- •6.051701 “Харчова технологія та інженерія”
- •Київ нухт 2012
- •Лабораторна робота №1 природні вуглеводи – носії солодкого смаку. Синтетичні підсолоджувачі
- •Якісне визначення сахарину в напоях
- •1.2. Кількісне визначення сахарину в напоях
- •1.3. Фотометричний метод визначення аспартама
- •Робочі розчини аспартама для побудови калібрувального графіка
- •1.3. Поляриметричний метод визначення фруктози
- •1.4. Резорциновий метод визначення кетоз
- •Лабораторна робота №2 визначення природи барвника та вмісту речовин, що корегують колір у харчових продуктах.
- •2.1. Експрес-метод визначення природи барвника
- •2.2. Експрес-ідентифікація штучних барвників
- •2.3. Визначення сірчистої кислоти в кондитерських виробах (гост 26 811-86) Хід визначення
- •2.4. Визначення вмісту сірчистої кислоти в соках Хід визначення
- •2.5. Визначення вмісту нітриту натрію у ковбасних виробах
- •Хід визначення
- •Лабораторна робота №3 консерванти у харчових технологіях
- •3.1. Визначення вмісту сірчистої кислоти в мармеладі, пастильних виробах, карамелі з фруктовими начинками та цукерках з плодово-ягідними корпусами. Хід визначення
- •3.2. Визначення вмісту бензойної кислоти в харчових продуктах
- •Хід визначення
- •3.3. Визначення наявності мінеральних кислот у рослинному маслі (маринаді консервів) Хід визначення
- •3.4 Визначення масової частки хлориду натрію у ковбасних виробах
- •Хід визначення
- •3.5 Визначення наявності хлориду натрію у твердих сирах, бринзі методом з азотнокислим сріблом.
- •3.6 Визначення хлориду натрію в твердому сирі
- •Лабораторна робота №4 регулятори рН середовища харчових систем
- •4.1. Визначення вмісту оцтової кислоти при визначенні міцності препарату Хід визначення
- •4.2. Визначення вмісту оцтової кислоти в маринованій рибі Хід визначення
- •4.3. Визначення вмісту лимонної та яблучної кислот у рослинній сировині при застосуванні трилону б.
- •4.4. Визначення молочної кислоти в хлібі та заквасці Хід визначення
- •Лабораторна робота № 5. Роль емульгаторів, піноутворювачів та стабілізаторів у виробництві продуктів харчування.
- •5.1. Одержання харчової емульсії ( майонезу )
- •5.2. Одержання харчової піни (зефір )
- •5.3. Вивчення властивостей основних поверхнево активних речовин у виготовленні харчових продуктів.
- •5.3.1. Визначення желюючої здатності желатини у залежності від рН середовища Хід роботи
- •5.3.2. Приготування мармеладу Хід роботи
- •Лабораторна робота №6 визначення кінетичних властивостей ферменту амілази
- •6.1. Визначення гідролітичної активності амілази рослинних тканин
- •Колориметричний метод визначення активності α- та β- амілази.
- •6.3. Визначення константи Міхаеліса
- •6.4. Визначення типу інгібірування
- •6.3. Визначення оптимуму температури і рН ферментативного каталізу
- •Лабораторна робота №7 кількісне визначення амінокислот
- •7.1. Кількісне та якісне визначення амінокислот методом розподільної хроматографії на папері
- •7.1.1. Якісне визначення амінокислот
- •7.1.2. Кількісне визначення амінокислот
- •7.2. Метод формольного титрування
- •7.3. Визначення амінного азоту мідним способом
- •7.3. Визначення аміногрупи за реакцією з нінгідрином (метод Лі та Такахамі)
- •Лабораторна робота №8 білки. Отримання та аналіз білків тваринного і ролинного походження
- •8.1. Отримання кристалічного яєчного альбуміну
- •8.2. Виділення казеїну з молока і визначення його властивостей
- •8.4 Визначення розчинного білка за Лоурі та спектрофотометричним методом
Якісне визначення сахарину в напоях
В основу визначення покладена здатність сахарину розчинятись у суміші сірчаного та петролейного ефірів, що дозволяє вилучити його з досліджуваного напою.
