2. Види міжбюджетних трансфертів

Міжбюджетні трансферти згідно зі ст. 96 БК України поділяються на:

1) дотацію вирівнювання;

2) субвенцію;

3) Кошти, що передаються до державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

4) інші дотації.

Дотація вирівнювання — міжбюджетний трансферт на ви­рівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отри­мує. Вона має загальний характер, оскільки її сутність полягає саме в нецільовому характері й наданні у разі перевищення ви­трат над доходами бюджету, а також у тому, що вона не підля­гає поверненню до бюджету, з якого була надана.

Субвенції — це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в по­рядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції. Субвенція є формою фінансової допомоги держави місцевим органам. Надається на проведення цими органами конкретних заходів (програм). Як правило, субвенція надається на здійснення державних програм з соціального захисту (стаття 102 Бюджетного кодексу України) чи для фінансування інвести­ційних проектів (стаття 105 Бюджетного кодексу України); чи на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах (ст. 103-1 БКУ); на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування (ст.. 104 БКУ).

До­даткова дотація має на меті компенсацію додаткових витрат чи втрат місцевих бюджетів у зв'язку з прийняттям рішень органа­ми державної влади, наприклад, надання податкових пільг (стат­тя 103 Бюджетного кодексу України), як і дотація вирівнювання має нецільовий характер.

У Державному бюджеті України можуть передбачатися та­кі трансферти місцевим бюджетам:

1) дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастопо­ля, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, іншим бю­джетам місцевого самоврядування, для яких у державному бю­джеті визначаються міжбюджетні трансферти;

2) додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпе­ченості місцевих бюджетів;

3) субвенції на здійснення державних програм соціального захисту;

4) додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місце­вих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок надання пільг, установлених державою;

5) субвенція на виконання інвестиційних програм (проектів);

6) інші додаткові дотації та субвенції.

Міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) і районні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах дотації вирівнювання бюджетам районів у містах, бюджетам сіл, їх об’єднань селищ, міст районного значення (крім бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти), а також кошти, що передаються з таких бюджетів до міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) і районних бюджетів.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради можуть передбачати у відповідних бюджетах такі види міжбюджетних трансфертів:

1) субвенції на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування;

2) субвенції на проведення видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;

3) субвенції на проведення видатків бюджетів місцевого самоврядування, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;

4) субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів), у тому числі на будівництво або реконструкцію об’єктів спільного користування;

5) додаткові дотації та інші субвенції.

У багатьох країнах світу вживається термін «грант», а не «міжбюджетний трансферт». Існує чимало їх різновидів, серед яких значне місце посідають такі. Цільовий грант — вид фі­нансової допомоги, мета використання якого чітко визначена його надавачем. Нецільовий грант — використовується на влас­ний розсуд отримувача відповідно до функцій його діяльності; його розмір може бути фіксованим (блоковий нецільовий грант) або залежати від виконання певних умов (умовний нецільовий грант). Блоковий цільовий грант — це фіксована сума коштів, яка має бути витрачена на раніше обумовлені цілі. Частковий цільовий грант відшкодовує лише певну частину видатків бюд­жетів на певні цілі. Нелімітований частковий цільовий грант — це фінансова допомога, яка не має верхньої межі, тобто відбу­вається відшкодування певної частини видатків на обумовлені грантом цілі, незалежно від розміру суми, використаної його отримувачем. Лімітований частковий цільовий грант обмеже­ний у своєму розмірі (наприклад, в умовах цільової програми може бути обумовлено, що за рахунок бюджету міста відшко­довується 50% видатків на будівництво шляхів, якщо загальна сума видатків не перевищує 50 млн у. о., а якщо буде витрачено понад 50 млн у. о., то розмір гранта становитиме 25 млн у. о.). Лімітований частковий цільовий грант є комбінацією частково­го нелімітованого цільового та блокового грантів.

Нецільовий грант у нашому розумінні — це бюджетна дота­ція, блоковий цільовий грант - субсидія, частковий цільовий грант — субвенція.

Видається правильним застосування у бюджетному зако­нодавстві терміна «міжбюджетний трансферт» (а не «грант»), оскільки одразу акцентується увага на тому, що ці трансферти передаються з одного бюджету до іншого. Крім того, існують гранти у вигляді коштів, які надходять до бюджету від організа­цій, установ внаслідок визнання, наприклад, відповідного органу місцевого самоврядування переможцем у якомусь тендері, конкурсі.