4.1.3 Порівняльна характеристика угод про сфз і тбт

Сфери дії цих двох угод різні. Угода про СФЗ охоплює всі заходи, мета яких полягає в тому, щоб захистити:

– здоров'я людей і тварин від ризиків, що переносяться продуктами харчування;

– здоров'я людей від хвороб рослин і тварин;

– рослини та тварин від пестицидів і хвороб незалежно від того, є ці вимоги технічними чи ні.

Угода про ТБТ охоплює всі технічні інструкції, добровільні стандарти та процедури підтвердження їхнього виконання, але не охоплює об'єкти угоди про СФЗ.

Заходи ТБТ можуть охоплювати будь-який об'єкт, починаючи з енергозбереження автомобіля й закінчуючи картонною коробкою для впакування їжі. Наприклад, стосовно здоров'я людини ці заходи можуть включати обмеження для фармацевтичної продукції або маркування сигарет. Більшість заходів, пов'язаних з контролем хвороб людини, підпадає під Угоду про ТБТ, якщо вони не стосуються хвороб, які переносять рослини або тварини. Стосовно продуктів харчування як заходи СФЗ звичайно не розглядають вимоги до маркування, живильної цінності, якості, позначки на упаковці – ці вимоги зазвичай підпорядковуються Угоді про ТБТ.

З іншого боку, згідно з визначенням, інструкції, які відносяться до мікробіологічного забруднення продовольства або встановлюють припустимі рівні пестицидів або залишків ветеринарних препаратів, а також ідентифікують дозволені харчові добавки, підпадають під Угоду про СФЗ. Деякі вимоги до пакування й маркування, якщо вони мають пряме відношення до безпеки продовольчих товарів, також підпадають під Угоду про СФЗ.

Ці дві угоди мають деякі загальні елементи, включаючи основні зобов'язання з недискримінації й подібні вимоги попереднього повідомлення про заплановані заходи, створення інформаційних центрів. Однак між правилами, викладеними в даних угодах багато відмінностей. Наприклад, обидві угоди заохочують до використання міжнародних стандартів. Проте відповідно до Угоди про СФЗ єдиним виправданням для невикористання таких стандартів є наукові аргументи, що випливають з оцінки потенційних ризиків для здоров'я. Згідно з Угодою про ТБТ, навпаки, уряди можуть вирішити, що міжнародні стандарти непридатні з інших причин, включаючи фундаментальні технологічні проблеми або географічні фактори.

Крім того, СФЗ-заходи можуть бути застосовані тільки в мірі, необхідній для захисту життя людей, рослин або тварин на основі наукової інформації. Інструкції з ТБТ уряди можуть видавати тоді, коли необхідно досягти безлічі різних цілей, включаючи національну безпеку. Оскільки зобов'язання, які уряди приймали за цими двома угодами, різні, важливо знати, чи є даний захід СФЗ- або ТБТ-заходом.

4.2 Роль експертизи в митній справі

У митних цілях проводиться велика кількість різних експертиз, необхідних для забеспечення ввезення товарів належної якості, забезпечення безпеки ввезенного товару та інших вимог.

Експертиза є особливим видом науково-практичного дослідження, проведеного експертами з метою одержання достовірного, кваліфікованого, об’єктивного і незалежного висновку щодо достовірності наданої інформації та відповідності документам об’єктів митного контролю.

Митна експертиза може призначатися під час митного оформлення й контролю, у досудовому розгляді, у процесі виробництва й розгляду справ про адміністративні правопорушення, кримінальних справ про контрабанду, у судовому й арбітражному процесі, а також у позасудовому розгляді.

Експертиза проводиться експертами митних лабораторій та інших установ, окремими фахівцями, що призначаються посадовою особою митного органу, яка відповідає за проведення митного контролю, або яка займається конкретною справою про порушення митного законодавства.

Метою митної експертизи є визначення істинного, прихованого, фальсифікованого в об'єктах експертного дослідження.

Предметом експертизи є властивості, зв'язки й відносини, які характеризують товари з погляду митного законодавства.

Експертизи дозволяють вирішити такі завдання митного контролю:

– виявлення фактів недостовірного декларування товарів;

– забезпечення правильності нарахування й стягнення митних платежів;

– визначення належності до товарів, до яких застосовуються заборони й обмеження, установлені відповідно до законодавства держави про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

У предмет митної експертизи входить дослідження таких властивостей об'єктів, за якими митні органи можуть ухвалити рішення:

– про факт переміщення товарів через митний кордон;

– про віднесення товарів до дозволеного, обмеженого або забороненого законодавством обороту;

– про митне найменування з метою визначення коду за УКТЗЕД;

– про середньостатистичну ринкову ціну в певному секторі ринку на певну дату;

– про місце походження товару з метою визначення країни походження;

– про віднесення до торговельного або неторговельного обороту;

– про віднесення до певного митного режиму тощо.