Хід визначення
Для якісного визначення сахарину в напоях із досліджуваного зразка піпеткою відбирають пробу обємом 100 см3, яку переносять у ділильну воронку. Для підкислення проби до неї додають 1 см3 25 %-ної сірчаної кислоти, а для вилучення із напою сахарину вносять 50 см3 суміші сірчаного і петролейного ефірів (1:1). Ділильну воронку обережно струшують протягом 2...3 хв. для переходу сахарину із напою в ефірний шар. Сахароза, якщо вона присутня в напої, залишається у водному розчині.
Під час вилучення сахарину потрібно періодично відкривати пробку воронки для зменшення тиску ефірних парів всередині.
Після розшарування рідин нижній водний шар випускають і відкидають. Ефірний шар, що містить сахарин, зливають у порцелянову чашку і відганяють ефір на водяній бані при температурі 60 °С під тягою.
Сухий залишок змочують водою і смакують. Занадто солодкий смак (із деяким металевим присмаком) вказує на присутність сахарину.
1.2. Кількісне визначення сахарину в напоях
В основу методу покладено принцип відщеплення і окиснення групи SO2, яка входить до складу сахарину, до H2SO4, яку потім визначають осадженням у вигляді сульфату барію.
Хід визначення
100 см3 досліджуваного напою змішують із кварцовим піском і висушують на водяній бані. Залишок змішують із 1...2 см3 30%-ної фосфорної кислоти. До суміші приливають по частинах суміш сірчаного і петролейного ефірів (1:1) і екстрагують сахарин. Екстракти змивають у колбу. Кількість екстракту (3...4-кратне екстрагування) повинна складати не менше 200...250 см3. Потім екстракт фільтрують через азбестовий фільтр, випаровують у фарфоровій чашці на водяній бані. Сухий залишок розчиняють у 3%-ному розчині Na2CO3, фільтрують і знову випаровують у фарфоровій чашці. Сухий залишок змішують із 4...5 частинами Na2CO3 і переносять у колбу з розплавленою селітрою (3...5 г). плавлення продовжують ще 10 хв. Потім сплав охолоджують і розчиняють у 5%-ному розчині соляної кислоти.
У ході аналізу при розчиненні сплаву соляною кислотою утворюється H2SO4, яку нейтралізують BaCl2.
H2SO4+BaCl2=BaSO4+2HCl
Сульфат натрію відділяють фільтруванням через попередньо висушений до постійної ваги беззольний фільтр. Фільтр з осадом озолюють в муфельній печі. Від загальної маси золи віднімають масу золи фільтра і отриману вагу сульфату барію перераховують на H2SO4 шляхом множення на коефіцієнт (К=0,7854).
1.3. Фотометричний метод визначення аспартама
Даний метод грунтується на взаємодії аспартама з нінгідрином у присутності фруктози, що протікає у лужному середовищі (pH 8,0) з утворенням комплексної сполуки забарвлення. Інтенсивність забарвлення розчину комплексону прямо пропорційна вмісту аспартама в досліджуваному зразку. Інтенсивність забарвленості вимірюють за допомогою фотоелектроколориметра, а далі, враховуючи значення оптичної густини, за калібрувальним графіком знаходять вміст аспартама в сфері реакції.
Хід визначення.
Побудова калібрувального графіка. Для приготування стандартного розчину на аналітичних вагах зважують 0,02 г аспартама, який без втрат переносять у мірну колбу об'ємом 100 см3. В колбу приливають 50…70 см3 дистильованої води, підігрівають до температури 40°С і при перемішуванні розчиняють аспартам. Після повного розчинення аспартама вміст колби доводять до риски дистильованою водою (базовий розчин).
Приготування робочих розчинів аспартама для побудови калібрувального графіка проводять у відповідності з табл.1.1
Таблиця 1.1
