2.Законодавство України, що регулює правовідносини в галузі виконання рішень.

Джерелом виконавчого провадження є:

• Конституція України;

• Закон України «При державну виконавчу службу» 24 березня 1998 року;

• Закон України «Про виконавче провадження» 1 липня 1999 року;

• Про гарантії держави щодо виконання судових рішень 05.06.2012 № 4901-VI (в редакції від 16.10.2013)

• 5.Інструкція з організації примусового виконання рішень Затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012  № 512/5

• Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

• Закон України “ Про державну службу ”

• Закон України «Про нотаріат»,

• Кодекс Законів України про працю,

• Цивільний кодекс України,

• Цивільний процесуальний кодекс України,

• Митний кодекс,

• Господарський процесуальний кодекс України,

• Кримінальний процесуальний кодекс України,

• Кримінальний виконавчий кодекс України,

• КАСУ,

• Кодекс України про адміністративні правопорушення,

• Господарський кодекс України,

• Сімейний кодекс України,

• акти КМУ, акти Мінюсту України, рішення Конституційного Суду, роз’яснення Верховного Суду України та Вищого господарського суду України.

3.Методи правового регулювання.

Метод правового регулювання: імперативно – диспозитивний.

Імперативний метод полягає у наявності зобов’язальних та заборонних норм, які відповідно вказують на обов’язок вчинити певну дію або утриматися від їх вчинення. За порушення таких вимог закону може бути застосовано заходи примусу.

Диспозитивний метод – це метод дозволу, уповноваження. Його елементи характеризують уповноважену

сторону – стягувача.

4.Принципи виконавчого провадження.

Принципи виконавчого провадження – це закріплені у правових нормах основні засади, керівні положення, які визначають організацію органів ДВС, зміст і спрямованість її діяльності, правовий статус учасників виконавчого провадження.

До загальноюридичних відносяться:

• принцип законності - уся діяльність органів державної виконавчої служби була підпорядкована законові, щоб усі суб'єкти виконавчих процесуальних правовідносин — особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, — суворо дотримувалися і виконували вимоги чинного законодавства, яке врегульовує порядок виконавчого провадження.

• принцип верховенства права - вимагає підпорядкування діяльності державних інститутів потребам реалізації прав людини, забезпечення їх пріоритетності перед усіма іншими цінностями демократичної держави.

• принцип гуманізму,

• принцип недоторканості житла - не допускається проникнення до житла або іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше, як за мотивованим рішенням суду.

• принцип недоторканості особи - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

• принцип державної мови - Ст. 10 Конституції України передбачено, що державною мовою в Україні є українська мова та гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України..

• принцип гласності - відкритість виконавчого провадження для сторін, інших осіб, які беруть у ньому участь, осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій та широкої гро­мадськості.

• принцип гарантованості прав та інші.

До спеціальних можна віднести:

• принцип неупередженості державного виконавця - громадяни рівні перед законом, мають рівні права і свободи, і не може бути встановлено будь-яких неправомірних привілеїв. Неупередженість виконання забезпечується наданням можливості сторонам виконавчого провадження та їх представникам знайомитися із матеріалами виконавчого провадження, заявляти у встановленому порядку відводи державному виконавцеві та іншим учасникам виконавчого провадження, які повинні не мати ні матеріально-правової, ні процесуальної заінтересованості у виконанні.

• принцип предметної і територіальної юрисдикції - виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна, місцезнаходженням постійно діючого органу юридичної особи або її майна.

• принцип диспозитивності та публічності - У виконавчому провадженні цей принцип закріплений у нормативному визначенні правового становища сторін та інших осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні, і дозволяє їм вільно розпоряджатися належними їм матеріальними і процесуальними правами та активно впливати на розвиток виконавчого провадження. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

• принцип повноти та оперативності (своєчасності) виконання - своєчасність примусового виконання рішень судових і несудових органів у часових межах шляхом найбільш повного і раціонального використання процесуальних засобів для досягнення швидкого і правильного здійснення виконання

• принцип контролю - державний виконавець є суб'єктом владних відносин, то можуть мати місце такі випадки, коли він порушує норми чинного законодавства, а, отже, і права, свободи та законні інтереси сторін та інших учасників виконавчого провадження. Тому у цьому разі може бути застосовано зовнішні способи забезпечення захисту права.Закон передбачає дві форми: оскарження особами, які беруть участь у виконавчому провадженні, рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця , перевірка та контроль виконавчого провадження

• принцип пріоритетності звернення стягнення на майно боржників – громадян,

• принцип одноособовості прийняття рішень державним виконавцем,

• принцип обов’язковості вимог державного виконавця.