До об'єктів митної експертизи відносяться товари, транспортні засоби або документи, що містять відомості про товари й транспортні засоби або про здійснення операцій по відношенню до них. До зразків, які направляють на експертизу, додається супровідна документація, вантажна митна декларація, стандарти, сертифікати й паспорти якості, технологічні регламенти, креслення, фотографії, зразки для порівняльного дослідження та інші матеріали.

Серед досліджуваних об'єктів необхідно відокремити ідеальні об'єкти, тобто інформаційні продукти й ресурси, включаючи об'єкти інтелектуальної власності, а також фінансові інструменти.

До інструментарію митної експертизи відносяться методи експертиз, створені в інших предметних галузях знань. Деякі методики, характерні для митної експертизи, являють собою ноу-хау, невідомі особам, що свідомо порушують митні правила. Це дозволяє визначати товари, які декларуються не за своїм найменуванням, якістю, торговельною маркою, країною походження.

Методи дослідження митної експертизи можна класифікувати на небіологічні, біологічні, інформаційно-аналітичні. Небіологічні методи поділяють на оптичні, фізико-хімічні та електромеханічні.

Розрізняють таки види митних експертиз: матеріалознавча, ідентифікаційна, хімічна, сортифікаційна, технологічна, товарознавча, екологічна, мистецтвознавча, сертифікаційна, вартісна, оцінна, техніко-криміналістична та ін.

Експертизи пов'язані з трьома видами діяльності митних органів: митне оформлення й митний контроль; розслідування й розгляд справ про порушення та злочини в митній справі; реалізація конфіскованих та повернених іншими способами в державну власність товарів.

Залежно від напрямку діяльності митних органів різні види митних експертиз об’єднуються в три класи:

– за критерієм (або товарознавчі);

– судові (криміналістичні);

– оцінні.

1. Ідентифікаційна експертиза повинна:

– з’ясовувати до якого класу або групи однорідних товарів відноситься товар;

– визначити найменування й належність товару до виробів (речовин), ввезення/вивезення яких обмежене або заборонене;

– установити відповідність товару якісним характеристикам і технічному опису на нього.

2. Хімічна експертиза відповідає на питання:

– визначити хімічний склад об'єкта;

– установити, чи не наявні в зразку речовини, що вказують на належність до товарів, які підлягають особливому контролю (спирт етиловий);

– визначити вміст компонентів у об'єкті;

– ідентифікувати речовину за хімічним складом і співвідношенням компонентів у ній.

3. Сортифікаційна експертиза повинна:

– визначити марку, сорт, вид, натуральність взятого для дослідження товару;

– з’ясовувати, чи відповідає досліджуваний об'єкт конкретному нормативно-технічному документу;

– визначити, чи відповідає досліджуваний товар чинним стандартам;

– з’ясовувати, чи відповідає якість товару наданій технічній документації;

– визначити належність окремої одиниці до певної групи товарів.

4. Матеріалознавча експертиза повинна відповісти на питання:

– з’ясовувати, з якого матеріалу виготовлений виріб;

– визначити, фізичні, хімічні й механічні властивості матеріалу;

– визначити технологічні критерії, які впливають на класифікацію досліджуваного матеріалу.

5. Товарознавча експертиза повинна:

– визначити митне найменування товару згідно з товарною номенклатурою (УКТЗЕД);

– визначити якісні характеристики товару, що впливають на його вартість;

– установити оптову ринкову вартість товару.

6. Оцінна експертиза проводиться з метою визначення споживчої вартості товарів, повернутих у державну власність. Вона повинна:

– з’ясовувати призначення та визначити споживчі властивості товару;

– визначити властивості товару відповідно до нормативно-технічних документів;

– установити оптову ринкову вартість товару.

7. Екологічна експертиза проводиться з метою оцінки можливості ввезення, вивезення товару або переміщення під конкретний митний режим. Вона повинна визначати:

– екологічну або експлуатаційну безпеку товару;

– відповідність якості товару вимогам стандартів і медико-біологічних нормативів;

– наявність руйнуючих озон речовин;

– належність товару (речовини) до небезпечних відходів.

Додаткова експертиза призначається, якщо висновок експерта є недостатньо ясним або неповним. Вона доручається тому самому або іншому експертові. Повторна експертиза призначається, якщо висновок експерта є необґрунтованим або є сумнів у його правильності. Вона доручається іншому експертові. Якщо експертизу проводить невелика кількість експертів в одній галузі знань, вона називається комісійною. Якщо експертизу проводять експерти різних областей, вона називається комплексною.

Необхідні для проведення експертизи умови забезпечуються виключно у спеціальних обладнаних установах. Для проведення митних експертиз, у митній системі України передбачені Центральна митна лабораторія, яка є спеціалізованою митною установою, а також підпорядковані їй митні лабораторії, які є структкрними підрозділами регіональних митниць та митниць.

Центральній митній лабораторії та митним лабораторіям надається право на здійснення експертної діяльності в межах питань, віднесених до компетенції митної служби.