3 Класифікація та методи діагностики плацентарної недостатності

Плацентарна недостатність — це комплекс порушень функцій плаценти (транспортної, трофічної, ендокринної, метаболічної), зумовлених морфофунк- ціональними змінами в ній і розладами матково-плацентарного кровообігу. Плацентарна недостатність є причиною внутрішньоутробної гіпоксії (дистре- су) плода, затримки його розвитку, патологічних станів і захворювань новона­родженого. Плацентарна недостатність лежить в основі порушень закономір­ностей розвитку плода і є провідним об'єктом досліджень у перинатології.

За морфофункціональними характеристиками плацентарної недостатності розрізняють плацентарно-мембранну, клітинно-паренхіматозну і гемодинаміч- ну плацентарну недостатність, що вказують відповідно на порушення транс­портної, ендокринної, метаболічної, а також газообмінної функцій плаценти.

Варіанти плацентарної недостатності визначаються часом виникнення.

Відповідно, первинно виникла патологія формується в період раннього емб­ріогенезу і плацентації, що пов'язане з анатомічними порушеннями структури, положення і прикріплення плаценти, супроводжується загрозою переривання вагітності або призводить до мимовільного аборту. Ускладнений перебіг вагіт­ності й екстрагенітальна патологія спричинюють виникнення вторинної пла­центарної недостатності на тлі вже сформованої плаценти в другій половині вагітності.

Плацентарна недостатність може мати компенсований (стан плода не по­рушений), субкомпенсований (стан плода ще не порушений за відсутності різ­номанітних видів навантажень на фетоплацентарний комплекс) і декомпенсо­ваний (порушений стан плода визначається навіть без проведення функціо­нальних проб ще до початку пологової діяльності) характер.

4.Тактика ведення вагітності при неправильних положеннях плоду

Вагітність при поперечному або косому положенні плода перебігає без особливостей. Якщо до 34—35 тиж. вагітності неправильне положення само­вільно не зміниться на поздовжнє, то вагітній призначають коригувальну гім­настику або виконують зовнішній поворот плода на голівку за відсутності про­типоказань. Оскільки при поперечному і косому положеннях плода відсутній пояс притиснення і не відбувається розподіл вод на передні й задні, до кінця вагітності можливе передчасне вилиття навколоплідних вод.

При поперечному або косому положенні плода розродження проводять шляхом виконання планового кесаревого розтину.

Госпіталізувати вагітну з поперечним або косим положенням плода потріб­но за 2—3 тиж. до передбачуваного терміну пологів. Якщо не було вчасно діагностовано поперечне положення плода і розпочалися пологи, то можливе виникнення задавненого поперечного положення плода (див, мал. 43, б), про яке свідчать такі ознаки:

плід втратив рухливість;

плече стоїть глибоко і нерухомо, ручка набрякла і синюшна;

плече зазвичай відсунуте вбік унаслідок того, ш.о з ним поруч низько опустилася фудна клітка;

перерозтягнення нижнього маткового сегмента;

загроза розриву матки.

Окрім цього, у зв'язку з передчасним або раннім вилиттям навколоплідних вод може розвинутися слабкість пологової діяльності, можливі випадіння пу­повини або дрібних частин^іла плода, інфікування пологових шляхів. Часто виникає дистрес-синдром плода.

Украй рідко пологи в поперечному положенні можуть завершитися само­стійно шляхом самоповороту або народження плода зі складеним навпіл тулу­бом, але тільки в разі глибоко недоношеної вагітності й активної пологової діяльності.

При багатоплідній вагітності з головним передлежанням першого плода і поперечним положенням другого за умови повторних пологів можливо пологи провести через природні пологові шляхи, в такому разі після народження пер­шого плода виконують класичний комбінований зовнішньо-внутрішній пово­рот другого плода на ніжку з наступним його витяганням.

У разі виникнення запущеного поперечного положення плода при мертво­му плоді здійснюють ембріотомію (декапітацію), при живому плоді — екстра- перитонеальний кесарів розтин, технічно надзвичайно складний.

ПРАКТИЧНІ ПИТАННЯ