повітря.

Кількість стислого повітря для виробничих ці-лей по кожній одиниці обладнання визначається по формулі:

В = 1.5 Р  Кч  Рэ  Кз , (18)

де 1.5 - коефіціент, що враховує втрати стислого повітря у трубопроводах;

Р - видаток стислого повітря у годину при безперервній роботі воздухоприемника, м³;

Кч - коефіціент використання воздухоприем-ников в годину;

Кз - коефіціент завантаження обладнання.

- 26 -

Витрати на інші види енергії.

Витрати на пара для виробничих цілей, газ, воду визначають виходячи з норм видатку й відпо-відних цін, що приймаються по прейскурантам або по даним підприємства. Витрати на поточні й капі-тальні ремонти обладнання визначають на основі ка-тегорій ремонтної складності обладнання та норма-тивів витрат на одну одиницю ремонтної складності. Укрупнено видатки на зміст та експлуатацію об-ладнання приймаються у межах 10 – 20% від балан-сової вартості.

Витрати у рік на ремонт дорогого інструменту приймаються рівними 10 – 20% первісної вартості інструменту.

Видатки у рік на експлуатацію транспорту приймаються 10 – 15% його вартості.

Цехові витраті розподіляються по переделам або по окремим відлівкам пропорційно основній заро-бітній платні основних виробничих робітників. В зв'язку з цим після розрахунку цехових видатків визначається їхній відсоток у основній заробітній платі (табл. 14). Відсоток цехових витрат залежить від типу виробництва, рівня техніки та технології й коліваеться у ливарних цехах у межах 300 – 800%.

- 27 -